а знаю одну такую. Театр- это высший свет. Все остальное для *****. Таких надо выжигать.
Скворцов (в телевізорі). От відітє, как іногда получається. Токо наш новий знакомий собрался в родную стіхію, как хозяін тайгі, которому надоєдо ****** лапу, прийшов на водопой. Обично, еті сільниє звєрі ізбєгают друг друга.
На екрані ведмідь і крокодил боягузливо харчать один на одного. Причому, крокодил не випускає з пашеки неохайних шматків волохатого собаки.
Пєрєц Моісєєвіч (шуткує). Шо, ****юкі, доігралісь?
Поліна Йосипівна. Шо-то, мальчікі, ви заболталісь. Нє забивайте ж продам.
Свирид Свиридович і Пєрєц Моісєєвіч розливають горілку. Всі випивають і закусюють ковбасою.
Свирид Свиридович (сп’янілим голосом). Ето напомінаєт мнє фільм Хічкока. Він і Вона сидять, оба голиє. Он з ножом. Вона з топором, рєжуть ковбасу і їдять. А над іми стоїть д’явол в образі женщіни.
Свирид Свиридович намагається ізобразіть, як виглядав д’явол в образі женщіни в фільмі Хічкока.
Пєрєц Моісєєвіч. Свирид Свиридович, та покиньте, ето ж із другого фільма! Вобще, я Вам совєтую – покиньте ту ***ню і посмотрітє новий фільм Хабібуліна. От де екзистенція, ***** мєня в рот і в нос! Чєловєк на огороді найшов сапку і давай сапати. Весна пройшла, он сапає. Лєто пройшло, он сапає. Осінь пройшла, он сапає. Ото ****єц…
Поліна Йосипівна. А зімою?
Пєрєц Моісєєвіч. Шо зімою? Я шо-то вопроса нє пойняв.
Поліна Йосипівна. Ну зімою? Сапає ілі нєт?
Пєрєц Моісєєвіч. Ха. Ну ви бачили такоє? Ну куди ж він, *****, дєнється?
Вєнєдікт Абрамовіч. Ти, Поля, сначала думай, а потом спрашуй!
Скворцов (в телевізорі). К щастю, всьо закончілось благополучно. І наш толстокожий знакомий опустілся на дно доєдать свой обєд