Коли в 2014 році потрібно було терміново збільшувати чисельність сил безпеки та оборони для протистояння російській збройній агресії, до національного законодавства внесли цілу низку змін щодо надання преференцій тим, хто служить в армії.
Так, з березня 2014 року законодавство гарантувало всім мобілізованим на період їхньої служби збереження робочого місця та виплати середнього заробітку за місцем роботи. З грудня 2016-го норма почала діяти і для військових за контрактом.
2014
27 березня 2014 року законом №1169-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення проведення мобілізації" ВР внесла зміни до статті 119 Кодексу законів про працю, якими передбачила збереження робочого місця та забезпечення виплати середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації тощо під час проходження військової служби для мобілізованих.
Право, яке виникло у військовослужбовців, означало додаткові фінансові зобов’язання спочатку для держави, а потім для роботодавців. У 2015 році на виплату середньої заробітної плати мобілізованим із державного бюджету було витрачено 1.790.000 тисяч гривень.
2015
Законодавством було передбачено відшкодування роботодавцям витрат, пов’язаних із виплатою зарплати військовим. Процедуру компенсації регулював Порядок виплати компенсації, затверджений постановою Кабміну №105 від 4 березня 2015 року.
Хоча в держбюджеті на 2015 рік і було закладено кошти на відшкодування роботодавцям, через неефективне планування та недостатність коштів на кінець 2015 року виникла заборгованість перед роботодавцями в сумі 233,1 мільйонів гривень.
До судів різних інстанцій протягом 2015 року надійшло 26 позовних заяв підприємств, установ та організацій про стягнення коштів компенсації на виплату середнього заробітку мобілізованих працівників на загальну суму майже 13,3 тисяч гривень. Відповідачами було вказано як Мінсоцполітики, так і безпосередньо органи соцзахисту.
Затверджений Кабміном у 2015 році механізм реалізації соціальних гарантій працівникам підприємств, установ і організацій, які проходять військову службу в особливий період, не охопив усіх суб'єктів господарювання.
2016
Через виникнення заборгованості перед роботодавцями за 2014 і 2015 роки та відсутність коштів на відшкодування було вирішено скасувати компенсації роботодавцям із державного бюджету.
1 січня 2016 року в КЗпП було внесено зміни, і компенсація роботодавцям за виплату середнього заробітку працівникам, прийнятим на військову службу в особливий період, була скасована.
Тобто відшкодування з бюджету роботодавцеві скасовано, а обов’язок збереження зарплати – залишено. Зміна відбулася в джерелі фінансування середнього заробітку, який повинен бути збережений.
Компенсація має нараховуватися і виплачуватися роботодавцем з власної кишені.
Уже після скасування відшкодування роботодавцям у грудні 2016 року законом №1769-19 норму про збереження зарплати військовим було поширено не лише на мобілізованих, а й на осіб, які уклали контракт на проходження військової служби.
Необхідність компенсувати розмір зарплати за рахунок підприємства людині, яка фактично не перебуває на роботі, а проходить військову службу, безперечно, роботодавці зустріли шквалом критики та невдоволення.
Адже виконання фінансового зобов’язання перед військовими держава переклала на плечі роботодавців, не запитавши в них про це і навіть не проінформувавши про нову норму належним чином.
2017
Хоча з 1 січня 2016 року було внесено зміни, та відшкодування роботодавцям було скасовано, у держбюджеті на 2017 рік передбачалися видатки за бюджетною програмою "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014-2015 роки" протягом 2017 року обсягом 233,1 мільйонів гривень.
Виділення коштів було необхідне для покриття заборгованості перед роботодавцями за 2014 та 2015 роки, оскільки 2015 та 2016 роки були насиченими численними судовими позовами роботодавців про відшкодування такого середнього заробітку. За період 2017 року програму виконано на 98,8%.
Станом на кінець 2017 року, відповідно до звітів про обсяги фактичних витрат на виплату компенсації середнього заробітку мобілізованих, здійснено фінансування в сумі 233,1 тисячі гривень.
Залишок невикористаних призначень утворився з причини відмови підприємства від компенсації, реорганізації, ліквідації та зміни адрес підприємств тощо.
Найбільші суми було відшкодовано роботодавцям у Дніпропетровській області (32406,8 тисяч гривень), Запорізькій області (18682,9 тисяч гривень), Київській області (23815,9 тисяч гривень), Львівській області (13358 тисяч гривень), Києві (43940,4 тисяч гривень).
2018
У 2018 році коштів на компенсацію роботодавцям вже не закладено, оскільки
1) законодавство, яке передбачало компенсацію, змінили
2) борги перед роботодавцями за 2014 та 2015 покрили.
Якщо в хаосі 2014 року не було місця для зайвих питань, і всі методи для збільшення чисельності в ЗСУ були виправданими, то в 2018 році і в умовах затяжної війни все ж варто досконало розібратися в розрахунках доцільності та ефективності витрат на зарплату військовим, перекладених на плечі роботодавців.
Так, є заперечення, що зниження єдиного соціального внеску суттєво зменшить навантаження, тому роботодавці цілком можуть оплачувати гарантовану державою пільгу із власного бюджету.
Однак такий аргумент є як мінімум дивним, враховуючи, що метою зменшення єдиного соціального внеску є необхідність виведення з тіні працівників, які здійснюють трудову діяльність без оформлення та сплати податків.
До того ж, зі збільшенням мінімальної заробітної плати розмір єдиного соціального внеску для роботодавців значно зріс й апріорі є недостатнім для покриття цілої зарплати.
Необхідність виплати компенсації роботодавцями з власної кишені спричинила формування негативного ставлення до військових та ветеранів війни України проти російської агресії. Ситуація стає причиною постійних конфліктів між роботодавцями та працівниками.
Вимушена необхідність відшкодовувати виплату заробітної плати військовому спонукає роботодавців на порушення норм статті 119 КЗпП в частині збереження робочого місця.
Звільнення військового з роботи в кінцевому результаті має більш негативні наслідки для військовослужбовців, ніж відсутність компенсації зарплати.
В умовах затяжного військового конфлікту та браку коштів на належну та справедливу компенсацію роботодавцям витрат на зарплату військовим, доцільно було б переглянути перелік так званих "преференцій".
Необхідно привести їх до умов та реалій сьогодення і скасувати відшкодування зарплати військовим, яке й так де-факто не надається, а лише:
а) штовхає роботодавців на незаконне звільнення віськовослужбовців, тим самим забираючи ще одне право на збереження робочого місця в цивільному житті;
б) посилює соціальну напругу в суспільстві внаслідок виникнення постійних конфліктів між військовими та роботодавцями;
г) через низку названих причин загалом не сприяє виконанню мети, заради якої норму про відшкодування розміру зарплати було ухвалено.
Христина Ковцун, Вікторія Лавренюк, юристи-аналітики ГО "Юридична сотня"
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
