Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Без догмата

З роману Вільде. :)

- А твій татко - такий патріот, а тепер як буде? Ти ж там зовсім зрумунізуєшся!
- Татко каже, що інтелігенція мусить пристосовуватися, але селяни... селяни повинні стояти твердо.
 
Восени подрузі дарувала книгу Наталі Кобринської. Це було для неї відкриття, дякувала. Враховуючи що сама подруга ближче до заходу живе, а книжка про львів'янку їй з Харкова приїхала) це вау)

 
Послухала випуск про Ірину Вільде. Не чула раніше про неї (чи чулось та забулось). Цікаво)



А я вчора відкрила свій новий блокнот на 2025, а він весь в цитатах Шептицького. Бо 160-річчя від дня народження цьогоріч.
На першій сторінці заповідь про фінансову грамотність, і мені тепер аж соромно буде писать туди свої борги :D
 
Tierchen сказав(ла):
Послухала випуск про Ірину Вільде. Не чула раніше про неї (чи чулось та забулось). Цікаво)
Натисніть, щоб розгорнути...
Така особистість... різнобока.
Таке про колгоспи писала, що очам читати боляче.
Які там корови і свині пишні, які трудівники працьовиті... як гарно при соціалізмі, а при комунізмі ще краще буде.
Вона ж свідок 1939 -го. Тільки вписатись зуміла.
А я думаю, чого ж ті західняки вербувались і до нас, і в росію.
Як так гарно було. І атеїсткою стала. Роки життя 1907-1982.
Як письменниця, то словом володіє, читати приємно.
Але ж саме такі талановиті і вбивали у свідомість ненависть до національно свідомих
 
Tierchen сказав(ла):
Інакше би її не друкували. А так бачте, з нею Ковпак дружив, була депутаткою, допомагала молодим письменникам.
Якби вона пропагувала національну свідомість, поїхала би до білих ведмедів (с)
Натисніть, щоб розгорнути...
Але тоді нічого вимагати від тих, хто навчався за радянськими підручниками.
Вони ж приклад брали з того ж Яворівського з Кортелесами.
З прочитаного останнім часом тільки Валерій Шевчук зумів обійтись без комуністів.
 
Як же мені пощастило!
Взяла у бібліотеці книжку Валерія Шевчука Дім на горі.
Я від його прози, стилю, загалом світосприйняття у повнісінькому захваті.
А лексика, а чудова мова...
П'ю її по реченню, як незнаний напій.
Читаю пошепки або упівголос, насолоджуюсь словами.

Тре' оббігти книгарні, мо' там що знайду для власної бібліотеки.
 
IMG_20250103_184737_461.webp
 
У мене є збірка віршів може 20-років.
Там є вірші батька Ольжича Олександра Олеся.
Був невеличкий проміжок часу для таких читанок.
Тільки що дані про видання хіба що спеціалісти роздивились би.
З часом все стерлось і деяких сторінок нема.
Або проводити розслідування щодо того, коли були написані ті вірші. Не всі датовані.
 
Нічого подібного Дому на горі Валерія Шевчука не читала.
Яка пречудова поліфонія!
Тут і проза, і поезія, музика і високе малярство, живопис, тобто. Навіть танці є. А я з перших сторінок подумала про лібретто для балету.
Там такі невловимі переходи між сюжетними лініями і появою героїв чи героїнь, що тільки формою балету можна витворити оцю особливість твору.
А до того все пахтить, все рухається, застигає... змішуються і роз'єднуються кольори...
Це таки щось надзвичайне..
А яка лексика, які синоніми, яка ритмізована проза, що й потрібне все багатство мови, все її розмаїття.
 
Нам не дано предугадать,
Как слово наше отзовется.
Федор Тютчев

Капюшон написал, что слова появляются в голове, а он их только записывает.

Приснилось то, что юзер писала во время моего сна. Откуда это?

Одно объяснение - Дім на горі Валерія Шевчука.
Роман наполнен вещими снами, предчувствиями, особенной настроенностью, сверхчувствительностью героев.
Где гарантия, что он не записывает некоторые слова и предложения? Где гарантия, что эти слова и предложения не закодированы высшим и таинственным образом? Что они не несут в себе особый смысл и не содержат ключа к загадке, которую невозможно разгадать?
А я иду за текстом след в след, возвращаясь к некоторым словам и предложениям, проговариваю их в полголоса.
И вот это чтение, это проговаривание расширяет сознание, наделяет читающего сверхчутьем, пусть и временно.
Есть код, есть ключ, есть тайна...
 
