Русификации -- не было.
Был естественный процесс урбанизации.
НУ, да! А що ж нам підказують історичні події?
1720 р. – Указ Петра Кривавого про заборону друкувати в Руси-Україні будь-які книги, крім церковних, які необхідно "для повного узгодження з московськими, з такими ж церковними книгами справляти..., щоб ніякої різниці і ніякого окремого наріччя в них не було".
1721 р. – Наказ про цензурування українських книжок. Накладені штрафи на Київську та Чернігівську друкарні за книги "не во всем с велороссийскими сходные". Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р. – Наказ Петра ІІ про переписання в Україні державних постанов та розпоряджень з української на московську мову.
1753 р. – Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1755, 1766, 1775, 1786 рр. – Заборона Петербурзького Синоду друкувати українські книжки.
1769 р. – Указ московського "священного Синоду" про заборону друкування українських букварів, вилучення їх та українських церковних книг у населення.
1784 р. Переведення викладання у Києво-Могилянській академії на московську мову.
1786 р. – За розпорядженням Синоду київський митрополит наказав, аби в усіх церквах дяки та священники читали молитви та правили службу "голосом, свойственным российскому наречию". Те ж саме було заведене в школах Руси-України.
1847 р. – Розгром колоніальною владою Кирило-Мефодіївського братства – першої української громадсько-політичної організації на підмосковних землях. Наказ цензорам суворо слідкувати за українськими письменниками, "не давая перевеса любви к Родине над любовию к отечеству".
1862 р. – Закриття українських безоплатних недільних шкіл для навчання дорослих, організованих українською інтелігенцією.
1863 р. – Таємний циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва про заборону видавати підручники, літературу для читання та релігійні книжки українською мовою, якої "не было, нет и быть не может".
1864 р. – Статут про початкову школу, навчання має проводитись лише московським наріччям.
1869, 1886 р. – Видано Укази, згідно з якими "в десяти Південно-Західних губерніях особам московського походження надавати доплати та пільги". Пільги московіти мають і по сьогоднішній день.
1870 р. – Вказівка міністра освіти Московії Д. Толстого про те, що "кінцевою метою освіти всіх інородців, що проживають в межах нашої вітчизни, має бути змосковщення". Отже українців відносили до "інородців".
1876 р. – Указ про зобов'язання "прийняти як загальне правило", щоб в Руси-Україні призначати вчителів *******тів, а українців посилати до Петербурзької, Казанської і Оренбурзької округ. Це "загальне правило" діяло і за правління комуністів до проголошення Україною незалежності в 1991 р.
1876 – 1880 рр. – Українських учених та педагогів М. Драгоманова, П. Житецького та багатьох інших звільнили з роботи за наукові праці з українознавства, а П. Лободо цього – лише за переклад одного речення з Євангелія українською мовою.
1876 р. – Таємний Емський указ (був підписаний царем Олександром ІІ під час його перебування в м. Емсі, що в Німеччині) про заборону ввозу до імперії, друкування творів і перекладів українською мовою.
1881 р. – Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою. Українські театральні вистави ставити в "зависимости от усмотрения высших местных властей в каждом отдельном случае", а українські словники друкувати московським правописом. Місцева влада зобов'язана контролювати публічне виконання українських пісень, дозволених цензурою.
1888 р. – Указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 р. – Заборона літературних перекладів українською мовою.
1895 р. – Заборона видавати українські книги для дітей, "...хотя бы по существу содержания и представлялись благонамеренными".1899, 1903 рр. – Заборона користуватися українською мовою для проголошення наукових доповідей та промов на археологічному з'їді у Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському у Полтаві.
1900 р. і наступні роки – Цензурою виключаються такі слова як "козак", "*******", "Україна", "український", "Січ", "Запоріжжя" та інші, які мають український національно-символічний зміст.
1905 – 1912 рр. – Міністерство освіти Московії закрило 12 приватних гімназій, звільнило 32 директорів та 972 учителів, 822 учителів "перевело" до інших шкіл за намагання вводити у викладання українознавчу тематику.
1905 р. – Ректор Київського університету відмовив 1400 студентам відкрити 4 кафедри українознавства з українською мовою викладання, заявивши, що університет – це "загальнодержавна інституція", і в його стінах не може бути жодної мови, крім московської.
1906, 1907 рр. – Закриття колоніальною владою "Просвіти" в Одесі та Миколаєві.
1908 р. – Указом Сенату Московської імперії українська культурна і освітня діяльність оголошувалась "вредной, могущей вызвать последствия, угрожающе спокойствию и безопасности".
1910 р. – Указом П. Столипіна виданим циркуляром зарахував українців до "иноверцев" і заборонив будь-які українські організації. Боротьба з рухом за відродження Руси-України є історичним завданням московської державності вважав Столипін.
1910, 1911, 1914 рр. – Закриття колоніальною владою "Просвіти" у Києві, Чернігові, Катеринославі (нині Дніпропетровськ).
1914 р. – Указ московського царя Ніколая ІІ про заборону української преси.
1914 р. – Зайнявши Львів під час Першої світової війни, *******ти негайно послали команду козаків, які спалили бібліотеку Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
Новопоставлений губернатор Галичини у своїй окупаційній програмі відверто заявив про наміри московітів: "Я буду тут запроваджувати московську мову, закон та порядки".
1914 р. – Московська військова адміністрація та за прикладом давно окупованої *******тами Східної України, заборонила Галичині і на Буковині всю українську пресу, навчальні заклади, громадські організації, але не чіпала німецьких (з німцями воювали!!!), польських та єврейських установ. "...Український рух є для Московії більш небезпечним, ніж усі інші національні рухи, взяті разом" (газета "Киевлянин", 1914 р.).
в сознании рядового обывателя украинский язык формировался как язык села, а поскольку село у нас последние лет 80 уничтожали, то и отношение к нему соответственное.
