Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

  • Автор теми Автор теми Іронія
  • Дата створення Дата створення
Он на автоматі я написала пост російською. Голову не обдуриш.
Голову можна вчити ))
Хочу, до речі, сказати, що глюкоза нам писала, що людина думає тією мовою, яку вивчила до семирічного віку. Так от це не так. З мого досвіду :) Дорослим важче, звісно, перелаштуватися, але мабуть теж можливо, просто на це піде набагато більше часу. Ну, самими повідомленнями не перелаштуєшся, звісно, то треба жити в тому середовищі, спілкуватися тією мовою...
 
Так, не треба цього!!
Ану зберайся до купи!
Немає нічого невиправного!
Треба зробити пів кроку назад, зібратися і проломити всі ті перепони, які вгоняють тебе в депресуху!
Напевно просто хочу на ручки.
 
Ні, ще рано
Після перемоги відправлюсь в турне по всьму світу
Я ще до війни почав, але завадили русняві ублюдки
Але я запамьятав, за записав у блокнотік!)
Правильно, Берлін, блондинка, памело.
 
Вони все одно не короткі. Попросила на 2 долоні коротше зробити.
То як тобі твоя нова зачіска?
А в мене моє каре відросло за цей час, це ж скільки не стриглася і не красилася, все своє :іржач:
Втім, я й раніше не надто заморачувалася :)
 
Якшо почати з кінця, в Кастанеди таке поняття є - стерти особисту історію. Ти нікому нічого не пояснюєш хто ти, що ти, і тебе немає. І одночасно ти можеш бути ким завгодно. Звичайно ніхто не радив нікому вмирати буквально, і ніхто не вмирав буквально. Вмирало щось уже непотрібне. Можливо те що постійно боялося. Потім воно вмерло і нікому стало боятися. Вот ти відкрила статтю про Сатурн в 12 домі? Там додати нічого - він по тобі проїхався як поїзд, і нічого не залишив від тебе. Просто розібрав на запчастини, і твій сімейний стан щез, розпався, твоя професія розпалася, соціальний статус, зв'язки, твоє житло весь час не твоє, усе розпалося, що у тебе є з матеріального - воно поміщається в мішок. Ти просто не знаєш хто ти. Ти спеціально не стирав особисту історію. Вона розпалася. Потім Сатурн виходить з 12 і заходить в 1 дім - і ти береш розібраного себе і збираєш заново, я так розумію цю задачу.

Шось трохи зрозуміло? Думаю майже нічого. :перекур:А навіщо писати багато незрозумілих текстів?
Ідея мені цілком зрозуміла, інша справа, що реалізувати її дуже важко. І ще мене цікавить сам шлях реалізації.
Тобто мені цікаво було б знати подробиці як то відбувалося. Як поступово змінюється людина, які відчуття, як йде сам процес.

Гадаю, завжди можна написати так, щоб було зрозуміло, для цього просто треба використовувати простіші слова і додавати приклади. Це я не про цей твій допис, а загалом :)
 
Та кращє як діти, аніж як бухтящі старпери))
Взагалі треба більше сміятися, навіть коли сльози на очах. Особливо зараз це дуже важливо!)
Ох. Не допоможе сміятись. Я вже це спробувала.
 
То як тобі твоя нова зачіска?
А в мене моє каре відросло за цей час, це ж скільки не стриглася і не красилася, все своє :іржач:
Втім, я й раніше не надто заморачувалася :)
А я так люблю свое волосссячко а Кременчуєські злі перукарі, не знають як стригти ... так мене порізали що я ридала . Відрощую зараз
 
Якшо почати з кінця, в Кастанеди таке поняття є - стерти особисту історію

Це схоже на те, як почати життя з початку. Але є різниця - чи ти опинився в такому стані через обставини і змушений був все те перемолоти, щоб випливти на поверхню, це немов би мозок спрацював таким чином задля захисту життя. Коли те, що заважало, стало неважливим і людина змогла нормально жити далі.
Чи людина свідомо йде до цього. Ото в книзі д було завдання. Я мабуть її не читала, не пам'ятаю, про Сантьяго читала точно. Тобто тут має бути якась кінцева мета - для чого людині стати зовсім іншою.
 
Навряд чи це можливо.
Ми соціальні істоти.
Коли нікого не треба,це сумно.
Точніше навіть не сумно, це якась холоднеча на душі.
Такий досвід як Айвенго пише, колись мала уві сні. Коли тобі легко, душа необтяжена нічим. Нема ні тіла, ні родини, ніяких інших зв'язків, нічого що прив'язує до земного існування, але при цьому дуже холодно і паршиво.
Неа. Нема залежності. Ты сам собі опора . Ты можешь впоратись сам з емоціями і недоліками . А люди потрібні завжди. Але адекватні . І не для того, що б виправити щось за тебе а просто що б бути поряд і насолоджуватись життям. Це дзен відносин .
 
А я так люблю свое волосссячко а Кременчуєські злі перукарі, не знають як стригти ... так мене порізали що я ридала . Відрощую зараз
Таке і в мене кілька разів було. Але я з зачісками експериментую рідко. А те, що зазвичай ношу - там особливого таланту не треба. Головне - не давати їм стригти чубчик (в сенсі чілку), хоча вона ж найшвидше і відростає :) Ото останнього разу мені її і відпанахали. Получилося чудове каре з якимось огризком спереду. А я ж навіть фотку показувала як треба.
Вчора дивилася свої дитячі фотки, а там є коротке, як під хлопчика. Аж замислилася, може мені і зараз таке піде :іржач:
 
Назад
Зверху Знизу