Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Война: события, люди, впечатления

Біля річки до мене підійшов чоловік, років 50-ти. Гарний, підтягнутий. Україномовний)
За житло спитав, думаю - все з тобою ясно)
Водій в миру був - і в армії тепер теж. Десь на дорогах України дали повістку.
Річка у вас хороша, каже. У нього вдома теж гарна, але більш стояча вода. А наша річка пре мощно.
То я розказала трохи за нашу річку, за край наш.
А родом він - з центру країни. Не бандера з зу.
З чудовою українською.
Поговорили про водійське - я за свої плани, він за свій досвід.
Тепла людина і історія для ТС.
 
skQWcghqn8m3Qb-8&_nc_zt=23&_nc_ht=scontent.fiev7-4.webp
 
•••
ходиш містом
така розгалужена ніби лінії метро
мов би ти в кожнісінькому кілометрі його
розливаєшся
мерехтиш на сонці немов ситро
розʼюшена через постійні тривоги
розімліла від ніжності
до щербатих парканів
до кожної піщинки з дороги
зібрана з сотні тисяч нових відчуттів
прилаштовуєшся до нової оптики
жінко
я відчуваю твою любов і гнів
ти безцінний оберіг цього міста
ми постали на стрітенні двох річок
Боже дай нам на цьому стрітенні вод
зустріти тих з ким не страшно ділити
лицьову і спод
з ким не страшно любити
те як ці води закручують хоровод
18.09.2025
© Наталка Маринчак
 
•••
ходиш містом
така розгалужена ніби лінії метро
мов би ти в кожнісінькому кілометрі його
розливаєшся
мерехтиш на сонці немов ситро
розʼюшена через постійні тривоги
розімліла від ніжності
до щербатих парканів
до кожної піщинки з дороги
зібрана з сотні тисяч нових відчуттів
прилаштовуєшся до нової оптики
жінко
я відчуваю твою любов і гнів
ти безцінний оберіг цього міста
ми постали на стрітенні двох річок
Боже дай нам на цьому стрітенні вод
зустріти тих з ким не страшно ділити
лицьову і спод
з ким не страшно любити
те як ці води закручують хоровод
18.09.2025
© Наталка Маринчак
Зараз модно писати вірші в цьому стилі - йду, їду, бачу, думаю, переживаю, плачу, сміюся...
 
Сегодня пострадал таки весьма. Утром сниму повязку, гляну, шо там... Было ощущение, что глаз потерял 🫤
в дитинстві казали, шо - два глаза роскошь, а с одним жить не стоит)))
 
•••
ходиш містом
така розгалужена ніби лінії метро
мов би ти в кожнісінькому кілометрі його
розливаєшся
мерехтиш на сонці немов ситро
розʼюшена через постійні тривоги
розімліла від ніжності
до щербатих парканів
до кожної піщинки з дороги
зібрана з сотні тисяч нових відчуттів
прилаштовуєшся до нової оптики
жінко
я відчуваю твою любов і гнів
ти безцінний оберіг цього міста
ми постали на стрітенні двох річок
Боже дай нам на цьому стрітенні вод
зустріти тих з ким не страшно ділити
лицьову і спод
з ким не страшно любити
те як ці води закручують хоровод
18.09.2025
© Наталка Маринчак
У гарного батька і діти гарні. :)
 
Зараз модно писати вірші в цьому стилі - йду, їду, бачу, думаю, переживаю, плачу, сміюся...
Це не мода, це правдиве почуття.
Перша частина вірша повністю відповідає моєму відношенню до того, що бачу.
Але мені краще дивитись, коли люди не заважають, тобто наодинці.
 
Назад
Зверху Знизу