Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Без догмата

Яка гарна відозва. Вже вона є поезія, поетика, Текст з великої букви.
 
Євген Пашковський, 1962 року народження. Представник Житомирської письменницької школи. Мабуть, учень Валерія Шевчука, патріарха житомирського письменництва.
Роман "Осінь для ангела" написав у 2006 році.
Та де ж його взяти?
У трьох бібліотеках з чотирьох нема. Випало на період, коли на поповнення фондів грошей не давали.
Зате у постраждалій від залиття бібліотеці з'явилась полиця з подарунками, і я там взяла ще 3 книжки Володимира Лиса.
Так що на Пашковського як зазвичай буду полювати.
 
Нужно подумать сказав(ла):
Євген Пашковський, 1962 року народження. Представник Житомирської письменницької школи. Мабуть, учень Валерія Шевчука, патріарха житомирського письменництва.
Роман "Осінь для ангела" написав у 2006 році.
Та де ж його взяти?
У трьох бібліотеках з чотирьох нема. Випало на період, коли на поповнення фондів грошей не давали.
Зате у постраждалій від залиття бібліотеці з'явилась полиця з подарунками, і я там взяла ще 3 книжки Володимира Лиса.
Так що на Пашковського як зазвичай буду полювати.
Натисніть, щоб розгорнути...
Що це - Житомирська письменницька школа ?

Взяти цей роман можно в інтернеті. Насолоджуйтесь ))

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Иpoчka сказав(ла):
Що це - Житомирська письменницька школа ?

Взяти цей роман можно в інтернеті. Насолоджуйтесь ))

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Натисніть, щоб розгорнути...
Дякую, але я читаю виключно паперові книги.
 
прекрасница сказав(ла):
Сестры прям пипец как понравились. Жаль что кажется у Вильде больше ничего нет
Натисніть, щоб розгорнути...
У нее есть еще авттбиографический роман и много чего в жанре малой прозы.
Хватило на пятитомник.
Но только лежу и думаю - нужно ли читать роман галычанки, но поклонницы советской Украины, у которой лучшие люди - активисты КПЗУ.
Она умерла в 1982 году.
1939 год встретила как долгожданную радость.
Пишут, была при этом хорошим человеком и председателем Львовского СПУ.
Языковый стиль - густой диалект.
Филологически интересно, мировоззренчески... сложно читать о чаяниях галычанского крестьянства и всяком таком революционном.
 
Нужно подумать сказав(ла):
У нее есть еще авттбиографический роман и много чего в жанре малой прозы.
Хватило на пятитомник.
Но только лежу и думаю - нужно ли читать роман галычанки, но поклонницы советской Украины, у которой лучшие люди - активисты КПЗУ.
Она умерла в 1982 году.
1939 год встретила как долгожданную радость.
Пишут, была при этом хорошим человеком и председателем Львовского СПУ.
Языковый стиль - густой диалект.
Филологически интересно, мировоззренчески... сложно читать о чаяниях галычанского крестьянства и всяком таком революционном.
Натисніть, щоб розгорнути...
Нужно конечно. Мухи отдельно, котлеты отдельно. Вон Цветаева дочь погубила, тем не менее это не мешает поклонникам восхищаться ее стихами
 
прекрасница сказав(ла):
Нужно конечно. Мухи отдельно, котлеты отдельно. Вон Цветаева дочь погубила, тем не менее это не мешает поклонникам восхищаться ее стихами
Натисніть, щоб розгорнути...
Да я некаю, но читаю. :)
Язык у нее хороший и характеры героев разнообразные.
Наступлю на КПЗУ ногой. :)
Вторую часть только начала, поэтому отложила и читаю первую, взятую вчера в библиотеке
Интересно, что во Львовской драме был спектакль по Сестрам.
Как можно переложить в формат сценария огромную дилогию?
 
Нужно подумать сказав(ла):
Да я некаю, но читаю. :)
Язык у нее хороший и характеры героев разнообразные.
Наступлю на КПЗУ ногой. :)
Вторую часть только начала, поэтому отложила и читаю первую, взятую вчера в библиотеке
Интересно, что во Львовской драме был спектакль по Сестрам.
Как можно переложить в формат сценария огромную дилогию?
Натисніть, щоб розгорнути...
Ну наверно можно, почему нет. Накачала я несколько книг Вильде, буду читать по свободке
 
С этой мыслью проснулась. :)

Жизнь невозможно повернуть назад.
И время ни на миг не остановишь.
Пусть неоглядна ночь и одинок мой путь,
Еще идут старинные часы.
 
