⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Стаття 52-2. Оплата послуг з паркування транспортних засобів та контроль за здійсненням такої оплати
При розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Інспекторам з паркування забороняється приймати грошові кошти у готівковій формі в рахунок оплати вартості таких послуг та/або в рахунок оплати штрафів, накладених на місці вчинення правопорушення.
Так много законов, слюшай, да?
В процитированной вами статье речь идёт о
майданчиках для платного паркування. Но вы забыли о том, что на территории улиц размещать майданчики для платного паркування незаконно. Для муниципальных автостоянок и парковок НЕ находящихся на территории общего пользования - пожалуйста, устанавливайте тарифы. Но не для парковок на территории общего пользования, каковыми являются улицы и площади.
Право загального землекористування улицами города прописано в
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
в ст.83:
Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад
4. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:
а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);
Также право загального землекористування улицами прописано в ст.13
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
:
Стаття 13. Об'єкти у сфері благоустрою населених пунктів
1. До об'єктів благоустрою населених пунктів належать:
1) території загального користування:
а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;
б) пам'ятки культурної та історичної спадщини;
в) майдани, площі, бульвари, проспекти;
г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;
ґ) пляжі;
д) кладовища;
е) інші території загального користування;
Также право право загального користування прописано в ст.38
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
:
Стаття 38. Загальне та спеціальне використання природних ресурсів
Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.
Характерною ознакою земель загального використання є те, що
використання їх здійснюється необмеженим колом осіб безкоштовно і без відповідного на те дозволу.
Право загального землекористування є правом невиключного безстрокового
безоплатного користування земельними ділянками для задоволення життєво необхідних потреб. Доктринальне визначення права загального землекористування на основі свого дисертаційного дослідження пропонує І.О. Костяшкін, см. Костяшкін І.О. Право земельного землекористування громадян. – Автореф. дис. … к.ю.н. … 12.00.06. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2005. – С.3
Об’єктом права загального користування є всі землі України, за винятком обмежень, встановлених законом. Такі обмеження передбачені законодавством України про ПЗФ, оборону, про державний кордон, транспорт, телекомунікації тощо. Напр., відповідно до ст.16 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» на території природного заповідника забороняється «прохід сторонніх осіб», що виключає територію природного заповідника з переліку об’єктів права загального користування землею.
Об’єктом права загального землекористування є землі, щодо яких здійснення права загального землекористування не заборонене. Насамперед, це землі, спеціально призначені для здійснення права загального землекористування: землі загального користування населених пунктів (вулиці, площі, сквери, парки, набережні, проїзди тощо), спеціально визначені земельні ділянки в складі території ПЗФ (напр., зони стаціонарної рекреації національних природних парків – ст.21 ЗУ «Про природний заповідний фонд України») тощо.
Об’єктом права загального землекористування можуть бути й інші землі, проте можливість здійснення права загального користування ними істотно обмежується обов’язком не порушувати прав інших осіб. Напр., не можна здійснювати право загального користування на територіях, зайнятих посівами деяких сільськогосподарських культур – витоптування рослин порушить право власника на них; не можна вдиратися на присадибну ділянку – це порушить право господаря на повагу до приватного життя тощо.
Зміст права загального землекористування включає лише правомочність користування. Право загального користування не передбачає можливості володіння земельними ділянками, у тому числі можливості фактичного панування над земельною ділянкою та усунення від користування нею інших осіб.
Право загального користування набувається із народженням людини і припиняється із її смертю та «за визначенням» особливого оформлення не потребує. Це право є невідчужуваним. У деяких випадках реалізація права загального користування допускається лише за згодою власників земельних ділянок. Як приклад можна навести положення ч.1 ст.17 ЗУ «Про фермерське господарство», за якою дії щодо загального землекористування дозволяються лише за згодою власників земельних ділянок, або ч.2 ст.19-1 ЗУ «Про електроенергетику», за якою доступ до заборонних та контрольованих зон гідроелектротехнічних споруд сторонніх осіб можливий лише в порядку, встановленому власником гідроелектротехнічних споруд або уповноваженим ним органом.
Конструкція права загального користування близька за своїм змістом до конструкції т.зв. «публічного сервітуту»8, яка використовується у країнах загального права (спроба запровадити публічні сервітути у правову систему зроблена також у РФ). Втім, є і відмінності: публічний сервітут у суворому «англосаксонському» розумінні встановлюється, насамперед, договором або за набувальною давністю; в свою чергу, право загального користування встановлюється законом.
Таким образом в законодательстве Украины прописано, что улицы являются территорией общего пользования. Поэтому
любой человек с рождения имеет право неисключительного бессрочного безвозмездного пользования этой территорией.
Устанавливать ограничения в виде взымания оплаты за пользование территорией улицы или вводить ограничения пользования этой территорией (для тех кто не заплатил) - незаконно, т.к. это будет нарушать право общего пользования установленное законодательством Украины.
Орган місцевого самоврядування обязан подчиняться законодательству Украины, согласно которого он имеет право устанавливать тарифы на площадках для платной парковки, но не имеет законных оснований делать платные площадки для парковки на территориях общего пользования (каковыми являются территории улиц города), также как и не имеет законного права ограничивать право общего пользования граждан, установленное Законами Украины.
Так что статья на которую вы ссылаетесь к улицам не относится. Она относится к платным площадкам для парковки, а платные площадки на территории улицы устанавливать незаконно. На территории улиц можно устанавливать только бесплатные площадки для парковки, которые не ограничивают людей в пользовании территорией улицы, либо вообще убрать места для парковки и запретить парковку для всех соответствующим знаком, но в последнем случае ещё нужно обосновать почему парковка в данном месте недопустима.
Или без смартфона, как и без аптечки с огнетушителем теперь выезжать низзя?
