Отак, тільки вирішив перевірити як ви тут, а тут вже УПА по третьому (?) колу оговорюють.
Скажу просто - або усі визнають свої помилки, або продовжуємо товкти воду у ступі.
Можна багато сперечатися про "українськість", "зраду" і т.д., але те що і там і там живе один народ аргументів проти не бачив. А тепер проста логіка.
Одні українці жили в одній державі де більшість - росіяни. Інші - де більшість поляки, а потім австрійці ну і на короткій час знову із поляками. Це були не українські держави. Так от, навіть не вдаючись до значних історичних диспутів як повинні були мешканці західної України сприймати факт "воз'єднання"?
З одного боку погано-не погано жилося але війни не було. Ні Польща (у армії якої воювали українські юнаки) першою напала, а СРСР узгоджено разом з фашисткою Німеччиною. Тобто, з точки зору українців заходу росіяни-комуністи (чому саме росіяни зараз поясню) разом із німцями-фашистами почали стріляти та вбивати українських юнаків.
Тепер розглянемо що таке СРСР з точки зору українців заходу. Як і багато інших націй вони мріяли про свою, українську, державу. Нормальна, цивілізована мрія. От вже Перша Світова, імперії зникають, з'являються окремі національні держави. Поляки починають об'єднуватися і звичайно це непокоїть, бо у них територіальні претензії на Галичину. От виникає і УНР - омріяна українська держава. Звичайно проблеми є, можна сперечатися про легітимність, спроможність і т.д. але думаю мої опоненти можуть уявити собі що це таке коли живеш у "чисто своїй" у ідеологічно-ціннісному плані державі. Нічого що поляки таке роблять - разом українці це сила. І тут Ленін, більшовицька "допомога" з Росії (пам'ятаємо що західні українці разом з росіянами в одній державі ніколи не жили. Для них росіяни такі ж близькі як для нас зараз - поляки. А от до поляків вони навпаки звикли) і вже немає УНР, на Віслі взагалі доводиться з поляками об'єднуватися щоб зупинити ідеологічно чужих комуністів. Думаю цим показано пріоритети - "краще вже окремо з поляками, ніж разом під комуністами" Тобто не дивно що настрої десь такі:"Якби не Ленін ми б мали свою державу, не були б окуповані, наші батьки/діди врятували світ від більшовицького террору". Повторюю - це побутова думка в народі. А що при цьому коєтся в СРСР (звісно польска пропаганда тут теж попрацювала, але не в цьому річ) - Ленін-людожер не просто герой, він ідол, церкви руйнуються, людей голодом мордують. Чи згодні б ви були жити знов в СРСР, але під владою німців? Я так не думаю. Бо ніхто в країні террору жити не хоче. Ось що було СРСР для українців заходу.
Так от, СРСР "атакувало і захопило" Галичину, церкви руйнують, насаджується неприйнятна в цьому суспільстві ідеологія, поважних людей саджають, лідерів вбивають за те що вони прихильники іншої ідеології, у людей забирають землі, примушують працювати у "колгоспах" - чи це викликає симпатію? Аж ніяк. І усі балачки про "єдність українців" після цього здаються пустими балачками, бо це не об'єднання/союз а окупація. І усю провину у т.ч, за ментальну різницю покладають на росіян, бо якби Росії не було і такого не було б.
І от людям набрид увесь цей огидний, людожерський режим і вони почали боротися із тим, що вони вважають не справедливим. Із зброєю в руках. Чи це героїзм? Багато хто скаже що так. Може не для українців сходу які "якось звикли" та мали свої вигоди від СРСР, але для західних українців це була саме боротьба із окупантами. А націоналістичним рух був лише тому що вважалося залежним добробут українців від існування української держави. Мовляв так хоч українці будуть вирішувати долю українців, а не росіяни чи поляки.
Тепер же УПА звинувачують у "зраді". Як можна зрадити не рідну державу? Вони лише зробили те ж саме що зробило СРСР свого часу - співпрацювали із німцями. Чому спільний порад/братання РККА із Вермахтом свого часу - це нормальна подія, хоча це святкувалося у т.ч. успішна війна проти Галичини? УПА яке спочатку понадіялося що із німцями можна буде домовитися - чому це зрада? Німці через перебування деякий час українців заходу у складі Австро-Угорщіні більш зрозумілі, до того ж свого часу німці для західних українців більше добра зробили ніж Російська Імперія чи СРСР.
Як на мене що Гітлер, що Сталін один чорт. І так, це було війна і ніхто "білим та святим" з неї не вийшов. Але треба вміти бачити і через призму того часу, і розуміти прости речі - хоча українці і різні, але щось тримає нас разом попри усі розбіжності як ідеологічні, так і історичні. І де ми будемо жити - у Київській Русі, Малоросії, УНР, СРСР чи Україні майбутнього - залежить лише від нас. Може зараз і замало спільних героїв, але це не означає що їх не буде потім. Все залежить від нас і чхати я хотів наскільки старі, впливові та могутні інші країни - час може все змінити.
вы бы, denny"s, что ли, документы какие ОУН-УНА почитали бы
