Це справді цікаве мовне спостереження!
Доброго ранку! — форма побажання (родовий відмінок), тобто ми ніби бажаємо: "бажаю тобі доброго ранку".
Добрий день / Добрий вечір — форма констатації (називний відмінок), наче визнаємо: "цей день/вечір добрий".
Чому так? Є кілька можливих пояснень:
1. Психологічний момент: ранок тільки починається, і ми не знаємо, яким він буде. Тому й бажаємо, щоб був добрим. А день чи вечір уже настав — можна "констатувати", що вони добрі (або сподіватися на це).
2. Традиційне мовне усталення: так склалося історично у багатьох мовах (напр., англ. Good morning vs Good day, Good evening), але саме в українській та деяких слов’янських мовах ця різниця ще й граматично оформлена.
3. Граматика та ввічливість: родовий відмінок (доброго) часто використовується у побажаннях (як і в "щасливої дороги", "приємного апетиту"), а називний (добрий) — у привітаннях-заявках.
Мова гнучка, і те, що здається випадковістю, часто має культурне або психологічне підґрунтя.
Хочеш прикол — можу скласти "порошок" на цю тему?