Розбавлю інтелектуальний чоловічий батл цікавою статтею Володимира Вінниченка, яку він написав в 1948, остаточно розчарувавшись в більшовиках (по молодості він їм симпатизував і стояв на засадах автономної України в складі росії, не самостійної держави).
А чого остаточно розчарувався? Того шо надіслав Горькому листа з пропозицією перекласти його твір українською, на що отримав одповідку - нема такої мови. Нема у вас вашої мови, малороси. Ну і розлютився наш Вінниченко. Трохи, щоправда, запізно, років на 30 зі своєю люттю опіздав. Її би йому та в 1917, коли вирішувалась доля України.
Так от.
Була, є й буде
Написана 26.ІV.1948 р. Надрукована в газеті "Українські вісті" (Новий Ульм) 28.ХІ. та 2.ХІІ.1948 р. під заголовком "Винниченко проти Горького (до двадцятиріччя однієї дискусії, що актуальна й нині)".
Нас теж дечому навчило і життя, і ці тридцять років, і вся наша історія. І ми маємо і підставу і право одверто, просто, без дипломатії вам сказати: не хочемо ми вашої федерації, брати наші милі,- щиро чи не щиро ви її хочете. Ми вже зазнали всіх форм співжиття з вами. Тікаючи від "федерації" з шляхецькою Польщею, яка висмоктувала з нас нашу пшеницю, нашу працю, наші сили, прадіди наші триста років тому зробили всенаціональне зусилля, випростались і скинули з себе польських братів. Але щоб врятуватись од дальших їхніх зазіхань на панування, кинулись за допомогою до руського брата і вступили з ним у дефензивний союз, не в федерацію, а в союз вільних, самостійних держав і народів. І в що ж перетворився цей союз? Триста років він був нам тюрмою, каторгою. Ви можете сказати (та й кажете не раз): так то ж царизм так ламав договори, поневолював, експлуатував, тримав вас у тюрмі і на каторзі. Добре, хай так. Але прийшла демократична, "безкровна" революція 1917 року, і зруйнувала той царизм. А чи зруйнувала вона нашу і всіх інших народів т ю р м у , ту "єдіную-нєдєлімую"? Ні, панове, ваша революція не зруйнувала нашої тюрми. Вона навіть крихітної жалюгідної автономії "вареників і гопака" не дуже відважувалась дати.
Та от прийшла жовтнева, "велика", большевицька, не безкровна, а таки досить кривава (та все ж ваша, руська) революція. Вона зареготалась з "кадєтсько-буржуазної" автономії й широко проголосила "самоопрєдєлєніє вплоть до отдєлєнія!". "Отдєляйся" хто хоче, а поки що нате вам широченну федерацію "Російская Соціалістіческая Федератівная Совєтская Республіка" - (РСФСР) (а все ж таки "Російская"). I почалось уже не тільки готування "одіночек" для тупих "хахлов", які не зрозуміли свого власного добра від цієї федерації, які всерйоз повірили в "самоопрєдєлєніє", атаки й одвертий грабіж, *********, розстріли, одне слово, така "федерація", в порівнянні з якою царська самодержавна єдіная-нєдєлімая була дитячою забавкою, така федерація, від якої самим творцям її стало ніяково, а головно шкідливо. Вони поспішили викинути її на горище й замінити іншою. І тоді виник Союз Совєтських Соціялістичних Республік (СССР), - але вільних і таких самостійних та незалежних республік, що хоч бери та знову відділяйся.
І почалося таке "отдєлєніє" тих щирих, ідейних і зацікавлених людей на Україні, які повірили в цю нову федерацію, що попередня дія об'єднання з старим братом, ота федерація теж здалась уже дитячою забавкою.....
.......
Але ми, українці, а надто ті, які звемо себе демократами, з свого боку можемо з чистим сумлінням сказати: ми ні над ким не хочемо панувати, ніяких народів не наміряємось експлуатувати, ніякого насильства над Росією не наміряємось учиняти, ми тільки не хочемо ні насильства, ні панування над нами. І я думаю, що не помилюся, коли за всіх скажу отут нашим сусідам: ми не дамося накинути нам ніякої форми панування над нами, які б "прогресивні" назви їй не пропонувалися. Колись перед замахом гітлеризму накинути своє панування над Англією Черчіл сказав: "Ми будемо боротися проти навали насильника всіма способами і на всіх місцях нашої країни: в містах, на улицях, на пляжах, в долинах..." Ми, українці, скажемо так само: ми будемо битися проти насильників на всіх місцях України, всякими способами, всякими засобами. Як усяка здорова, жива істота, якій загрожує поневолення, страждання, смерть, ми будемо з усією жагою своєї люті гризти ворога зубами, рвати кігтями, душити лапами. Ми будемо битись ножами, револьверами, кулеметами, гарматами, бомбами. Коли ви нас переважите силою вашого числа і техніки, ми не дамо вам того, на що ви рахуватимете: спокійної колишньої експлуатації нашої країни, нашої праці, нашого пониження і поневолення. Ми будемо безмилосердно нищити, руйнувати всякі ваші способи експлуатації, ми будемо зривати в повітря всі ваші установи, ми будемо тримати всю вашу машину панування у нас у безладі, дезорганізації, розкладі. І коли ви будете нищити нас методами найбільших (ваших, руських!) майстрів насильства і терору (большевиків), ви виявите себе перед усім світом у такому світлі, від якого ваші Федотови будуть з пекучим соромом затуляти лице своє руками. Але нас ви й тим не поставите на коліна під ваше ярмо, і тим не спините ви нашого прагнення волі й незалежности. І в якій би формі, чи то царсько-валуєвській, чи вдемократично-"федеративній", чи в большевицько-союзовій ви не заперечували її й не кричали: "Не било, нєт і бить не может!", ми з тою самою непохитністю будемо вам одповідати і словом, і чином:
Була,є й буде!
Париж, 26.4.48.
