Статус: Офлайн
Реєстрація: 05.01.2010
Повідом.: 615
Реєстрація: 05.01.2010
Повідом.: 615
Юрист подає позов до Голови Верховного суду
- Автор теми urtechnologis
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.04.2009
Повідом.: 2305
Реєстрація: 11.04.2009
Повідом.: 2305
Ну, на всякий случай.... Пошёл ты *****!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 05.01.2010
Повідом.: 615
Реєстрація: 05.01.2010
Повідом.: 615
Я иногда реально хуею. Залазит какое-то *** в нашу песочницу и начинает тут рамсы понтовать. Не, ну не *****? ;-)
Жди, жди, стукачок!
Жди, жди, стукачок!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 06.06.2010
Повідом.: 534
Реєстрація: 06.06.2010
Повідом.: 534
Правльно, Випран, пусть ТС трудится и создает еще больше проблем своему подзащитному. Пусть поможет ему сесть и надолго. Ведь касачку он подаст в тот же Верховный Суд, а там вспомнят про нашего ТС и впаяют по самое немогу. И посадят Рэпку. А потом Рэпка выйдет из турма и зарежет дедушку Кизима.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.11.2008
Повідом.: 13573
Реєстрація: 23.11.2008
Повідом.: 13573
Статус: Офлайн
Реєстрація: 06.06.2010
Повідом.: 534
Реєстрація: 06.06.2010
Повідом.: 534
Там же написано-входить в костюме химзащиты. Ач е кизма, как мужичек, не понравился? Характер вреден, не женат, девушки нет. Может он как Печкин? Вредный, потому что девушки нет? А если будет, так сразу добрее станет, велосипед себе заведет...
Статус: Офлайн
Реєстрація: 06.06.2010
Повідом.: 534
Реєстрація: 06.06.2010
Повідом.: 534
Тогда понятно, почему у него девушки нет-потому что нет сидушки у велосипеда. тьфу, развели гомосятину...(с)Сидушки у него на велосипеде нет, вот и вредный.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.04.2009
Повідом.: 2305
Реєстрація: 11.04.2009
Повідом.: 2305
Да ты чё, Михалыч? (с)
Чё, Кизима не понравился? Ну, страшноват. Ну, синеват... Руки то зачем мыть после собственной клавы?
Чё, Кизима не понравился? Ну, страшноват. Ну, синеват... Руки то зачем мыть после собственной клавы?
Статус: Офлайн
Реєстрація: 04.01.2010
Повідом.: 72
Реєстрація: 04.01.2010
Повідом.: 72
Адмін позов до Уповноваженого
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8
З позовною заявою подається клопотання про розгляд справи колегією у складі трьох суддів.
Кожен аркуш позову особисто підписаний позивачем.
Позовна заява
11.02.2010 року я особисто подав два звернення на ім’я Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини (надалі – відповідача). Обидва звернення були зареєстровані та прийняті зав. приймальні Л.Євтушенко, про що свідчить його підпис на моїх примірниках звернень.
Одне звернення (заява про необхідність реагування) було надіслане в інтересах мого довірителя – Захаренка В.А., щодо порушень законодавства під час досудового та судового розгляду кримінальної справи за обвинуваченням Захаренка В.А.
Інше звернення стосувалося мене особисто, про що свідчить підпис та зазначення статусу особи, яка звертається. На відміну від першого звернення, я, надалі – позивач – підписався не в інтересах довірителя – Захаренко В.А., а як магістр права, юрист, громадянин України.
Суть другої заяви наступна. В ній позивач по справі звертав увагу відповідача на невідповідність п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 N 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Рішенню конституційного суду № 1-17/2000 від 16.11.2000 року, що порушує право людини на вільний вибір захисника, тобто ст. 59 Конституції України.
Вказане позивач аргументував наступним:
1. Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначена Конвенція стала частиною національного законодавства (ст. 9 Конституції України).
