Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Без догмата

А це цитата з "Вальдшнепів".
Головний герой з того ж прошарку, що й Хвильовий.
Тільки що Хвильовий боровся д кінця за чистоту ідеї, а герой у повній душевній кризі.
Хвильовий негативно відносився до Просвіти. Вважав, що вона заважає соціальному прогресу і відродженню молодої нації.
Такий собі контраверсійний погляд на ТГ.
Але ж тема - "БЕЗ ДОГМАТА" :)

— Мене цікавить друге питання. Говорячи про Тараса Шевченка, ти мав на увазі віршомазів взагалі чи саме його, божка вашої нації?

— Я мав на увазі й віршомазів взагалі, і його зосібна.

— За що ж ти Шевченка так ненавидиш?

— За що я його ненавиджу? — Карамазов знову зробив незадоволене обличчя: мовляв — навіщо цей допит? Потім раптом нервово одкинув волосся і зупинився. — А за те я його ненавиджу, — надмірно запалюючись, сказав він злим голосом, — що саме Шевченко кастрував нашу інтелігенцію. Хіба це не він виховав цього тупоголового раба-просвітянина, що ім'я йому легіон? Хіба це не Шевченко—цей, можливо, непоганий поет і на подив малокультурна й безвольна людина, — хіба це не він навчив нас писати вірші, сентиментальничати "по-катеринячи", бунтувати "по-гайдамачому" — безглуздо та безцільно — й дивитись на світ і будівництво його крізь призму підсолодженого страшними фразами пасеїзму? Хіба це не він, цей кріпак, навчив нас лаяти пана, як-то кажуть, за очі й пити з ним горілку та холуйствувати перед ним, коли той фамільярно потріпає нас но плечу й скаже: "а ти, Матюшо, все-таки талант". Саме цей іконописний "батько Тарас" і затримав культурний розвиток нашої нації і не дав їй своєчасно оформитись у державну одиницю.
Дурачки думають, що коли б не було Шевченка, то не було б і України, а я от гадаю, що на чорта вона й здалася така, якою ми її бачимо аж досі... бо в сьогоднішньому вигляді з своїми *****ськими українізаціями в соціальних процесах вона виконує тільки роль тормоза.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Пасеїзм
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
, при якому минуле відчувається як реальність, яка, накопичуючись, просувається вперед. Умовне позначення напрямку в мистецтві на початку XX століття. Пасеїзм позначає пристрасть до часів, які пройшли, і байдуже (вороже чи недовірливе) ставлення до сьогодення та майбуття.
 
А другу частину Вальдшнепів вилучили з друку після партійної критики. Рукопис знищив сам Хвильовий.
Страшні часи. Більш того, досі наслідки і зруйнований менталітет. Така моя думка.
А пройшло 100 років без 4.
 
Деспотизмформа государственного правления, разновидность автократии, при которой верховная государственная власть сконцентрирована в руках абсолютного правителя или узкой группы лиц, которые вправе свободно распоряжаться судьбой своих подданных, то есть в деспотии самодержавный монарх не только правитель своего государства, но и господин своих подданных.

Вчера просто хотелось **********, когда прочитала еще и два предисловия к двум книгам Хвильового.
Какое страшное десятилетие! Оно страшнее 30-х с репрессиями.
К 1937 году пришли уже сломленные люди. А сломленное уже не живое.
Это уже был чистый Оруэлл и финал 1984.
А в 1922-1932 люди еще думали и понимали, в какую ловушку заманили их красивой сказкой.
А эта сказка была идеологическим основанием для деспотии. :(

А романтики витали в облаках. Вроде не было до того военного коммунизма и красного террора. :(
Коммунизм не может быть военным. Это высшая форма общественного развития по классикам.
Хотя как показала дальнейшая практика в разных странах, он только таким и является.

Наивный романтик... :(

Отже, будемо говорити серйозно й не "по-хлоп'ячому". Хвиля ображається, що ми назвали Україну самостійною державою. От тобі й раз. А хіба вона не самостійна? Перехрестіться, камраде, та подивіться в нашу конституцію. Розгорніть параграф перший і уважно перечитайте. Чи, може, ви гадаєте, що нашу конституцію складали "хлоп'ята"? Чи, може, ви, як Юринець, голосуєте й галасуєте за Малоросію? Чого ви повертаєтесь і так жалкенько по-рабськи усміхаєтесь до російського міщанина? Все одно п'ять з плюсом не поставить.

Отже, ми є справді-таки незалежна держава, що входить своїм республіканським організмом в Радянський Союз. І самостійна Україна не тому, що цього хочемо ми, комуністи, а тому, що цього вимагає залізна й непоборна воля історичних законів, тому, що тільки таким чином ми прискоримо класову диференціацію на Україні. Коли якась нація (про це вже давно й не раз писалось) виявляє свою волю на протязі віків до виявлення свого організму як державної одиниці, тоді всякі спроби так чи інакше затримати цей природний процес, з одного боку, затримують оформлення класових сил, а з другого — вносять елемент хаосу вже в світовий загальноісторичний процес. "Замазувати" самостійність порожнім псевдомарксизмом значить не розуміти, що Україна доти буде плацдармом для контрреволюції, доки не перейде того природного стану, який Західна Європа пройшла в часи оформлення національних держав.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Щось ви тут якись сумни.. :зуби:
 
Якось не виходить з веселощами останнім часом.
Та ще з постійними відключеннями світла ніколи почитати перед сном щось путнє, а потім тут поцитувати.
 
