Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

[Иpoчka]

Та я ж пропонувала уявити собі таку "сферичну в вакуумі", тобто абсолютно несправжню, ситуацію. Шо, припустимо, ти вийшла заміж не за харків"янина, а за львів"янина. І там, припустимо, мешкаєш 15 років. Усі навколо розмовляють.
Мені здається, ти теж почнеш навіть думати українською через деякий час.

Можливо. Не знаю...
Можу про себе дещо расказати)
Я досить непогано розмовляю французькою. Майже вільно в побуті.
Ніколи її не вчила. Зі мною розмовляли нею в дитинстві. Так вийшло.
Я не знаю як її знаю Просто розумію і говорю. Але не вмію читати і писати. Трохи читаю по складах. Схожа в цьому сенсі на неосвічену француженку, яка взагалі не ходила в школу)))
В дитинстві я більше часу була з бабусею, та весь час розмовляли французькою. В школі в першому класі навіть гірше розмовляла російською. Голова людини дивна річ. Тому не знаю що було б як би..))
Мені здається, що все що в нас є придбане в дитинстві. А потім лише вдосконалюється. ИМХО
PS Додам.
Не бачила наприклад людину, щоб в 20 років раптом навчилася добре малювати, якщо с дитинства не мала до цього щось від бога.

 

[Ф'яметта]

Я досить непогано розмовляю французькою. Майже вільно в побуті.
Ніколи її не вчила. Зі мною розмовляли нею в дитинстві. Так вийшло.
Я не знаю як її знаю Просто розумію і говорю. Але не вмію читати і писати. Трохи читаю по складах. Схожа в цьому сенсі на неосвічену француженку, яка взагалі не ходила в школу)))
В дитинстві я більше часу була з бабусею, та весь час розмовляли французькою

Цікаво. Феномен нативної мови. Тож ти розумієш усі пісні французькою - зручно

 

[Айвенgо]

А ти як лаєшся? ) Якби теж не "ковіньками"

Хіба я лаюся?

 

[Айвенgо]

Вихована дівчина каже: а гімна мерзлого не хочеш?
Такі лайки тільки з посмішкою можна сприймати

Як це можна сприймати з посмішкою, якщо тобі таке видадуть замість "Будь ласка прошу пані"? Не захочеться тобі посміхатися.

 

[Гість 273101]

Багато років працювала з грошима.
Так, було багато жорстких багатих жінок, які завивали від самотності.
Часто влаштовували особисте життя зі своїм шофером.
Бо вимоги до них майже як до чоловіка.

Я б не хотіла подобатися тим, хто кохає за гроші.

Й.дуть ум ніє'Думки)

 

[Гість 731157]

Як це можна сприймати з посмішкою, якщо тобі таке видадуть замість "Будь ласка прошу пані"? Не захочеться тобі посміхатися.

Можна відповісти: чому б ні?
І далі насолоджуватися фольклором.

 

[E.N]

почнеш навіть думати українською через деякий час.

Причому за дуже короткий час. Якщо свідомо цьому не чинити опір. А якщо є дитина – школяр, то взагалі дивно як можна не освоїти українську, навіть якщо сам не вчив. (Хоча мені один такий сумний випадок відомий). І так, у мене є україномовні друзі та сусіди. Той зріз молоді, який мені доступний, взагалі легко скаче між кількома мовами.
І так, чергового пушкіна у місті зафарбували.

 

[E.N]

Вона смішна. Лайка. Все про сраку ))

"демонстрування оголених сідничних м’язів традиційно є найефективнішим ендшпільним ходом у міжсусідському конфлікті" (с) Це я полізла почитати про українську лайку. Сиджу іржу

 

[Айвенgо]

у мене є україномовні друзі та сусіди.

Здуріти можна.

 

[Иpoчka]

У центрі Харкова є будинок із табличкою:
Гайдамака Петро Данилович (12 липня 1907, сел. Іванове, Краматорська волость, Ізюмського повіту Харківської губ. (нині Донецька обл.) - 7 вересня 1981, Харків) - композитор, диригент, музично-громадський діяч.
Диригент Харківського облрадіо (1938-1941), директор Харківського театру опери та балету (1941-1946), художній керівник Харківської філармонії (1951-1967). Був головою Харківського відділення Спілки композиторів УРСР (1949-1981). 3аслужений діяч мистецтв УРСР (1967), народний артист УРСР (1977).
Це був дідусь моєї найкращої подруги, яка теж була Гайдамака.
Їхня сім'я говорила приголомшливою українською мовою. Вони всі й думали українською. Моя подруга теж україномовна. Ніякого суржику.
Тож і в радянські часи в Харкові були сім'ї, які берегли свою мову і традиції.

Чарівний приклад. Впевнена, що таких людей у Харкові і зараз багато.
Але який відсоток від всього населення?))
Коли їздила до Канади, то бачила дуже старих людей, котрі все життя там. Але майже не знають англійську, французьку.
Або знають на початковому рівні. Все їх життя пройшло в обмеженому колі української діаспори.
Батьки мого чоловіка розповідали, що у Харкові в радянські часи дуже важко було купити книги російською. Але майже всі російською розмовляли. Тому книги російською везли з відрядженнь з Москви.
Вони брешуть?
З українською мовою взагалі дива коються. Було, що розмовляла з клієнткою з ЗУ і половину її української не розуміла. Бо дуже швидко і слова чи румунськи чи венгерські
Таке... нескінченно про це говорити можна...

 

[E.N]

Здуріти можна.

Не треба

 

[Айвенgо]

розмовляла з клієнткою з ЗУ і половину її української не розуміла. Бо дуже швидко і слова чи румунськи чи венгерські

І які там слова "венгерські" наприклад? Не набридло цю методичку на вентилятор накидати?

 

[Иpoчka]

І які там слова "венгерські" наприклад? Не набридло цю методичку на вентилятор накидати?

Не набридло у будь-якої іншої думці бачити методичку, містер професійний російськомовний українець ?
На кшталт це що?

 

[Айвенgо]

Не набридло у будь-якої іншої думці бачити методичку, містер професійний російськомовний українець ?

Коли я був російськомовний?
Зараз сміятися чи плакати?

 

[Иpoчka]

Коли я був російськомовний?
Зараз сміятися чи плакати?

В житті

 

[Айвенgо]

В житті

В минулому чи шо.

 

[Иpoчka]

 

[Иpoчka]

Дуже погано якщо люди сперечаються лише щоб сперечатися.
Якщо я особисто неприємна комусь, це не відміняє існуючих в реалі речей.

 

[Иpoчka]

 

[Иpoчka]

В Харьковской области слышала "попнись" - нагнись. "Стула" - любой стул, табуретка, лавка.
Во Львове ездят на "роверах" а не великах. И другие филижанки