Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Война: события, люди, впечатления

А что у него не так с зубами ? Обычные зубы, может не самые красивые.
Но вообще то любой доктор, знающий физиологию, будет сохранять здоровые естественные зубы
Чем делать всю эту косметику во рту. Вообще то ему 60 +
Видела его в реале. Жуткости зубов точно нет
Ирина.
У этого персонажа зубы как у средневекового крестьянина.
А гигиена ротовой полости - краеугольный камень психологически здоровой личности.
А указанный гражданин за зубами не следит вовсе. Никто не требует виниры или что-то там, но элементарно перелечить остаток гнилушек - это как бы нормально для современного человека, доктора тем более.
А засим - херовый он доктор. Такой же, как его пеньки во рту.
 
Открыла сезон в Маринелле.
В этом году всякое может быть, но традиция есть традиция.
Говорю - бабка все еще жива, поэтому полпиццы и бокал светлого пива.
- Пиццу с двойным сыром?
- Ну да, как обычно!

Народу пока маловато. К апрелю подтянутся, если все будет ОК.
 
Открыла сезон в Маринелле.
В этом году всякое может быть, но традиция есть традиция.
Говорю - бабка все еще жива, поэтому полпиццы и бокал светлого пива.
- Пиццу с двойным сыром?
- Ну да, как обычно!

Народу пока маловато. К апрелю подтянутся, если все будет ОК.
Ви шо. Вас же так узнАют.
 
Я немного не поняла основной мысли Тирхен. :(

В Харькове полно детей.
Есть дети, которые плохо переносят звуки обстрелов.
Их вывозят в другие регионы или другие районы города, если есть такая возможность.
Если бы у меня были в Харькове дети, то ни в коем случае я не возила бы их в Экопарк, сад Шевченко, Саржин яр и прочие пляжи, ну и в бывший парк Горького.
При звуках сирены я не вижу, чтобы кто-то бежал в укрытие.
Да и бежать особо некуда.
Лучшие места для гуляния с детьми - дворовые площадки.
Там и качелек много разных, спасибо Гепе. Не шучу.
 
? Жуткие кадры: россияне подорвали подростков, которых сами же завербовали для теракта в Ивано-Франковске

Российские спецслужбы завербовали парней 15 и 17 лет, поручив им изготовить взрывчатку и замаскировать её в термосах. За это ребятам пообещали $1,7 тыс.

Когда подростки были в пути, российские спецслужбы, отслеживая исполнителей через GPS, дистанционно активировали взрывное устройство в их пакете. 17-летний юноша погиб на месте, его сообщника госпитализировали с тяжёлыми ранениями.

Это не первый раз, когда россия использует завербованных людей в качестве смертников.

@nexta_live

1000004963.png


 
Станція Шевченко.
Загадкова. Шо воно є...десь там на вашій батьківщині)
Та рідко хто так назива то місце. Станція Т.Г.Шевченко, а місто Сміла))
А батьківщіна.... Дідусь мій народився у Пальмірі на Черкащщині.
А бабуся у Білому колодязі. Думаю знаєте де це.

1741797704030.png
 
Останнє редагування:
Все правильно.
Про укриття - та мимо станції метро дефілюють, наприклад, коли пуски кабів в сторону міста, не сирена, сирени постійно.
Так це потрібно весь час відслідковувати, не випускаючи телефона з рук.
Завила сирена і все.
Я нікого не виправдовую. Просто кажу, що бачу.
Може, ще від району залежить.
Але 8 березня у центрі - це жах.
Така купа людей з дітьми.

Я коли вихожу в центр, задаю собі 2 питання;
1. Чи потрібно мені туди саме сьогодні?
2. Що підказує мені моя інтуїція?

Ну й третє - їхати на метро чи трамваєм. :)
 
Ясно, ну це зручно і цікаво - мати родичів в різних областях. :)
Доречі про другу пару дідусь/бабуся 100% інфрмації нема.
Бабуся начебто народилася у Мерефі, а дідусь десь у Білорусі. Але це не точно і дізнатися уже складно.
У мене є племінниця яка складає своє генеалогічне дерево. Ото *****!! Там стільки інформації! Вона таких далеких родичів винаходить...
 
