Організми, що мають черепашку
Протисти (одноклітинні):
Діатомові водорості. Їх скелет зазвичай називають панциром, але іноді вживається і термін «черепашка». Це утворення має дві стулки і складається з кремнезему.
Динофлагеляти можуть мати панцир з платівок целюлози, який іноді також називають черепашкою.
Форамініфери. Мають черепашки різної форми, що бувають однокамерними та багатокамерними. У деяких органічні, у інших — з аглютинованих піщинок чи інших часток, що скріплені органічним цементом, ще у інших — з карбонату кальцію.
Gromiidea (черепашкові амеби). Мають однокамірні органічні черепашки з одним устям[1].
Tectofilosida (черепашкові амеби). Черепашки однокамерні, з одним або двома устями, органічні, іноді з аглютинованими частками[1].
Еугліфіди (черепашкові амеби). Черепашки однокамерні, складаються з кремнеземових платівок[2].
Арцелініди (черепашкові амеби). Черепашки однокамерні, органічні або аглютиновані (з піщинок, скріплених органічним цементом)[2].
Trichosida (черепашкові амеби). Черепашки однокамерні, еластичні, з фіброзного материалу[2].
Тварини:
Ракоподібні:
Конхостраки. Мають двостулкові хітинові черепашки.
Остракоди. Черепашки двостулкові. Хітинові, часто укріплені карбонатом кальцію.
Вусоногі. Черепашки складаються з кількох карбонатних платівок; у багатьох приростають до субстрату.
Раки-самітники не будують черепашки, а використовують готові мушлі черевоногих молюсків.
Плечоногі мають двостулкові черепашки, але їх стулки — не права і ліва, як у молюсків, а спинна і черевна. За складом вони бувають кальцитові або хітино-фосфатні (з хітину, білків та фосфату кальцію)[3].
Молюски, ті, що мають черепашку, будують її з карбонату кальцію у модифікації кальциту або арагоніту, часто обох.
Панцирні. Мають на спинному боці 8 окремих арагонітових платівок.
Моноплакофори. Черепашка тонка, ковпачкоподібна, вкриває тварину згори.
Двостулкові. Права і ліва стулки найчастіше є дзеркальним відображенням одна одної. До винятків належать, наприклад, устриці, які однією стулкою приростають до субстрата. Цікаво видозмінена черепашка у корабельних червів, що використовують її лише для свердління деревини.
Лопатоногі. Черепашка трубчаста, довга, дещо вигнута. Відкрита на обох кінцях.
Черевоногі. Черепашка, як правило, сильно асиметрична, турбоспіральна, у більшості видів правозакручена. Екземпляри з протилежним напрямком закрученості є рідкістю. У багатьох еволюційних лініях черепашка редукувалася; всіх таких «голих» черевоногих називають слизунами. Морські молюски родини Juliidae[en] мають двостулкову черепашку, вкрай дивну для гастропод.
Головоногі. Найдавніші представники мали пряму довгу конічну черепашку, розділену на камери, через які проходив сифон (у роду Cameroceras така черепашка досягала 10 м у довжину). У багатьох з їх нащадків (наприклад, у амонітів) мушля стала закрученою; серед сучасних тварин таку зберіг наутилус. Але у більшості сучасних головоногих черепашка сильно, або й зовсім, редукована. Восьминоги не мають черепашки взагалі, крім роду Argonauta[en], самки якого будують однокамерну спіральну мушлю, що не гомологічна мушлям інших головоногих. У кальмарів і пекельного вампіра є гладіус[en] — тонка підшкірна пластинка, що складається в основному з хітину. Каракатиці мають схований всередині тіла залишок черепашки, відомий як кістка каракатиці[en] або сепіон[4], — сильно пориста арагонітова пластинка, що містить газ і потрібна для регуляції пловучості. Черепашка тварин роду Spirula[en] теж цілком схована всередині тіла і виконує ту саму функцію, але не так сильно редукована: вона багатокамерна, має сифон і закручена.
