Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України. – Харків, 2017. Дисертація є комплексним монографічним дослідженням особливостей розслідування злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, передбачених статтями 286, 287, 288, 291 КК України, у якій, зокрема, на основі аналізу наукових праць та узагальнення матеріалів кримінальних проваджень сформована криміналістична характеристика вказаних злочинів.
...Як відомо, існують два основних правила, якими повинні керуватися водії. Відповідно до першого правила, всі учасники дорожнього руху виходять з презумпції неухильного дотримання правил дорожнього руху всіма його учасниками (п. 1.4. Правил дорожнього руху України) [137]. Іншими словами, кожен водій з самого початку передбачає і впевнений в тому, що інші водії не будуть порушувати цих правил. У другому правилі йдеться, що в разі порушення правил дорожнього руху будь-ким з його учасників інші учасники дорожнього руху зобов'язані зробити все можливе для запобігання аварії. Іншими словами, їх «правота» в тій чи іншій дорожній ситуації не дає їм права бити автомобіль, водій якого з якоїсь причини порушив правила, або наїжджати на пішохода, який порушив правила переходу вулиці. Так, в п.12.3. Правил дорожнього руху (ПДР) сказано, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Однак, друге правило водіями, в тому числі і досвідченими, часто забувається або свідомо ігнорується. Вони вважають, якщо вони рухаються по головній дорозі (або мають іншу перевагу у русі), то можуть абсолютно не піклуватися про безпеку інших учасників дорожнього руху. Але такі водії забувають, що в процесі експертизи обставин ДТП визначається не тільки той, хто створив аварійну ситуацію і які пункти ПДР при цьому порушив, але й оцінюються дії всіх учасників ДТП із зазначенням, чи правильно вони діяли в аварійній ситуації. У зв'язку з цим може виявитися, що винуватцем створення аварійної ситуації є один водій (наприклад, недосвідчений водій, який не розібрався в дорожній обстановці і виїхав на перехрестя на заборонний сигнал світлофора), а винуватцем аварії буде визнано іншого водія, який від самого початку не порушував ніяких правил, але, маючи можливість, не зупинив свій автомобіль, коли це стало необхідно для запобігання ДТП. Тому при розслідуванні злочинів даної категорії потрібно акцентувати увагу не на тому, хто з учасників ДТП мав переважаюче право проїзду, а на тому, хто на кого наїхав. Якщо з'ясується, що наїзд вчинив водій транспортного засобу, що прямував головною дорогою, то необхідно при проведенні інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи ДТП вирішувати завдання щодо можливості запобігти наїзду (зіткненню) з боку такого водія. Досить часто це правило ігнорується і працівники правоохоронних органів обмежуються констатацією, хто саме з водіїв зобов'язаний був поступитися дорогою. Тобто обирається найбільш простий шлях – хто перший порушив ПДР (наприклад, не поступився дорогою), той і винен в ДТП та її наслідках. Але з точки зору повноти розслідування, ретельного аналізу правил дорожнього руху потрібно ще і встановлювати: а чи правильно діяли інші учасники ДТП?
В цьому аспекті досить інформативним є приклад із слідчої практики, наведений О. Ю. Якимовим. За однією із справ водій автомобіля ВАЗ-2107, під'їхавши до регульованого перехрестя, включив покажчик лівого повороту і став повертати ліворуч. Дорожня обстановка цілком дозволяла це зробити, так як до автомобіля «Фольксваген», який прямував в зустрічному напрямку, було досить велика відстань (що підтвердили свідки). Однак, коли автомобіль ВАЗ-2107 виїхав на смугу зустрічного руху (по якій рухалася іномарка), двигун несподівано заглух. Природно, сталося зіткнення. Удар іномарки припав лобовою частиною в правий бік ВАЗ-2107. Прибулі на місце співробітники ДАІ визначили картину ДТП цілком ясною. На їхню думку, в тому що трапилося був винен водій ВАЗу. Потрібна була маса зусиль і часу, щоб довести, що водій ВАЗ-2107 якщо і винен, то тільки в порушенні правил проїзду перехрестя (не поступився дорогою транспортному засобу, що рухався у зустрічному напрямку), та й то з великою натяжкою. Адже свідки підтвердили, що відстань від місця повороту ВАЗ-2107 до автомобіля «Фольксваген», що рухався назустріч, була значною. Вина водія іномарки була набагато більшою. Побачивши перешкоду на своїй смузі руху (і вважаючи себе повністю правим), замість того щоб загальмувати (як потрібно за вимогою ПДР), він, не знижуючи швидкості, почав «моргати» дальнім світлом. Це вже само по собі є порушенням правил користування світловими приладами в денний час. Потім він став сигналити клаксоном, а коли, нарешті, зрозумів, що треба гальмувати, було вже пізно. Вислухавши вирок суду, його обуренню не було меж, адже він вважав себе повністю правим [197, с. 18-19].
У зв'язку з наведеним прикладом потрібно підкреслити, що при визначенні способу злочинних порушень правил дорожнього руху потрібно звертати увагу на всіх його учасників, а не тільки на того, хто повинен був поступитися дорогою (як у наведеному прикладі). Зокрема, потрібно ретельно аналізувати не тільки, хто мав перевагу, але і те, як діяв той водій, якому дорогою не поступилися. Чи вживав він всі можливі заходи для запобігання ДТП (аж до повної зупинки свого транспортного засобу) або не вважав за потрібне зробити це?
...
30-січ-2017
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
сторінки 29-31.
