Дивлюся на свого старичка Генрі і бачу в ньому ілюстрацію до вірша Жадана. Цім літом стало якось зовсім помітно, що він не молодий вже, схуд, хоча їсть і смаколики всі йому, шукає собі тихи містечка...
І ось прийшла старість до старого кота,
оскільки в кота були доволі серйозні літа,
і втратив кіт апетит, почав боятися висоти,
і взагалі – ви ж знаєте, які печальні бувають старі коти.
І тоді прийшли до кота янголи божі, прямо зрання,
знайшли час прийти до кота суботнього дня,
постукали чемно в двері, поскидали взуття,
і говорять йому: давай, коте, розповідай про своє життя.
Розповідай, чим за життя займався ти,
що про тебе потім розкажуть друзі-коти,
що згадають про тебе сусіди, знайомі, сім’я,
чим їм запам’ятається котяча доля твоя?
Ну що? - Говорить кіт. - Переважно я спав.
У мене, звісно, було трішки справ,
але переважно я все ж таки спав,
якщо говорити на чистоту.
Чесно спав, як і належить коту.
Не посадив дерево, не збудував дім.
Не сильно за цим і шкодував, утім.
Знав, що все марнота марнот, що все мине.
Є, щоправда, діти – але це діло таке, наживне.
А так, дорогі мої янголи, я переважно відпочивав,
дрімав, куняв, клював носом, просто десь ночував,
перевертався з боку на бік, зі спини на живіт.
Мабуть, доки я спав, устиг змінитися світ.
Та ні, - відповіли янголи, - якщо чесно – то ні,
світ особливо і не змінився: новини так само сумні,
діти так само веселі, дерева продовжують рости.
Головне, що не змінилися ви – коти.
Спите собі, дрімаєте, вилежуєтесь, мурчите.
Все вже давно минуло, а що не минуло – мине і те.
Будь здоров, коте, спи собі, накрившись хвостом.
Все життя, - сказав янгол, взуваючись, -
все життя мріяв бути котом.
(с)Сергій Жадан
Я ж вишиваю тим бісером, який в мене є, а в мене не всі саме ті кольори, що на картинці. Ну і шию не по схемі, а просто візуально дивлюся приблизно, так що іноді не те виходить.
