Був період служби у мене, коли я був впевнений що мої військові мемуари вийдуть російською і будуть називатися "Как я стал предателем" - наскільки заїбав цей єбанаріум! Всьо і вся хотілося разоблачіть, нічого і нікого не забути.
Зараз я вже не хочу ніхуя! Ніяких мемуарів, ніякої суспільної активності, нічого. К єбєні матєрі, усамотнитися десь, щонайменше на місяць. Грати в старфілд і ждалкєр2, прибухувати потроху. Податися в компанію красівих, приятно пахнущих тьоть. Поїхати в Прагу, повтикати на собор святого Вітуса, пардубіцкого портера попити. В Гданську пошаритися, поїсти бургер татар в піяльні водкі і піва. Злітати в норвезький Берген до доброї знайомої. В Стамбул знову - там красиво, смачно, і коти всюди. Або взагалі взяти чартер, і в Гамбію на тиждень...