Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Без догмата

Ой, Тірхен!
Який же чудовий цей Володимир Лис!
Як його книжки прямісінько до душі туляться.
Останні сторінки "Старої холери" по одній читала, не уявляючи, якого фіналу чекати.
Як виживу, мо' що куплю на згадку.
Най в хаті буде. :)

Класно. :)
Він родом з дуже мальовничого краю. Волинська область з її лісами і озерами така ніжна.
Дорога до Світязя лежить через його рідне село.
 
Ma Vоiх аigrе еt fаssе...
Р.Verlain

Я скажу тебе с последней
Прямотой:
Все лишь бредни, шерри-бренди,
Ангел мой.
Там где эллину сияла
Красота,
Мне из черных дыр зияла
Срамота.
Греки сбондили Елену
По волнам,
Ну а мне - соленой пеной
По губам.
По губам меня помажет
Пустота,
Строгий кукиш мне покажет
Нищета.
Ой-ли, так-ли, дуй-ли, вей-ли,
Все равно.
Ангел Мэри, пей коктейли,
Дуй вино!
Я скажу тебе с последней
Прямотой:
Все лишь бредни, шерри-бренди,
Ангел мой.

Осип Мандельштаи
 
вдруг вспомнила своих предков по прямой линии...
Як дівчата на вечорниці ходили, у що вбирались, як парубків споглядали.
И до какого поколения вы своих предков знаете ?

До речі, вашою рідною мовою предків, те про що ви зараз пишете зветься - родовід.
На русском языке это родословная, на греческом - генеалогия
 
Останнє редагування:
Осип Мандельштам
из всех живших на тот момент в совейской россии поэтов, один нескладный, смешной Ося оказался самым радикальным, открытым текстом выступившим против тирании. Взял и плюнул в рожу "отцу народов". Единичное восстание маленького смешного человека против бездушной машины лжи и страха, - и его услышали...
(Н.Г., правда, заблаговременно убили, он бы тоже мог, и всё.)
А сейчас вообще нет равнозначного человека.
 
Не пам'ятаю, чи читали ви книгу "Багряний колір вічності", але от про неї.

 
Мы в этой жизни только гости.
Немного погостим
И станем уходить,
Кто раньше, кто поздней.

Всё поначалу было просто,
Чем дальше, тем трудней,
И жизнь летит быстрей,
И мы бежим за ней.

(С)
 
На "Максимові Гонтарі", 2023 року Лис трішки стомився. :)
Оскільки прочитала все що було у бібліотеках, повернулась до Ірини Вільде.
Повнолітні діти. Автобіографісний роман.
Багато читала як було за поляків.
Тепер читаю, як було за румунів у Чернівцях.
Знову десь попереду чекають на мене комуністи. Тре терпіти.
Від письменнтці. Її стилю, у захваті. Але що поробиш як вона за росії життя закінчила.
С волками жить - по-волчьи выть.
 
З роману Вільде. :)

- А твій татко - такий патріот, а тепер як буде? Ти ж там зовсім зрумунізуєшся!
- Татко каже, що інтелігенція мусить пристосовуватися, але селяни... селяни повинні стояти твердо.
 
Восени подрузі дарувала книгу Наталі Кобринської. Це було для неї відкриття, дякувала. Враховуючи що сама подруга ближче до заходу живе, а книжка про львів'янку їй з Харкова приїхала) це вау)

 
Послухала випуск про Ірину Вільде. Не чула раніше про неї (чи чулось та забулось). Цікаво)



А я вчора відкрила свій новий блокнот на 2025, а він весь в цитатах Шептицького. Бо 160-річчя від дня народження цьогоріч.
На першій сторінці заповідь про фінансову грамотність, і мені тепер аж соромно буде писать туди свої борги :D
 
Послухала випуск про Ірину Вільде. Не чула раніше про неї (чи чулось та забулось). Цікаво)
Така особистість... різнобока.
Таке про колгоспи писала, що очам читати боляче.
Які там корови і свині пишні, які трудівники працьовиті... як гарно при соціалізмі, а при комунізмі ще краще буде.
Вона ж свідок 1939 -го. Тільки вписатись зуміла.
А я думаю, чого ж ті західняки вербувались і до нас, і в росію.
Як так гарно було. І атеїсткою стала. Роки життя 1907-1982.
Як письменниця, то словом володіє, читати приємно.
Але ж саме такі талановиті і вбивали у свідомість ненависть до національно свідомих
 
Інакше би її не друкували. А так бачте, з нею Ковпак дружив, була депутаткою, допомагала молодим письменникам.
Якби вона пропагувала національну свідомість, поїхала би до білих ведмедів (с)
Але тоді нічого вимагати від тих, хто навчався за радянськими підручниками.
Вони ж приклад брали з того ж Яворівського з Кортелесами.
З прочитаного останнім часом тільки Валерій Шевчук зумів обійтись без комуністів.
 
Як же мені пощастило!
Взяла у бібліотеці книжку Валерія Шевчука Дім на горі.
Я від його прози, стилю, загалом світосприйняття у повнісінькому захваті.
А лексика, а чудова мова...
П'ю її по реченню, як незнаний напій.
Читаю пошепки або упівголос, насолоджуюсь словами.

Тре' оббігти книгарні, мо' там що знайду для власної бібліотеки.
 
IMG_20250103_184737_461.webp
 
У мене є збірка віршів може 20-років.
Там є вірші батька Ольжича Олександра Олеся.
Був невеличкий проміжок часу для таких читанок.
Тільки що дані про видання хіба що спеціалісти роздивились би.
З часом все стерлось і деяких сторінок нема.
Або проводити розслідування щодо того, коли були написані ті вірші. Не всі датовані.
 
Нічого подібного Дому на горі Валерія Шевчука не читала.
Яка пречудова поліфонія!
Тут і проза, і поезія, музика і високе малярство, живопис, тобто. Навіть танці є. А я з перших сторінок подумала про лібретто для балету.
Там такі невловимі переходи між сюжетними лініями і появою героїв чи героїнь, що тільки формою балету можна витворити оцю особливість твору.
А до того все пахтить, все рухається, застигає... змішуються і роз'єднуються кольори...
Це таки щось надзвичайне..
А яка лексика, які синоніми, яка ритмізована проза, що й потрібне все багатство мови, все її розмаїття.
 
Назад
Зверху Знизу