Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

  • Автор теми Автор теми Іронія
  • Дата створення Дата створення
Ну гаразд. Намалюю. Але в Харкові. І коли свою картину закінчу.
Коли малювати, треба про проблему думати?
 
Цікаво, хто це? Акула з ногами?

image.webp
 
Ну що - мовчатимемо весь день чи щось обговоримо?
 
Ну що - мовчатимемо весь день чи щось обговоримо?
Чомусь коли засинала мені згадувався Крим. Багато років тому. Як ми сиділи на березі на дикому пляжі та чекали коли море викине нам на берег піратський скарб. Замість скарбу воно винесло хлопчика. Років восьми. Вигорілого до білобрисості( чи як це українскою?), худенького і синенького. Тому, що схоже, він у воду заліз на світанку, а виліз тільки зараз, в обід. Тремтіння його било хвилями, то великими, то дрібними, шкіра стала гусячою.
Так вигоряють і купаються тільки місцеві діти.
Ми його покликали до себе, хотіли вкрити ковдрою.
-Не треба, я зараз на камінчиках гарячих полежу!
Стукаючи зубами зняв мокрі труси не соромлячись, розклав на гальці, придавив більшим каменем і сам ліг, світячи білою дупцею.
Ми напоїли його горячим чаєм з печивом, а він розповідав, що плавав з рибами. Ми пожартували, що добре хоч не з крокодилами. Хлопчік глянув і дуже серйозно відповів, що крокодилів тут нема. І я зрозуміла, що для нього було неймовірно важливо плавати саме з рибами. Не знаю чому. Але для цього он втік рано вранці з дому.
Малий зігрівся, труси висохли, він підвівся, схожий на статую маленького грецького бога-хлопчика. Вліз у них. Усміхнувся.
- Дякую вам люди! Я сухий та теплий! Тепер мама мене не приб'є!
І побіг доріжкою через виноградники...

Не знаю чому згалось саме це...
 
Чомусь коли засинала мені згадувався Крим. Багато років тому. Як ми сиділи на березі на дикому пляжі та чекали коли море викине нам на берег піратський скарб. Замість скарбу воно винесло хлопчика. Років восьми. Вигорілого до білобрисості( чи як це українскою?), худенького і синенького. Тому, що схоже, він у воду заліз на світанку, а виліз тільки зараз, в обід. Тремтіння його било хвилями, то великими, то дрібними, шкіра стала гусячою.
Так вигоряють і купаються тільки місцеві діти.
Ми його покликали до себе, хотіли вкрити ковдрою.
-Не треба, я зараз на камінчиках гарячих полежу!
Стукаючи зубами зняв мокрі труси не соромлячись, розклав на гальці, придавив більшим каменем і сам ліг, світячи білою дупцею.
Ми напоїли його горячим чаєм з печивом, а він розповідав, що плавав з рибами. Ми пожартували, що добре хоч не з крокодилами. Хлопчік глянув і дуже серйозно відповів, що крокодилів тут нема. І я зрозуміла, що для нього було неймовірно важливо плавати саме з рибами. Не знаю чому. Але для цього он втік рано вранці з дому.
Малий зігрівся, труси висохли, він підвівся, схожий на статую маленького грецького бога-хлопчика. Вліз у них. Усміхнувся.
- Дякую вам люди! Я сухий та теплий! Тепер мама мене не приб'є!
І побіг доріжкою через виноградники...

Не знаю чому згалось саме це...
Як гарно написано! В якусь мить я подумала, що уривок з книги :)
 
Оце думаю треба кіно подивитися, а підписка і закінчилася.
 
Побачила малюнок кавою, схоже на ті малюнки методу нейрографіки. Як надав методику малювання Айвенго, "Спочатку малюєш вільні лінії хвилясті, потім ще одні щоб пересікалися з тими, потім утворені гострі кути заокруглюєш. Потім береш поверху цього малюєш кола, знов утворяться гострі кути, знов заокруглюєш, ще додаєш кола, різного розміру.". (Чого видалив повідомлення, от манера.. :) Воно все одно є в цитаті). Так ось, якщо замість кіл буде чашка кави, тоді я згодна :-)

f66b24244a6c22578446ddb3c8bc183d.webp
 
Назад
Зверху Знизу