Без догмата

[Нужно подумать]

Маємо сьогодні 120 років з дня народження видатного українського письменника Уласа Самчука, що народився 20 лютого 1905 року.
До мене книги доходять містично.
Це не мій вибір. Це вибір долі.
Щоб підняти з далеких глибин, очистити від помилок і дати поштовх розумінню.
Не знаю, хто може перевершити Самчука.
Все, що читала 3 роки поспіль - від одного найкращого до другого. 5 апостолів, мабуть, здобула в свідомість.

 

[Нужно подумать]

Закінчила читання, пане Уласе, з великою подякою...
Ви знаєте, що Дермань Ваш у 1946 році перейменували, стерли таку пам'ять про височінь духу.
Устенське Друге... жах...
Мо' наші теперішні повернули назву, але вашого рідного міста вже ніколи не буде...
Щоб і пам'яти не залишилось про національно-визвольні змагання і взагалі про історію просто неймовірну.
Винищили всіх, і навіть назва їх лякала.

 

[ИринаИра]

Закінчила читання, пане Уласе, з великою подякою...
Ви знаєте, що Дермань Ваш у 1946 році перейменували, стерли таку пам'ять про височінь духу.
Устенське Друге... жах...
Мо' наші теперішні повернули назву, але вашого рідного міста вже ніколи не буде...
Щоб і пам'яти не залишилось про національно-визвольні змагання і взагалі про історію просто неймовірну.
Винищили всіх, і навіть назва їх лякала.

Он благополучно переехал в Канаду, в 1948.
До этого благополучно учился в Германии, в Чехии.
Ностальгия его накрыла в Канаде. Очень современный писатель.

 

[ИринаИра]

Він писав в міжвоєнний період в Празі. У них там була своя емігрантська тусовка, яка змогла вижити при німцях і спокійно закінчити своє життя в еміграціях, а не як більшість тих, хто жив в радянській частині України. Власне, твір Марія, який ми в 90-х читали в школі - був написаний в 1934 році.

С 1921 по 1939 , например , Ровно, ( он же с тех краёв родом?) входил в Польшу.

 

[Tierchen]

Закінчила читання, пане Уласе, з великою подякою...
Ви знаєте, що Дермань Ваш у 1946 році перейменували, стерли таку пам'ять про височінь духу.
Устенське Друге... жах...
Мо' наші теперішні повернули назву, але вашого рідного міста вже ніколи не буде...
Щоб і пам'яти не залишилось про національно-визвольні змагання і взагалі про історію просто неймовірну.
Винищили всіх, і навіть назва їх лякала.

Все там є. Дермань Друга. Дуже хороші місця. Між Острогом і Здолбуновом. Нижній край славної Волині.

 

[Нужно подумать]

Все там є. Дермань Друга. Дуже хороші місця. Між Острогом і Здолбуновом. Нижній край славної Волині.

Таки повернули назву.
У 1991 році ще було Устенське.
Там така історія Дерманя...
Тільки совіти її знищили.

 

[Нужно подумать]

Он благополучно переехал в Канаду, в 1948.
До этого благополучно учился в Германии, в Чехии.
Ностальгия его накрыла в Канаде. Очень современный писатель.

Ага!
Трилогию Волынь он написал в 1928-1937 годах.

А так да... Канадский писатель, че уж там. Наврал обо всем.

 

[Нужно подумать]

Роман Мария, 1933 год, в школьную программу включили.
Были бы еще хорошие учителя.

 

[Нужно подумать]

Была у меня знакомая,, говорят, уже умерла.
Ненавидела бандеровцев люто.
Ее отец покорял их в составе войск нквд и был там убит.

 

[Нужно подумать]

Коли в 1938-39 роках розігрувалась трагедія Закарпатської України, Улас Самчук брав безпосередню участь у бурхливих подіях того часу.

З післямови до 2-го тому роману Волинь.

 

[Нужно подумать]

Гімн і реквієм - дві музичні теми для ілюстрації найкращих творів української літератури.

 

[Нужно подумать]

Дочитала "Марію".
Є твори великі, а є величні.
Твори Самчука саме такі.
Крають душу на шматки.

 

[Нужно подумать]

Хто ж знав, що у віці 70+ я звернусь до підручників?

Ось читаю дещо в посібнику з історії України.
Коротенько про хід Першої світової - хто на кому стояв - і про причини поразки УНР, Гетьманату та Директорії.

Дійшла до ОУН-УПА, а по дорозі таке ось, важливе для розуміння й вічне знайшлось.

Знаменитий філософ Мераб Мамардашвілі в інший час і за інших обставин зазначив, що людину не можна звільнити ззовні. Люди, відпущені на волю, є всього лише вільновідпущениками з волі пана.

Ну як ми у 1991 році.
Ще одна причина нинішньої ситуації, як мені видається.