Ой і оповідання Валерія Шевчука "Останній день".
Нажаль, ноут у ремонті. Багато є чого цитувати, з огляду на наше сьогодення.
Зі смартфону важкувато копіпасти робити.
 
Просто супер рассказ, изданный в 1995 году. Но перспективы печальные.
Кстати, легко переименовывают в Бандеру и Шухевича. А вот чтобы в Мазепу, так и не слышала. А он стоит большего, чем портрет на десятке гривен.
 
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Друге посилання на оповідання Останній день.
 
Останнє редагування:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Одна з найкращих книжок, яка виходила в КСД - це "Оголений нерв" Світлани Талан, і продовження "Повернутися дощем". Це про 2014 рік.
Взяла у бібліотеці "Я захищу тебе" Світлани Талан. Читаю про події 2014 у Луганській області. І мрії, що ось-ось війна закінчиться.
Видання 2019 року у Харкові.
І ніякого передбачення, що у Харкові й будуть відбуватись ті страшні речі, чому ми є свідками. Героїні були налаштовані на швидку перемогу. :(
 
Дуже цікава книжка про перші дні повномасштабної війни.
Руслан Борта. Люди стають думками.
 
Ох і книжка... Варто прочитати.
Там такі роздуми цікаві.
А події в Ніжині відбуваються.
І один з героїв ****ізує ситуацію навкруги 73 і 25 відсоткіа в останньому розділі книги.
І при цьому згадує історію Ніжина і Чорну раду, де обирали лівобережного гетьмана.
Це містика.
Бо в мене залишається для читання від передостаннього походу по бібліотеках як раз Чорна рада Пантелеймона Куліша.
Це вже не перший випадок з містичним співпадінням такого кшталту.
 
Світлана Талан. Ракурс. Липень 2017.
Події початку війни 2014.
Ще мирний спокійний Харків.
І Сєвєродонецьк в таких чудових описах.
Мабуть, цього міста вже немає.
 
Таіс Золотковська. Лінія зусилля.
Вона харків'янка.
Дуже незвична книга, і тією ж мірою цікава.
І вибудувана незвично.
Навіть не знаю, до якого жанру роман віднести.
А спочатку ледь не кинула читання.
Мов, навіщо мені жіночий роман.
 
А во что верите и на что надеетесь? Ну, чтобы лучше Вас понять.
Я подумаю над ответом.
Сегодня с утра готовила спич еще не увидев вопроса.
Сама с собой разговаривала.
А к вечеру слова разбежались как паршивка света. :)
 
А во что верите и на что надеетесь? Ну, чтобы лучше Вас понять.
Я надеюсь, что наш народ не потеряет в этот раз свою свободу.
Верю ли я в это? В какой-то мере, но вера моя хрупкая.
Многовековая история Украины оставляет место для пессимизма.

Надеюсь, что в Харькове появится улица Олексы Довбуша.
Тогда я поверю, что власть способна меняться. Люди уровня Олексы неудобны любой власти, поскольку являют собой стремление к свободе
Их нельзя купить, перенаправить их авторитет на обслуживание интересов власти.

Надеюсь попасть в храм Ивана Богослова и послушать проповедь отца Виктора без страха, что туда, в тот район прилетит бомба.
 
Надеюсь, что в Харькове появится улица Олексы Довбуша.
Тогда я поверю, что власть способна меняться. Люди уровня Олексы неудобны любой власти, поскольку являют собой стремление к свободе
Их нельзя купить, перенаправить их авторитет на обслуживание интересов власти.
Вот представьте Довбуша во времена... м... ковидопроекта. Чтобы сделал Олекса? Известно шо, спалил бы к х..м вакциномобиль, например. ))
Он не просто "неудобный", вообще несистемный человек. Как такому может быть памятник в насквозь матричном городе? коньяк "Довбуш", - дя ето можно, а стремиться к свободе ненада, ето вредно. )
 
Вот представьте Довбуша во времена... м... ковидопроекта. Чтобы сделал Олекса? Известно шо, спалил бы к х..м вакциномобиль, например. ))
Он не просто "неудобный", вообще несистемный человек. Как такому может быть памятник в насквозь матричном городе? коньяк "Довбуш", - дя ето можно, а стремиться к свободе ненада, ето вредно. )
Меня этот коньяк убил. Только прочитала "Жбан вина" Романа Федорива про Олексу, захожу в наш Класс, а там это надругательство на этикетке.
 
Зовсім випадково у бібліотеці взяла "Перехід" Юлії Баткіліної.
Видано у Києві, але про Харків напередодні повномасштабного.
У вузькому сенсі перехід - це на українську мову у російськомовному Харкові.
А у більш широкому - про долі невеличкої купки людей з клубу української мови. Закінчується першими днями війни.
Політики немає, тільки натяки.

Сподобався опис Благовіщенського собору - не надто смачний торт з шоколадними коржами.
Гарна мова взагалі.
Ото тре брати те, до чого руки тягнуться. :)
 
Назад
Зверху Знизу