Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Без догмата

BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5.webp
 
Цитата на все времена:

... И все потому, что раб гораздо лучше понимает своего господина, пусть даже самого жестокого, чем своего освободителя, ибо каждый раб отлично представляет себя на месте господина, но мало кто представляет себя на месте бескорыстного освободителя. Таковы люди, дон Румата, и таков наш мир.

Братья Стругацкие
"Трудно быть богом"
 
А потом раз - и это уже не красивые стихи, а ужасные реалии.

Средь оплывших свечей и вечерних молитв,
Средь военных трофеев и мирных костров
Жили книжные дети, не знавшие битв,
Изнывая от мелких своих катастроф.

(с)
 
Одна из моих любимейших песен, совпавшая с моей юностью.
И Рига была, и узкие улочки. Правда без того мальчика.
Он был в другом городе в это время. :)
Может, даже письма мне писал.
Все думаю - сжечь все письма всех мальчиков и девочек из моей юности, чтобы в мусорку не попали.
Но рука пока не поднимается.

 
150 лет картине

Иван АЙВАЗОВСКИЙ (1817-1900) - "Зима в Украине" (1874)

nc_ohc=5FgsgTCt3Q4AX97h-yt&_nc_ht=scontent.fdnk1-4.webp
 
До теми про Коронавірус. :) Про розподіл обов*язків між Богом та Сатаною. :)

— Арідник був здатний до всього, що надумав — зробив. А бог, як що хотів мати, мусив вимудровувати в нього або украсти. Поробив арідник вівці, зробив си скрипку і грає, а вівці пасуться. Побачив бог та й вкрав тото в него, і вже обоє пастушат. Що є на світі — мудрощі, штудерація всяка,— то все від нього, від сотони. Де що лиш є — віз, кінь, музика, млин або хата,— все вигадав він… А бог лиш крав та давав людям. Таке-то…

Михайло Коцюбинський. Тіні забутих предків.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Дійшла справа до "Мелодії кави в тональності сподівання" Наталії Гурницької.
На жаль, першої частини ("Кава з присмаком кардамону") так і не добулась. Доки чекала замовлення у найближчому Книголенді, розпочались осінні дощі та зимові обстріли центру. Що там зараз з книжковими магазинами, не відаю. Особливо останній Віват. Він міг попасти під шахеди. Десь там поруч його тільки відкрили, а тут таке.

Дуже гарна мова у романі. Трішки місцевих слів, які дуже прикрашають, цікавий сюжет.
Я не схильна була до сучасної літератури, а ця книжка мене захопила. Професійно написано, не абищо.
 
Він бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву дірку ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває. На вузьких стежках він туливсь до Марічки, аби йти рядом, аби не лишитися ззаду, і чув тепло її тіла.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Дійшла справа до "Мелодії кави в тональності сподівання" Наталії Гурницької.
На жаль, першої частини ("Кава з присмаком кардамону") так і не добулась.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Обожє, я тащусь від цієї акторки, видавець зробив вдалий хід, перевидавши першу частину з нею на обкладинці.
Але перший варіант був душевніше, чи що. Старовинна архитектура. ЛЬвів, Жовква, кава, любов)
Перед новим роком завітала до книгарні Клубу.
Там навіть каву наливають, уявляєш? Кава і книги. Любов. :любов:
Оооо... :love:
 
Блін, треба ще самій в ту Жовкву якось з'їздити. Я ж там кави не попила. Добре, шо нагадали. Пишу в план, в компанію до Луцька.
Як раз ввечері, коли читатиму, Анна з дітьми заїде в Жовкву по дорозі в маєток. :)
Поки що сукнею опікується, щоб не дуже зім*яти у кареті.
 
У Михайла Коцюбинського є оповідання Відьма. Там у однієї дівки, Параскіцею звати, хвоста шукали, бо вважали її відьмою.
Тре білизну гарненьку підібрати про всякий випадок. Параскіца була така незвичайна дівка, не як інші у тому селі. І односельці узяли собі до голови, що тут не без диявола.
 
Назад
Зверху Знизу