 

[Нужно подумать]

ПОЛІТ ДЖМЕЛЯ,
ЧАСТИНА 1
НАЦІЯ

Основа нації - традиція, побут, спосіб життя.
Хтось тисячоліттями рве кокоси і банани, ловить рибу або пасе вівці.
Ми були землеробами. Весь устрій життя був направлений на землю, всі вірування стародавніх часів, всі пісні...
Землероби - не войовнича нація. Воювати вміла заради захисту, а не нападу
Як прочитати того ж Уласа Самчука - це суцільний гімн землі, а Матвій чи Корній - уособлення українського духу.
Але оцей наш рай географічно завжди знаходився у зоні інтересів чужинців з усіх боків.
Ми були ареною зіткнень усіх імперій. Нація нищилась, але відновлювалась, бо так вимагала земля.
Читаючи книги Самчука, спіймала себе на відчутті гострого жалю - ні тих традицій, ні того життєвого устрою, ні тих велетнів українського духу немає і вже не буде.
Часи міняються, а з ними і люди.
Часи української нації скінчились з розгромом останніх криївок УПА на Волині. Упівці намагались затримати час навіть ціною свого життя. Час пішов далі, а вони залишились у тій землі, яку боронили.

Оце і був кінець української нації у своїй первинності, у Божому задуму.
Голодомор, колективізація, міжвоєнні та повоєнні руйнування землі і загалом устрою, далі пролетарізація України, а тепер глобалізація світу привели до зникнення української нації у всіх засадничих формах її існування.
Світосприйняття, формальне, показове, а не еззистенційне відношення до мови, втрата зацікавлення історією...
Повернення до минулого нема, майбутнє непевне.
"Якось воно буде", як казав герой роману Богдана Лепкого Крутіж козак Валентій Босаковський про драматичний час за гетьмана Івана Виговського, наступника Богдана.

 

[Нужно подумать]

З історії Центральної Ради.
Прямої аналогії нема, але все ж...
Цитую по посібнику з Історії України:

У червні 1917 року відбувся 2 військовий з'їзд, що затвердив статут Генерального Військового комітету на чолі з Симоном Петлюрою.
Та значна частина членів ЦР не зрозуміла значення організації української армії. Зокремв, В. Винниченко вважав, що "не своєї армії нам, соціал-демократам і всім щирим демократам, треба, а знищення всяких постійних армій". Тому армію України створювали стихійно і повільно. Проукраїнськи налаштовані 16 дивізій не були завчасно зняті з фронту. При спробі пробитися в Україну вони були розгромлені більшовиками. Коли ж більшовицькі війська рушили в Україну, чинити їм опір було нікому. М. Грушевський і В. Вінниченко відмовилися від допомоги 40-тисячного українізованого корпусу, запропонованого у розпорядження ЦР генералом П. Скоропадським.

 

[Нужно подумать]

Оце попав мені до рук Іван Багряний. Людина біжить над прірвою.
Якась незнана сила, чи то воля, але щось з Вищого розуму додає мені книжки саме у той момент, коли вони найважливіші.
3 березня 2025 року найважливіше - екзистенції героїв приблизно у нашому стані загострення війги.
Ця книжка рекомендована до шкільної програми.
Та доросла людина не все там зрозумії, якщо не сидить під бомбами, не аназізує минулого - свого і країни і не чекає невідомо чого й невідомо від кого.
Мені видається, що молодь зараз у обіймах штучного інтелекту і в кращому випадку читає книжки з картинками, забула назву, адаптовані до масового сприйняття.
Хай не ображається на мене Ірочка, але саме вона для мене взірець світосприйняття сучасної молоді.
Якщо судити по її дописах у Шоколадниці.

Але яка трагедія у романі, яка руйнація матеріального і нематеріального, духовного світу, до якої героїв привела ДСВ, вже при відступі німців...
Читаю далі.

 

[Tierchen]

 

[Mikhael Kutya]

Оце попав мені до рук Іван Багряний. Людина біжить над прірвою.

Мне больше запомнилась его книга "Тигорови". Отчасти потому, что часть мой семьи в Столыпенские годы выехала на дальний восток в Зелений кут, где реально занимались ловлей тигров.

В общем, очень советую, если не читали ранее.

 

[Нужно подумать]

Мне больше запомнилась его книга "Тигорови". Отчасти потому, что часть мой семьи в Столыпенские годы выехала на дальний восток в Зелений кут, где реально занимались ловлей тигров.

В общем, очень советую, если не читали ранее.

Тот роман, что читаю, начинается со страшных бомбардировок города, где живет герой.
Психологически интересно сравнить поведение жителей в романе и наше сейчас.
Как избежать, куда прятаться, нарастание какой-то апатии перед неизбежным.
В Харькове, по счастью, такого не было. Но вне Харькова, наши страднические города - Изюм, Волчанск, Купянск... далее везде.

 

[Нужно подумать]

Тирхен!
Чтоб поставить под спойлер в телефоне, нужно нажать средние 3 точки в поле сообщения и выбрать вторую справа фигнюшку, пкречеркнутую на левую сеорону.
Ну и выделить текст, который нужно спрятать. Там вверху появляется подсказка.