Закон має вищу юридичну силу порівняно з постановою Пленуму ВСУ, а відтак п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 N 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» в частині що стосується фахівців права, які мають право бути захисниками лише на підставі спеціального закону та в частині, що стосується схвалення тих суддів, які за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту в кримінальних справах суперечить Закону, тобто Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
2. Постанова Пленуму Верховного суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», прийнята від 24.10.2003 N 8, тобто після ухвалення Рішення конституційного суду № 1-17/2000 від 16.11.2000 року. А відтак вказані місця з п.п. 4, 5 із зазначеної постанови порушують вказане рішення суду, що суперечить ст. 69 ЗУ «Про Конституційний суд».
Отже, резюмував позивач по справі, п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 N 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» щодо повноважень інших фахівців права та необхідність спеціального закону є протиправними. Все вище вказане, впевнений, підтвердять й міжнародні правозахисні інституції, зокрема, Європейський суд з прав людини.
Враховуючи вищевказане та керуючись Конституцією України, ЗУ «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», ЗУ «Про звернення громадян» позивач по справі ПРОСИВ у відповідача: 1) звернутися до Верховного суду України (Голови та Пленуму) відповідним актом з питання приведення постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 N 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» у відповідність до чинного законодавства України; 2) про вчинення реагування на зазначену заяву повідомити позивача по справі (заявника) письмово на вказану у заяві адресу.
18.02.2010 року на адресу позивача по справі надійшов лист від 17 лютого 2010 року за № 10.2/9-К-146266.10/26-18 в якому, зокрема, зазначалося: «Ваші два звернення до Уповноваженого з прав людини з приводу порушення права на захист Захаренка В.А., та незаконного усунення Вас від участі у справі, як захисника, розглянуті.»
Звертаю увагу суду, що насправді лише одне з двох звернень подавалося з підстав порушення права на захист Захаренка В.А., та незаконного усунення позивача по справі від участі у справі, інше звернення – це заява з проханням щодо звернення відповідача до Верховного Суду України, про що детально зазначено вище.
Тобто, Секретаріат відповідача надав відповідь лише на одне звернення, не розглянувши по суті інше, чим грубо порушив законодавство України про звернення громадян.
Також у відповіді відповідача по справі вказано: «Слід зазначити, що до Уповноваженого з прав людини періодично надходять скарги аналогічного змісту, тому ситуація, що склалася навколо цього питання вивчалася неодноразово … На підставі зазначеного, правові підстави для втручання Уповноваженого з прав людини відсутні».
Тобто, ігноруючи заяву позивача щодо необхідності звернутися до Верховного Суду України із зазначеного питання, Секретаріат відповідача по справі посилається на те, що у нього немає ніякої можливості вплинути на ситуацію, оскільки прийняття законів це компетенція Верховної ради України.
Мотивування та аргументація невідповідності положень п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 N 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» щодо фахівців права, які мають право бути захисниками лише на підставі спеціального закону та в частині, що стосується схвалення тих суддів, які за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту в кримінальних справах, а також витребування у останніх документів, визначених спеціальним законом, суперечить міжнародним зобов’язанням України та законодавству України, рішенню Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 (справа щодо вільного вибору захисника).
Постанова Пленуму Верховного Суду України (надалі – ВСУ) від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, що забезпечує право на захист у кримінальному процесі», визнає правильною практику тих судів, які не допускають до участі в процесі фахівців у галузі права без обґрунтування такого допуску спеціальним законом.
Крім того – у «розвиток» вказаного Рішення Конституційного Суду – Пленум ВСУ визнав правомірним витребування для таких осіб підтвердження своїх повноважень документами, що визначені все тим же «спеціальним законом».
У зв’язку з наведеним, слід вказати, що Верховний Суду України діяв неправомірно. Конституція України не згадує про будь-який закон, відповідно до якого особа може отримати правову допомогу, отже подібні вимоги не можуть висуватися жодним органом державної влади.
Згадувана Постанова Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 року в цьому плані є протиправною, оскільки у Верховного Суду України відсутня необхідна компетенція, яка б дозволяла ВСУ тлумачити Рішення Конституційного Суду.
