Вона мені нагадує мою покійну бабцю.
Якщо їй в наказовій формі (бєз должного почтєнія) хтось щось пропонував, таке шо їй не треба, то летів він зі своєю пропозицією пташечкою далі чим бачив.
Спасти рядового Райена
Окупація - страшна річ.
І місцева влада скоріше за все нас кине напризволяще.
Я бачу на вулицях жінок з дітьми.
Мо' серед них є й такі, кому однаково, якого кольору прапор.
Але тих, кому не однаково, потрібно буде спасати.
Не нас, по яких земля давно плаче. Дітей з жінками!
І я трішки не те, що ото на аватарці запропонованій.
Не сивоголова бабця з дулею, і не перечитана книжками інтелігентка в окулярчиках - Господа... вы звери... і очками блим-блим.
Я маненька худенька стара жінка з дякувати Богові досі здоровими ногами.
Ось про кравчучку тре' подумати, а то каремат у мене є, великий шмат товстого поліетилену є, а ось на чому везти - нема.
І наплічник є для найважливішого.
Як що буде горе, буду вибиратись будь-яким чином з міста у купі таких само.
Тільки що як прочитати книжки, як це буває, то йой... ми ж з ордою маєм справу.