Tierchen сказав(ла):
В коментарях цікаво. І мабуть згодна з думкою що з Бандерою найбільше носяться росіяни і поляки. На Галичині шось не помічала аж такого поклоніння, як їй приписує совіцько-російська пропаганда.
Натисніть, щоб розгорнути...
Мене взагалі більше цікавлять витоки руху ОУН-УПА.
Вільде називає ОУН попівською партією. Але там були різні верстви населення. Та й причини дуже серйозні.
А рух УПА після 1939 року взагалі беззаперечний у причинах, хоч і дещо з перебільшенням у практиці.
 
Кожен з нас водить за собою на налигачі власну біду.

Валерій Шевчук. Голос трави
 
А там, за стінами, на горі, облите міражним світлом, - зруйноване місто. Живуть потаємним життям темні привиди колишніх будинків і важко дихають...

Валерій Шевчук. В місті руїн. Повість.

Все те саме, тільки у нього повоєнний Житомир. Цитувати можна безкінечно.
 
Діти понівеченого часу.

Яке вдале визначення.
З цієї ж повісті.
 
Tierchen сказав(ла):
Шото ніяк. Як з прифронтових підвалів змальовано. Хоча я люблю фільми про виживання. Але тематика голоду не альо вже. Бачила пусті магазини, раділа шо видрала у мужика перед носом останню пачку..а в нього вдома може теж дитина.. (прости мужик, реально трохи соромно). Опинитись в тісному пространстві з купою випадкових людей - спочатку ок, люди діляться їжею, посміхаються, підтримують одне одного. За тиждень вже сварки, і при цьому ж майже половина - це хворі діти. А діти це найслабші.
Натисніть, щоб розгорнути...
Оце ви описали фрагменти з повісті "В місті руїн".
Там ще про мародерство.
А я бачила навесні 2022 розбиті кіоски. Так це в ямі. Тут не було мародерства з будинків і квартир.
А загалом якщо повернути ситуацію з заходу (німці) на схід (рашня), то дрижаки пробирають і заснути важко. Бо вже була Буча і купа інших ТОТ.
 
ЛИЦАРІ АБСУРДУ

Валерій Шевчук у повісті "В місті руїн" стверджує, що це гасло воїнів УНР. Так називав себе один з героїв, що пішов в УПА під час ДСВ, знаючи, що загине у цій боротьбі.
Абсурд у цьому сенсі - те, що суперечить загальноприйнятій логіці і відносно такої логіки є безглуздям.
Лицарями абсурду в історії України були всі, зто знав, на що йде, але йшов.
 
Нужно подумать сказав(ла):
ЛИЦАРІ АБСУРДУ

Валерій Шевчук у повісті "В місті руїн" стверджує, що це гасло воїнів УНР. Так називав себе один з героїв, що пішов в УПА під час ДСВ, знаючи, що загине у цій боротьбі.
Абсурд у цьому сенсі - те, що суперечить загальноприйнятій логіці і відносно такої логіки є безглуздям.
Лицарями абсурду в історії України були всі, зто знав, на що йде, але йшов.
Натисніть, щоб розгорнути...
В Шептицькому є цвинтар лицарів.
За білі надгробки не скажу точно, незрозуміло. Бо тут також є пам'ятний хрест на честь села Клюсів, що існувало на цьому місці до розбудови міста в 50-х роках. Може то звідти.
На стелі прізвища людей 20-х років народження в основному, молодь проти совєтів йшла.
IMG_20250116_155537.webp

IMG_20250116_155612.webp
 
Есть игра: осторожно войти,
Чтоб вниманье людей усыпить;
И глазами добычу найти;
И за ней незаметно следить.

Как бы ни был нечуток и груб
Человек, за которым следят, —
Он почувствует пристальный взгляд
Хоть в углах еле дрогнувших губ.

А другой — точно сразу поймет:
Вздрогнут плечи, рука у него;
Обернется — и нет ничего;
Между тем — беспокойство растет.

Тем и страшен невидимый взгляд,
Что его невозможно поймать;
Чуешь ты, но не можешь понять,
Чьи глаза за тобою следят.

Не корысть, не влюбленность, не месть;
Так — игра, как игра у детей:
И в собрании каждом людей
Эти тайные сыщики есть.

Ты и сам иногда не поймешь,
Отчего так бывает порой,
Что собою ты к людям придешь,
А уйдешь от людей — не собой.

Есть дурной и хороший есть глаз,
Только лучше б ничей не следил:
Слишком много есть в каждом из нас
Неизвестных, играющих сил…

О, тоска! Через тысячу лет
Мы не сможем измерить души:
Мы услышим полет всех планет,
Громовые раскаты в тиши…

А пока — в неизвестном живем
И не ведаем сил мы своих,
И, как дети, играя с огнем,
Обжигаем себя и других…

Александр Блок 1913 год
 
Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб відповісти.
Назад
Зверху Знизу