Згідно зі статтею 47 Закону України «Про судоустрій», ВСУ видає зазначені роз’яснення для судів. Однак, аналізоване роз’яснення, на відміну від інших Постанов Пленуму ВСУ, не тільки роз’яснює, як правильно діяти судовим органам у певній правовій ситуації, а й встановлює порівняно із Конституцією України та відповідним Рішенням Конституційного Суду ряд додаткових вимог до спеціалістів в галузі права.
Зокрема, з детального аналізу співрішень Конституційного Суду та ВСУ випливає, що останній, поряд із необхідністю визначення прав спеціаліста в галузі права, вказує також, що такий закон має бути спеціальним. Логічне контрзапитання: до чого спеціальним – до Конституції України або ж певного процесуального кодексу. Натомість, згідно усталених правових поглядів на подібні проблеми, слід виходити, перш за все, зі спеціальності норми (спеціальна норма зазвичай застосовується переважно за загальну, однак як це може бути реалізовано відносно Конституції – незрозуміло), а не всього акту.
спасибо за коментарии к моим сообщениям. Не знаю как, но вырос рейтинг моего сайта. Прошу продолжать в этом же духе.
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8
З позовною заявою подається клопотання про розгляд справи колегією у складі трьох суддів.
Кожен аркуш позову особисто підписаний позивачем.
Позовна заява
11.02.2010 року я особисто подав два звернення на ім’я Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини (надалі – відповідача). Обидва звернення були зареєстровані та прийняті зав. приймальні Л.Євтушенко, про що свідчить його підпис на моїх примірниках звернень.
Одне звернення (заява про необхідність реагування) було надіслане в інтересах мого довірителя – Захаренка В.А., щодо порушень законодавства під час досудового та судового розгляду кримінальної справи за обвинуваченням Захаренка В.А.
Інше звернення стосувалося мене особисто, про що свідчить підпис та зазначення статусу особи, яка звертається. На відміну від першого звернення, я, надалі – позивач – підписався не в інтересах довірителя – Захаренко В.А., а як магістр права, юрист, громадянин України.
Суть другої заяви наступна. В ній позивач по справі звертав увагу відповідача на невідповідність п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 N 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Рішенню конституційного суду № 1-17/2000 від 16.11.2000 року, що порушує право людини на вільний вибір захисника, тобто ст. 59 Конституції України.
Вказане позивач аргументував наступним:
1. Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначена Конвенція стала частиною національного законодавства (ст. 9 Конституції України).
Закон має вищу юридичну силу порівняно з постановою Пленуму ВСУ, а відтак п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 N 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» в частині що стосується фахівців права, які мають право бути захисниками лише на підставі спеціального закону та в частині, що стосується схвалення тих суддів, які за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту в кримінальних справах суперечить Закону, тобто Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
2. Постанова Пленуму Верховного суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», прийнята від 24.10.2003 N 8, тобто після ухвалення Рішення конституційного суду № 1-17/2000 від 16.11.2000 року. А відтак вказані місця з п.п. 4, 5 із зазначеної постанови порушують вказане рішення суду, що суперечить ст. 69 ЗУ «Про Конституційний суд».
Отже, резюмував позивач по справі, п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 N 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» щодо повноважень інших фахівців права та необхідність спеціального закону є протиправними. Все вище вказане, впевнений, підтвердять й міжнародні правозахисні інституції, зокрема, Європейський суд з прав людини.
Враховуючи вищевказане та керуючись Конституцією України, ЗУ «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», ЗУ «Про звернення громадян» позивач по справі ПРОСИВ у відповідача: 1) звернутися до Верховного суду України (Голови та Пленуму) відповідним актом з питання приведення постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 N 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» у відповідність до чинного законодавства України; 2) про вчинення реагування на зазначену заяву повідомити позивача по справі (заявника) письмово на вказану у заяві адресу.