Таки цікаво читати дилогію Вільде.
Історичний фон, події...
З іншого боку показана історія Галичини. З іншої точки зору.
Одного боюсь - погляду Вільде на 1939 рік. Бо поки що 1937 у сюжеті.
 
Із Ірини Вільде:

"Зірваної квітки вода не лікує, а продовжує її муки"

Інтуїтивно я відчувала це з дитинства, але не мала таланту до подібного вислову.
Не любила букетів із живих квітів.
І навіть ті, що в горщиках, у мене не приживались. Підсвідомо вважала їх ув'язненими.
 
Нужно подумать сказав(ла):
Із Ірини Вільде:

"Зірваної квітки вода не лікує, а продовжує її муки"

Інтуїтивно я відчувала це з дитинства, але не мала таланту до подібного вислову.
Не любила букетів із живих квітів.
І навіть ті, що в горщиках, у мене не приживались. Підсвідомо вважала їх ув'язненими.
Натисніть, щоб розгорнути...
У мене теж був період, коли я перейнялася екологічними трендами. Жаліла зірвані квіти в живих букетах, спиляні новорічні ялинки, сумувала над шашликами.
А потім порозумнішала))) Квіти, ялинки, корів і ****** спеціально вирощують для цього. Інакше їх не було б взагалі. До речі, кущі троянд, якщо за ними не стежити, перетворюються на дикі колючі джунглі.
Багато хто про це дізнався після повернення з евакуації.
Все це страждання імені Грети Тумберг )))
 
Иpoчka сказав(ла):
У мене теж був період, коли я перейнялася екологічними трендами. Жаліла зірвані квіти в живих букетах, спиляні новорічні ялинки, сумувала над шашликами.
А потім порозумнішала))) Квіти, ялинки, корів і ****** спеціально вирощують для цього. Інакше їх не було б взагалі. До речі, кущі троянд, якщо за ними не стежити, перетворюються на дикі колючі джунглі.
Багато хто про це дізнався після повернення з евакуації.
Все це страждання імені Грети Тумберг )))
Натисніть, щоб розгорнути...
Книга Бытия в Ветхом завете из головы не выходит.
Что Бог имел в виду, создав людей последними?
Чем они должны были питаться?
Что за рай такой, если животное обрекалось на смерть?
Или все же вегетарианство при страдании растений?

При этом как мило выглядят овечки на картинах старых мастеров. Нет в них предчувствия смерти.

Чего только не придумает бабка 70 с лишним лет. Смеюсь, но мысли серьезные
:)
 
Дочитала Сестер Річинських.
Аплодую стоячи.
Так сховати правду від цензури, це тре вміти.
І я вгадала, яким чином.
Антигерої її висловлювали.
А герої-комуністи були механізмами для оприлюднення газетних передовиць.
Звісно вона не могла писати про події 1939 року, і всі сюжетні лінії обірвані. Хоч всі вони передбачувані.

І ще знайшла там прототип нашого Капюшона. Це Маркіян Івашків.
Обдаровані люди, яких перемелює колесо історії.
З іншошо боку може саме так повинен виявитись їхній дорогоцінний письменницький дар.
Через тернии к звездам.
 
Ось читаю збірку новел, спогадів, есеїв Володимира Лиса "Місяць, обмитий дощем".
Цікаво, що читаю по-своєму - не обмитий, а облитий. Всі люди різні, хом ми з ним фактично ровесники, і навіть смаки у нас багато в чому збігаються.
Більш того, він наче штовхає теж щось написати подібне.
Але, але...
У нього така образність, так цікаво орнаментований словами шлях до думки -білим по білому - що не взмозі йти за його слідами.
У кожного своя хода і свій орнамент.
"Біле по білому" - назва одного з есеїв, яка розпочинаеться з орнамента на рушнику. Лис відчуває магічність у цьому поєднанні кольорів і відшукує точку споглядання, що виводить есей до більш широких узагальнень.

А я читаючи, згадала, як просила моя бабуся перед смертю - поклади мені під голову рушника в труну.
І я вибрала саме такий, найгарніший, як мені здавалось і єдиний з тих, що були -біле по білому.
Бабуся хотіла до крематорію.
Чи викинули робітники того рушника, чи залишив хтось собі таку красу, вже не взнаю...
 
Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб відповісти.
Назад
Зверху Знизу