Я живу на краю Харкова, в одному з найближчих районів до Білгорода. Вікна моєї квартири виходять прямо на те місце, звідкіля два роки запускалися ракети по Харкову. Я дивилась у вікно і бачила, як вони злітають в небо і повертають на мене. Я багато раз чула як стріляє Град. Ракети з нього прилітали в півкілометрі від будинка. Вам не довелося і, дай боже, щоб Ви не чули той страшний стрекіт, начебто, величезного кулеметна, який стріляє чергами... Два роки я дивилась по телевізору одні новини.. І от одного разу, перемикаючи канали, я натрапила на мультик про Золотовласку і просто відключилася від всього, поринула в другий світ. Це було неймовірне відчуття, як наче була десь глибоко під водою, де нічого не чути . Зараз ми теж щодня чекаємо, що ж ще і в який момент прилетить.. Як за триста метрів від мене розбили наш супермаркет "Рост"... І хочеться знову відчути відключку від всього, хочеться подивитися якийсь якісний спектакль.. Але в недосяжності ракет.