Лишу це тут, як буде час і настрій, може прокоментуєш, бо якийсь дисонанс у мене))

До відповідальності мам описаних тобою харківських діток виходить шо питань нема) А до мене, яка три роки є переселенкою в чужий і далекий край України саме з-за відповідальності за дітей і батьків, які вже часом теж як діти - претензія про безвідповідальність, бо я, бачте, не втекла в Європу, а мала би.
Втекла всього навсього за 1000 км. З двома сумками і дітьми, навіть не уявляючи куди їду, бо ніколи там не була і ні знайомих, ні рідних, нікого. Три роки сама вирішую всі питання з житлом, ремонтами, установами, лікарнями і т.п. Три роки живу не своє життя, а тупо одними обов'язками і при цьому маю тримати спину рівно бо я головна в своєму прайді, за мене всі тримаються і мені ж всі сідають на ручки. Але все одно егоїстична **** і думаю лише про себе, бо ж не в Європі)
Ще й їзжу в Харків гуляти рідними місцями (с) Бо обов'язки (себто сидіть в Європі) мені нудні і я натомість краще погуляю по центру Харкова рідними місцями з дитиною)) За всю війну вона 5 раз була в центрі - грудень 22 до лікаря, весна 23 на гірку до прапора, серпень 23 до лікаря, серпень 24 в Шевченка і Саржиному Яру. Я буваю частіше але без дітей. Діти гуляють на районі біля укриттів і привчені за півтори хвилини в будь яку пору доби спуститись в сховище, якщо в нашу сторону летить каб. А щодо мене, то в Харкові у мене близькі люди з моєї сторони, мати чоловіка, ці люди потребують уваги а також допомоги в вирішенні певних справ, аналогічно з дітьми, бо Харків це високий рівень в багатьох сферах навіть зараз. Хай би це все хтось робив а я пішла би повтикала на качок в яру, я не проти) але нікому, зате завжди знайдеться хтось, хто розкаже як тобі треба жити)
IMG_20250312_131508.webp
Не зрозумів суті претензії. ?‍♂️
Всіх мамочек з дітками в Харкові я також вважаю безвідповідальними. Бо вони свідомо різикують життям дітей, які це не усвідомлюють і не можуть покинути небезпечну зону.
Розмови про укриття - це "дитячий садок". Хто був хоча б під обстрілом танка, коли чуєш свист і одразу вибух (навіть пукнути не встигаєш) - той зрозуміє. А тут - загроза ракети.
"Незламний Харків", патріотизм, тяга до рідних місць - це все круто... Поки не викопаєш свою бездихану дитину з під завалів...
 
Претензія була у тебе до мене. Хоча я тобі не жінка, не близька подруга і в принципі ніхто шоб таке вивалювать.
Ти не викопаєш свою дитину - ну і молодець. Твоя дитина виживе в Європі, чим ти красіво виєбнувся перед жінками, які обрали інший шлях. Навіть якщо цей шлях - здохнути в Україні. Разом з дітьми.
Каб летить півтори хвилини. За півтори хвилини я встигала з яру добігти до станції метро. Або спуститись з поверху в сховок.
Ракети прилітають швидко. Скільки їх летить і куди? Скільки в 2024 постраждало цивільних в своїх будинках від ракет, і скільки від кабів?

Не треба свої болі на сторонніх баб виливати. Зайве це. Ти робиш свою роботу. Ми - жінки в Україні - робимо свою. І ми тобі не заважаємо робити твою роботу, бо Харків зараз не передній край. Отже - розходимось.
Неправильно. Заважаєш. Своєму чоловіку. Бо він, замість того, щоб думати, як бойову задачу, виконати, хвилюється, чи не прилетить його дитині. Підставляє себе та побратимів (у яких теж є діти, батьки...).
Це раз.
А два - це відповідальність за дитину.
Чи ти вважаєш, як Брєжнєв - "я тобі породив, я тобі і вб'ю"?
 
Назад
Зверху Знизу