Сотворив Бог світ за 6 днів, відпочив і вирішив подивитися, що у нього вийшло. Зійшов на землю, ходить, дивиться, все гарно, все на своєму місці. Одне не сподобалося: мавпи. Нахабні, неохайні, поводять себе нечемно. От Бог зібрав їх усіх і каже: Всі мене чуєте? Робіть що хочте, але, щоб за тиждень всі стали людьми. Через тиждень перевірю.
От через тиждень Бог знову спускається на землю - подивитися, як там мавпи. Дивиться: а в долині село під річкою село стоїть, хатки біленькі, садки вишневі, хрущі над вишнями гудуть, дівчата співають - одним словом, краса й ідилія. Повернувся Бог, щоб іти на небо - і тут бачить, що від села якась стежка протоптана в ліс веде. Дай думає, гляну, що там таке. Заходить в ліс - а там ціла зграя мавп. Дикі, кричать, б'ються, лайном кидаються. Бог їх і питає суворо: а це що таке, я ж вам казав, щоб стали людьми. А вони йому й відповідають: "А ми па-укрАінскі нє панімаєм..."