Re: Зазеркалье
Мне сегодня приснилось, что у меня в доме, в городе, где я провела детство и юность, мои 2 подружки, - и я их собираюсь угощать кофе и горячими бутербродами. А потом какая-то чехарда завертелась: откуда-то появилась тётка с книжками, какой-то парень, которого почему-то тоже надо было кормить; я изо всех сил пыталась вырваться с подружками на прогулку, но тут появился муж и стал грозно сверкать глазами - что это ещё за парень у меня дома

. Чтобы не разгребаться с этими вопросами, я попросту поскорей проснулась
яка цікава стратегія, а можно мені так у житті?
Я взагалі у снах десь мандрую, якимось складними шляхами та опиняюсь у неочикуванних місцях. В той раз то був городський ландшафт, історичний центр якогось міста. Довга вулиця, я дивлюсь вдзовж неї, а там, на пагорбі середньовічна фортеця, обнесена гострими бревнами. Ну звісно мені туди треба
Я доходжу, підіймаюсь, але через грати чомусь війти не можу. Але це мене не зупиняє, я якимось городами через дірку в паркані таки заходжу в середину. А там зелена галявина, де рядками стоить середньовічна зброя: катапульти, башня, тарани та інші. Люди ходють, роздивляються. Взагалі атмосфера як у середньовічному фільму.
І тут по центральній стежці жвавенько бежить сікач, такий угодований, волохатенький, завзятий. Я розумом розумію, що тікати треба

Але не тікаю, дивлюсь, розумію, що сікач не по мене, у нього свої справи.
Потім я виходжу з фортеці, теж городами, та стикаюсь на виході з двома іншими сікачами, теж такі значні, волохаті, з іклами, транслюють повагу до себе. Вони прямують до середини, а я починаю їх не пускати

Нащо - не знаю, але загороджую їм прохід, а вони намагаються проскочити.