Федя , в моей жизни был случай, когда "милое" животное на вольном выпасе, собачка ,Алабай, чуть мне не откусила член( там где мотня висел кусок отгрызаной ткани-сантиметр до члена!), а потом своими зубками. впился в мое колено, благо не отгрыз. Я стоял в доме за спиной у хозяина и давал " милой" собачке сухарик...За ХОЗЯИНОМ!В доме, куда эта падла ни разу не заходила!А за полгода до этого этот "милый" песик на "вольном выгуле" чуть не сожрал свою хозяйку -выгрыз ей кусок кожи на голове, выгрыз часть мяса около лодони и т.п.Он ее чуть не загрыз на смерть, хотя она его с малолетства так же,как и мишку, кормила молоком и воспитывала. Просто песику ебнуло в голову. Конченый хозяин, мой бывший кум со Львова, решил таки пёсика оставить.После случая с женой...ведь песик охранял его
Это вместо того ,чтоб пристрелить.А так да, во дворе частного дома эта тварь постоянно на вольном выпасе,правда разломал два вольера... Такая вот история, и это не мишка, а собака - друг человека.
Звісно, будь-яка тварина з вищих має власний характер, попри загальні норми для свого виду-породи. Втім щодо псів - значною мірою їх адекватність чи відсутність такої залежить від власника.
Я у 2012 взяв алабайку, 4 роки, з притулку на Гагаріна. Туди її здали за те, що вона пошамкала трохи своїх власників.
Мене попередили, звісно. Кажу - покажіть. Підійшли до вольєра. Став, дивлюся на неї - в очі. Вона - мовчки - мені в очі. Десь хвилинку дивилися..
... кажу - "загортайте". Ну, не буквально ж))) - їй провсяквип, оскільки намордника відповідного розміру не знайшлося, з бинта петлю на писок наділи - від гріха.
Привіз надвечір додому, випустив у двір. Купа котів, котрі роками жили на попередній собаці (в сенсі - лізли до неї в буду, й спали на ній), кавказькій вівчарці - мабуть, спершу не второпали, що це - інша, тож не тікали.
Алабайка підходила мовчки до кожного кота, котрі "замерзали" при її наближенні, вже розуміючі, що це - інша... Вона всіх обнюхала, й занесла до реєстру "мої коти". Оці - свої - були тими, котрі вільно швендяли двором, так само лізли до буди, лише алабайка не дозволяла, на відміну від попередньої, лізти до своєї миски раніше, аніж вона поїла. Попередня - дозволяла. Всі інші - чужі - коти у двір не ходили, хіба що літали над двором.
Ще цікавіше - коли завів у дім - познайомити з мамою (котра вже прилягла). Собацюра, хоч вперше в будинку - одразу прожогом до потрібної кімнати, бігом до мами, вставила їй писка під пахву, й своєю пимпочкою на дупі почала десь півтора кіла обертів видавати.
Мінус в алабайки був - вона вважала своїм священним правом зжерти будь-яку іншу собаку. Почала був з нашого малого пса, бо той дурний - визвірився. Ну, отримала по пиці - добряче, але з розумом - мені ані її прибити не треба було, ані собі руку зламати. Тож отетеріло дозволила розняти свої щелепи, й вийняти малого... котрий урока засвоїв, та більше не визвірявся, бо ж не дурний))
Був ще один епізод, коли за подібне ж так само отримала по писку. Надалі - вистачало лише голосу, й лише один раз - вона знала по селищу всі двори з малими гавкальниками, котрі "не можна". Якщо виявлявся новий двір з провокатором, або провокатор вулицею чимчикував - її рух - мій оклик - вона, очима та пикою: "...та ні, я й не думала, мені воно не треба, я ж біла та пухнаста...".
За всі ті роки, що собацюра доживала в мене, дійшов висновку: якщо попередніх власників понадкусювала - то було за що. Псина, звісно, з норовом, але - абсолютно адекватна.
Тож... на відміну від хоча б тих самих котів, пси - дуже залежать у своєму характері й поведінці від власника. Якщо пес дурний - висока вірогідність, що й власник не айс, хоча людина може відповідні риси й приховувати, бо людина за природою - нещира.
Між іншим... алабаї, кавказці тощо - територіали. Свій двір - то святе. Попередня кавказька - не могла пережити, якщо хтось чужий щось тягне з двору. Але ж знала, що якщо чужий зайшов з хазяїном, і вона отримала відповідний наказ - чіпати не можна. Тож гостей ігнорувала... допоки якось знайомий не попросив дещо. Приїхав, а оскільки отого "дещо" було не один, і вони були чималенькі, тож і несемо вдвох, кожен по одному... Собака спершу розгубилася - як це? - чужий, падло, щось тягне з двору, ще й хазяїн допомагає... Але ж - не можна чужим! ... але не можна оцього жерти, бо ж наказ!... То вчинила компроміс: не нападала, не гаркала - мовчки підкралася до чужинця ззаду, обережно вхопила за край куртки, та й потягла заднім ходом назад))) - ото картина була!
... Звісно, може бути усіляке. Але я давно взяв за правило: якщо собака дурна - обережніше з власником, бо...
