1.Потімков. Це комуніст за переконаннями. Зробив собі певний авторитет, коли з"явився на першому в Україні недержавному харківському телеканалі "Тоніс", бо для людей було ще незвично бачити на телевізії не манекенів, а звичайну людину. Потім в передачі "Комендантська година" хизувався у імперському мундирі заробляя собі певний імідж, як захисник окремих бабусь, яким не чинили дахи, або водопроводні крани. При цьому в його передачі, ніколи не говорилося про те, що страждають дуже багато таких дідусів та бабуль і щоб країна жила нормально, треба змінювати систему влади. Про владу в передачі нічого не говорилось. Боже упаси!

Потім, абсолютно випадково, у зв"язку із збігом обставин став народним депутатом. Після цього повторив свій "подвиг", але вже за партійними списками. Тобто сам двічі був народним депутатом й один раз депутатом міської ради. Але ж ніяких дій у владі від нього ніхто не дочекався. Зато отримав депутатську пенсію. Зараз на Фейсбуці відповідно до найголвнішої риси його характеру - нарцисизмі намагається похизуватися перед спільнотою ФБ. Доходить вже до маразматичних публікацій власних фотографій, але вже не в імперському мундирі, а напівоголоненим у образі японського самурая із катаною. Ну, це вже, мабуть, нарцисизм, що поступово переходить у старчеський маразм.
2. Войцеховський - це взагалі ніхто. Ані фахівець з якоїсь галузі діяльності, ані журналіст, яким він себе позиціонує. Власного авторитету немає, окрім як у сепаратистів, які його вважають відомим харківським журналістом та блогером. Через це він, саме так анонсований сепаратистами, дає їм інтерв"ю. Він є єдиним із харків"ян, який дає інтерв"ю сепаратистам і є для них авторитетом.
Усі його заяви, про начебто дисидентство, це не відповідає дійсності. Бо, за радянських часі його не було не видно і не чути. І як тут не пригадати відомий запис із "Записных книжек" Ильфа и Петрова. "«До революции он был генеральской задницей. Революция его раскрепостила и он начал самостоятельное существование».
Виступає активним "облокатом" Потімкова, бо, тільки таким чином може привертати до себе увагу. Потімкову потрібні такі недалекі люди, бо на їх фоні він відчуває себе просто геніальним.