Это всего лишь вопрос заинтересованности. Врачи, которые лечат не должны её иметь.
Второй вопрос. Должен наконец-то быть контроль.
Так вы за то, чтобы оставить все как есть? За стабільність?
За стабільність і поркащення



Дуже прошу, не вживайте цих слів, бо одразу в голову лізе реклама предвиборчої компанії....телевізор вмикаю дуже рідно, але завжи мені "ЩАСТИТЬ" потрапити на рекламу цих стабільних політиків. Як же вони
всі набридли!!!!
Питання зацікавленості лікарів в нашій країні - стоїть на першому місці.
Хоча, вірю в те, що є лікарі які сумлінно ставляться до обраної ними професії. Такі є , хоча статистичних даних я не має, вважаю, що 1 лікар із 10 000 - такий.
Клятва Гіппократа:
"Я засвідчую під присягою перед лікарями Аполлоном, Асклепієм, Гігіеєю та Панацеєю, беручи у свідки всіх богів та богинь, і відповідно до моїх здібностей та мого розуміння даю таку клятву: Цінувати нарівні зі своїми батьками того, хто навчив мене лікарської умілості;
Жити спільно з учителем, а при потребі — ділитися з ним своїми достатками;
Його нащадків вважати своїми братами, а вмілість, якою вони захочуть оволодіти, передавати їм безкорисливо і без письмової домовленості;
Знаннями, усними повчаннями, правилами, інструментами та всім іншим, що передбачено навчанням, ділитися зі своїми синами, синами мого вчителя та учнями, пов'язаними зобов'язаннями і клятвою, даною за законами лікарської професії, але тільки з ними й ні з ким більше;
Режим своїм хворим приписувати задля їх блага, відповідно до моїх знань і мого розуміння, утримуючись від завдання їм будь-якої шкоди;
Ніколи не приписувати нікому на його прохання смертельного засобу і не підказувати йому способу здійснення подібного задуму;
Точно так само не давати жодній жінці песарію для викликання аборту;
Зберігати непорочність способу свого життя і власної лікарської майстерності;
Ніколи не робити розтину у хворого навіть із явними ознаками кам'яної хвороби, а залишати виконання цієї операції практикуючому спеціалістові цієї справи;
До якого дому я б не прийшов — я зайду в нього лише задля блага хворого, будучи далеким від розпусних намірів і спокус, особливо — від любовних утіх із жінками й чоловіками, будь вони вільними чи рабами;
Про що б я не дізнався під час виконання свої професійних дій або окрім них, що б не побачив і не почув про дії людського життя, які не слід будь-коли розголошувати, я змовчу, вважаючи це таємницею;
Якщо я непохитно виконуватиму все, що засвідчив під присягою, нехай мені буде дано щастя в житті і в лікарській майстерності і слава у всіх людей на всі часи, але коли я зверну із праведної дороги або оскверню дану клятву, нехай моя доля стане для мене протилежною".
Хоча вітчизняні лікарі складають
Клятву лікаря України:
"Набувши професії лікаря та усвідомивши важливість обов'язків, що покладаються на мене, в присутності моїх учителів і колег урочисто клянусь:
усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров'я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням, подавати медичну допомогу всім, хто ії потребує;
незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих, визнавати свої помилки, гідно продовжувати благородні традиції світової медицини;
зберігати лікарську таємницю, не використовувати ії на шкоду людині;
додержувати правил професійної етики, не приховувати правди, якщо це не зашкодить хворому;
постійно поглиблювати і вдосконалювати свої знання та вміння, у разі необхідності звертатися за допомогою до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти, бути справедливим до колег;
власним прикладом сприяти вихованню фізично і морально здорового покоління, утверджувати високі ідеали милосердя, любові, злагоди і взаємоповаги між людьми.
Вірність цій Клятві присягаю пронести через усе своє життя".
Шкода, що зараз така присяга не має ніякого відношення до життя...
і залишається присягою лише на словах.
Щодо другого питання:
контроль звичайно повинен бути.
Проте питання контролю ні Ви, ні я не змінемо. Це питання повинно вирішуватись на рівні держави.
Люди бояться йти у лікарню, бояться лікуватися, тому що лячно, що з лікарні не повернуться, що лікар може помилитись, і таких "що" дуже багато.