Ф'яметта
Куратор теми
Статус: Офлайн
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 70318
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 70318
Re: Зазеркалье
Мирослав Дочинець
24 апреля, 10:14 ·
Цей пошук…
Вже й не пригадую, коли і хто з киян відправив його до мене. Приїхав на чорному джипі, спорядженому для самодостатнього і тривалого життя в мандрах. Молодий, статний, шляхетний, трохи веселий, трохи задумливий. Має успішну фірму, якою керує на відстані. І має купу вподобань. Велику квартиру в столиці здав в оренду, бо занадто простора для одного. Розлучений. Я порадив, де можна в Закарпатті пожити, що побачити, що і як сприймати.
Час від часу він з’являється з презентом і цікавим звітом про черговий етап бродячого життя. На одному місці не сидить. То в Мукачеві, то в Ужгороді, то десь у глухому селі, то в фешенебельному готелі, то зняв хатину в горах, то об’їздив Галичину, то вояжі в Угорщину, Словаччину, Румунію. Розповідає про враження колоритно, мудро, дотепно, але з дещицею легкого смутку. Що характерно для людей, які довгий час у дорозі.
«І що, ти все ще не знайшов те, що шукаєш?» – зненацька запитую.
На мить розгубився:
«А що я шукаю?»
«Жінку».
Опустив очі, а посмішка ще сумніша.
«Як ви здогадалися?»
«Я трішки знаю чоловіків. І жінок, аби розуміти, чому їх шукають все життя», – пояснюю я чомусь притишеним голосом, щоб нас ніхто не почув.
"Різнотрав'я".
Мирослав Дочинець
24 апреля, 10:14 ·
Цей пошук…
Вже й не пригадую, коли і хто з киян відправив його до мене. Приїхав на чорному джипі, спорядженому для самодостатнього і тривалого життя в мандрах. Молодий, статний, шляхетний, трохи веселий, трохи задумливий. Має успішну фірму, якою керує на відстані. І має купу вподобань. Велику квартиру в столиці здав в оренду, бо занадто простора для одного. Розлучений. Я порадив, де можна в Закарпатті пожити, що побачити, що і як сприймати.
Час від часу він з’являється з презентом і цікавим звітом про черговий етап бродячого життя. На одному місці не сидить. То в Мукачеві, то в Ужгороді, то десь у глухому селі, то в фешенебельному готелі, то зняв хатину в горах, то об’їздив Галичину, то вояжі в Угорщину, Словаччину, Румунію. Розповідає про враження колоритно, мудро, дотепно, але з дещицею легкого смутку. Що характерно для людей, які довгий час у дорозі.
«І що, ти все ще не знайшов те, що шукаєш?» – зненацька запитую.
На мить розгубився:
«А що я шукаю?»
«Жінку».
Опустив очі, а посмішка ще сумніша.
«Як ви здогадалися?»
«Я трішки знаю чоловіків. І жінок, аби розуміти, чому їх шукають все життя», – пояснюю я чомусь притишеним голосом, щоб нас ніхто не почув.
"Різнотрав'я".