Статус:
Offline
Реєстрація: 09.07.2007
Повідом.: 40277
Реєстрація: 09.07.2007
Повідом.: 40277
Дослідження джерел мовного питання в сучасній Україні за даними переписів РІ та СРСР
Останнім часом все частіше на ХФ та загалом в українській політиці піднімається питання правових статусів російської та української мов.
Здавалося б все зрозуміло: українці - титульний етнос, українська мова є державною та найбільш поширеною в Україні, є мови меншин, які офіційно згідно з Хартією про мови нацменшин отримали статус регіональних, в тому числі і російська мова. Але питання продовжують мусолити як політики та ЗМІ, так і звичайні громадяни, пікейні жилети на форумах та в соцмережах.
Чому й досі є грунт для цієї так званої мовної проблеми?
Звідки він взагалі взявся історично?
Намагаючись відповісти на це питання, я вирішив проаналізувати в першу чергу офіційні дані, що містяться у переписах населення Російської імперії та СРСР.
Отже, який національний або мовний склад був в дореволюційній Росії на території сучасної України, можна подивитись в наступній таблиці
Як можна побачити, малоруська мова переважала на українських землях. Навіть Харківська губернія розмовляла переважно малоруською мовою, а її носіїв було навіть більше, ніж у Волинській губернії. В Єкатеринославській губернії (Донбас) малоросійська мова також була найбільш пошреною.
Яким же чином змінилося мовне співвідношення в Україні на користь російської мови, зокрема на південному сході, за радянських часів?
Дані радянських переписів також дають певне розуміння причин такого перерозподілу:
Радянськи переписи, нажаль, не збирали дані за мовним складом республік, тому розподіл етносів акі мовний показник можна вважати лише в першому приближенні.
Але на графіку дуже чітко помітно, що в часи голодомору 1932-33 рр., коли чисельність українців неуклінно зменшувалася, чисельність росіян також неуклінно зростала. Це обумовленно вимиранням українського села і масовими переселеннями росіян з РРФСР на вимерлі території, а також у міста переважно сходу України. Це був фізичний перерозподіл мовного співвідношення на користь російської.
Як можна бачити далі, навіть війна з Третім Рейхом не призвела до такої демографічної катастрофи для українського етносу, як етноцид 1932-33 рр.
Другий аспект поширення російської мови в Україні - це наддання їй особливого статусу міжнаціонального спілкування, а також створення сприятливих умов для її розвитку у всіх республіках в тому числі і в УРСР на шкоду мовам автохтонів. Враховуючи те, що схід України найбільше постраждав від етноциду та втратив найбільшу кількість носіїв мови автохтонів, а найактивнішу та впливовішу інтелегенцію в цей час було репресовано в результаті проведення політики декоренізації та зокрема боротьбою з націоналізмом, то і зросійщення тут було найсприятливішим з усіх регіонів УРСР.
Таким чином після отримання Україною незалежності проведення політики м'якої українізації задля нівелювання злодійств радянської влади та маніпулюваннь над етносами українських земель я вважаю доцільним та необхідним.
Мовне питання в України на законодавчому рівні вважаю вирішиним.
Останнім часом все частіше на ХФ та загалом в українській політиці піднімається питання правових статусів російської та української мов.
Здавалося б все зрозуміло: українці - титульний етнос, українська мова є державною та найбільш поширеною в Україні, є мови меншин, які офіційно згідно з Хартією про мови нацменшин отримали статус регіональних, в тому числі і російська мова. Але питання продовжують мусолити як політики та ЗМІ, так і звичайні громадяни, пікейні жилети на форумах та в соцмережах.
Чому й досі є грунт для цієї так званої мовної проблеми?
Звідки він взагалі взявся історично?
Намагаючись відповісти на це питання, я вирішив проаналізувати в першу чергу офіційні дані, що містяться у переписах населення Російської імперії та СРСР.
Отже, який національний або мовний склад був в дореволюційній Росії на території сучасної України, можна подивитись в наступній таблиці
Як можна побачити, малоруська мова переважала на українських землях. Навіть Харківська губернія розмовляла переважно малоруською мовою, а її носіїв було навіть більше, ніж у Волинській губернії. В Єкатеринославській губернії (Донбас) малоросійська мова також була найбільш пошреною.
Яким же чином змінилося мовне співвідношення в Україні на користь російської мови, зокрема на південному сході, за радянських часів?
Дані радянських переписів також дають певне розуміння причин такого перерозподілу:
Радянськи переписи, нажаль, не збирали дані за мовним складом республік, тому розподіл етносів акі мовний показник можна вважати лише в першому приближенні.
Але на графіку дуже чітко помітно, що в часи голодомору 1932-33 рр., коли чисельність українців неуклінно зменшувалася, чисельність росіян також неуклінно зростала. Це обумовленно вимиранням українського села і масовими переселеннями росіян з РРФСР на вимерлі території, а також у міста переважно сходу України. Це був фізичний перерозподіл мовного співвідношення на користь російської.
Як можна бачити далі, навіть війна з Третім Рейхом не призвела до такої демографічної катастрофи для українського етносу, як етноцид 1932-33 рр.
Другий аспект поширення російської мови в Україні - це наддання їй особливого статусу міжнаціонального спілкування, а також створення сприятливих умов для її розвитку у всіх республіках в тому числі і в УРСР на шкоду мовам автохтонів. Враховуючи те, що схід України найбільше постраждав від етноциду та втратив найбільшу кількість носіїв мови автохтонів, а найактивнішу та впливовішу інтелегенцію в цей час було репресовано в результаті проведення політики декоренізації та зокрема боротьбою з націоналізмом, то і зросійщення тут було найсприятливішим з усіх регіонів УРСР.
Таким чином після отримання Україною незалежності проведення політики м'якої українізації задля нівелювання злодійств радянської влади та маніпулюваннь над етносами українських земель я вважаю доцільним та необхідним.
Мовне питання в України на законодавчому рівні вважаю вирішиним.
Останнє редагування: