Борис Гуменюк
А шо я вам скажу, друзі мої і френди.
Завтра разом з Микола Коханівський та Бик Олексій буду в Дніпропетровську, а далі під Карлівку, на передову, а там, якщо Бог дасть, зустрінемося з нашим побратимом Дмитром Ярошем.
От ви можете запитати у мене, діти мої, а чого це ти, письменнику, як та сновида, чи, прости Господи, як той гамериканський шпійон, по всій передовій шляєшся?
То ти був в "Азові" в Білецького, то поперся до Семена в "Донбас", от тепер до Дмитра зібрався.
А тому, діти мої, так я вам відповім, шо ми усі брати і робимо одну велику справу - тешемо кіл, щоб гуртом запхати його нашому ворогу..., ну, ви знаєте, куди ми йому той кіл запхаємо.
Тому що письменник - то така зараза, яка не повірить, шо хтось вбив москалика, поки не побачить того сам, а вже потім розповість вам. Ви ж не проти? Ну от. Я стараюся.
А знаєте, що першим ділом запитують наші побратими, які вже не перший місяць стоять на передовій? Вони запитують, як там Майдан; як там наші справи. Уявляєте? Хоч би раз запитали, як там Порошенко, як там Аваков, як там Гелетей, як там ВР. Жодного разу ніхто не запитав. Мабуть, такі дурниці бійців не цікавлять.
І знаєте, що я їм скажу? Правду, любі мої, правду.
Шо Майдан вже не той, шо був узимку, шо найкращі бійці вже на передовій, шо попригрівалися коло майдану різні трутні, алкоголіки і безпритульні. Що появилися якісь лєві сотні. Сотня пашинського, наприклад. Як в цього гумункула, в якого нема ні совісті, ні честі - ну нічого, *****, нема, може бути власна сотня? Попри те, серце майдану - це правильні люди, які за віком, станом здоров'я не можуть іти на передову, вони намагаються, як можуть, зберегти дух майдану, повідкривали в наметах мобілізаційні пункти і рекрутують добровольців на передову.
А ше скажу, шо зараз в Києві об'явився такий собі Віталька, клікуха "Баксьор", який заявив, шо до 24 серпня майдану не буде.
От мені цікаво, як він збирається це зробити?
Ні, чесно, я дуже хочу на це подивитися.
Навіть якщо припусти, шо на майдані зібралося ***, як дехто каже. Друзі мої, в кожного цього "чма" у кишені український паспорт. І якщо інший громадянин України у формі співробітника міліції чи без (у формі краще, бо це мене заводить) підійде до іншого громадянина України, який розлігся собі на Хрещатику та й собі лежить, і дасть йому копня під зад, шоб той забирався, тут як тут появиться ваш покірний слуга і зламає йому ногу. І чомусь мені так здається, що таких, як я, там з'являться сотні і тисячі.
І першим ділом ми підемо до Вітальки. А оскільки я йому не Ленокс Льюіс, то коли буду бити, то буде дуже боляче. Бо буду бити прикладом по яйцях.
Ось таке я розкажу хлопцям.