18.02.2010 року на адресу позивача по справі надійшов лист від 17 лютого 2010 року за № 10.2/9-К-146266.10/26-18 в якому, зокрема, зазначалося: «Ваші два звернення до Уповноваженого з прав людини з приводу порушення права на захист Захаренка В.А., та незаконного усунення Вас від участі у справі, як захисника, розглянуті.»
Звертаю увагу суду, що насправді лише одне з двох звернень подавалося з підстав порушення права на захист Захаренка В.А., та незаконного усунення позивача по справі від участі у справі, інше звернення – це заява з проханням щодо звернення відповідача до Верховного Суду України, про що детально зазначено вище.
Тобто, Секретаріат відповідача надав відповідь лише на одне звернення, не розглянувши по суті інше, чим грубо порушив законодавство України про звернення громадян.
Також у відповіді відповідача по справі вказано: «Слід зазначити, що до Уповноваженого з прав людини періодично надходять скарги аналогічного змісту, тому ситуація, що склалася навколо цього питання вивчалася неодноразово … На підставі зазначеного, правові підстави для втручання Уповноваженого з прав людини відсутні».
Тобто, ігноруючи заяву позивача щодо необхідності звернутися до Верховного Суду України із зазначеного питання, Секретаріат відповідача по справі посилається на те, що у нього немає ніякої можливості вплинути на ситуацію, оскільки прийняття законів це компетенція Верховної ради України.
Мотивування та аргументація невідповідності положень п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 N 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» щодо фахівців права, які мають право бути захисниками лише на підставі спеціального закону та в частині, що стосується схвалення тих суддів, які за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту в кримінальних справах, а також витребування у останніх документів, визначених спеціальним законом, суперечить міжнародним зобов’язанням України та законодавству України, рішенню Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 (справа щодо вільного вибору захисника).
Постанова Пленуму Верховного Суду України (надалі – ВСУ) від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, що забезпечує право на захист у кримінальному процесі», визнає правильною практику тих судів, які не допускають до участі в процесі фахівців у галузі права без обґрунтування такого допуску спеціальним законом.
Крім того – у «розвиток» вказаного Рішення Конституційного Суду – Пленум ВСУ визнав правомірним витребування для таких осіб підтвердження своїх повноважень документами, що визначені все тим же «спеціальним законом».
У зв’язку з наведеним, слід вказати, що Верховний Суду України діяв неправомірно. Конституція України не згадує про будь-який закон, відповідно до якого особа може отримати правову допомогу, отже подібні вимоги не можуть висуватися жодним органом державної влади.
Згадувана Постанова Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 року в цьому плані є протиправною, оскільки у Верховного Суду України відсутня необхідна компетенція, яка б дозволяла ВСУ тлумачити Рішення Конституційного Суду.
Згідно зі статтею 47 Закону України «Про судоустрій», ВСУ видає зазначені роз’яснення для судів. Однак, аналізоване роз’яснення, на відміну від інших Постанов Пленуму ВСУ, не тільки роз’яснює, як правильно діяти судовим органам у певній правовій ситуації, а й встановлює порівняно із Конституцією України та відповідним Рішенням Конституційного Суду ряд додаткових вимог до спеціалістів в галузі права.
Зокрема, з детального аналізу співрішень Конституційного Суду та ВСУ випливає, що останній, поряд із необхідністю визначення прав спеціаліста в галузі права, вказує також, що такий закон має бути спеціальним. Логічне контрзапитання: до чого спеціальним – до Конституції України або ж певного процесуального кодексу. Натомість, згідно усталених правових поглядів на подібні проблеми, слід виходити, перш за все, зі спеціальності норми (спеціальна норма зазвичай застосовується переважно за загальну, однак як це може бути реалізовано відносно Конституції – незрозуміло), а не всього акту.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
спасибо за коментарии к моим сообщениям. Не знаю как, но вырос рейтинг моего сайта. Прошу продолжать в этом же духе.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 29.06.2009
Повідом.: 583
Реєстрація: 29.06.2009
Повідом.: 583
