Від митрополотів до президентів: хто хвалився своїм внеском в обмін
Піаритися на темі тоді ще ймовірного передноворічного обміну полоненими політики почали заздалегідь. Про те, як Віктор Медведчук та Володимир Путін (серйозно) розморозили обмін між Україною та сепаратистами, телеканал «Україна» вперше розповів 21 листопада. Відтоді й аж до безпосередньо 27 грудня член гуманітарної підгрупи на переговорах у Мінську та кум російського президента лишався для «Сегодня» головним спікером у темі.
Наприклад, 25 грудня про дату й інші обставини обміну «Україна» повідомила саме з посиланням на Віктора Медведчука, а Ірина Геращенко, уповноважена Президента з мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, лише «подтвердила дату» (інші телеканали посилалися тільки на представницю Президента). 26 грудня журналісти «України» взагалі видали в ефір під виглядом сюжету фактично півторахвилинне інтерв’ю з Медведчуком, у якому той розповів, зокрема, про свої обов’язки в межах обміну та складнощі процесу. Таким чином, для глядачів «Сегодня» Віктор Медведчук був головною дійовою особою в поверненні українських заручників.
На ICTV 27 грудня піарили Леоніда Кучму, тестя власника телеканалу Віктора Пінчука. Другий Президент України став першим політиком, чиї заслуги згадали у випуску (навіть нинішнього Президента хвалили пізніше): «Нагадаю, звільнення бранців стало можливим і завдяки домовленостям Тристоронньої контактної групи, де Україну представляє другий Президент Леонід Кучма», — наголосила ведуча Інна Шевченко. На цьому, щоправда, участь другого Президента в новинах не закінчилася й одразу після сюжету про факт обміну полоненими ведуча розповіла ще таку суспільно важливу новину: «Звільнення українців уже прокоментував представник України у Тристоронній контактній групі, другий президент Леонід Кучма. Наголосив: безперечно це радісна подія, на яку очікували сотні родин. Аби обмін відбувся, колосальні зусилля докладали чимало людей».Крім ICTV, про другого Президента згадали також на «Інтері», можливо, через його позицію з приводу Мінських угод, які активно просувають «Подробности»: «... Переговоры и консультации относительно обмена продолжались с начала конфликта на Донбассе. Но результат стал возможен только благодаря Минскому процессу».
Хоча цього ж дня не забули на «Інтері» і про власних героїв, зокрема Українську православну церкву Московського патріархату. У рамках другого сюжету випуску журналісти надали слово митрополиту Онуфрію, щоби той не лише пропіарився на темі звільнення заручників, а ще й зробив закид у бік Київського патріархату: «Ми приймали участь у переговорах, які велися по визволенню військовополонених. Наша українська православна церква — єдина релігійна організація України, яка приймала безпосередню участь у переговорах зі звільнення заручників».При цьому «Подробности» якось опустили той факт, що на зустрічі з полоненими був присутній і патріархат Філарет, керівник УПЦ КП. Обидва священники стояли на сцені поруч із Президентом і під час заходу Філарет розповідав, зокрема, про свій внесок в обмін: «[Церква зверталася. — MS] до Папи, до Вселенського Патріарха Варфоломія, до Московського Патріарха Кирила, до Всесвітньої Ради Церков, до Ради рабинів Європи, до керівників мусульман. Ми просили їх натиснути на Путіна».А ще — із дрібниць — Філарет, на відмінну від Онуфрія, співав гімн України.
28 грудня на темі звільнення полонених пропіарилися і в «Опозиційному блоці», паралельно наголосивши на користі від «Мінська»: «На обмен пленными отреагировали и в "Оппозиционном блоке". В частности сопредседатель фракции Александр Вилкул заявил, что это дает надежду на окончание войны в Украине. Политик отметил, что если бы Минские договоренности соблюдались, то освобождение заложников могло бы произойти еще три года назад», — цитувала сайт партії ведуча «Подробностей» Катерина Лисенко. Що думають про обмін представники інших політсил чи що новинного в подібній заяві політика саме з «Опоблоку» — невідомо.
На «Україні» подібним чином 27 грудня засвітили іншого опозиціонера, улюбленця телеканалу Олега Ляшка. Привід «вагомий», лідер Радикальної партії написав у Фейсбуку: «Необходимо всегда помнить, что в российском плену находятся миллионы украинцев, жителей Крыма и Донбасса. И мы обязаны сделать все, чтобы 2018 год стал годом восстановления мира у суверенитета Украины над временно оккупированными и аннексированными нашими территориями».
30 грудня суто піарні сюжети вийшли і про Петра Порошенка. Звісно, на словах та участі Президента в процесі журналісти акцентували й раніше, але робили це виключно збалансовано чи маючи інформаційний привід. А от цього разу ведуча «України» Анна Панова розповідала таке: «Освобождённых из плена военных проведал інформаційний привід! — MS] Пётр Порошенко. Он приехал в главный военный госпиталь, где лечатся 24 бойца. Заверил, их реабилитацией занимаются лучшие врачи. К тому же правительство уже разрабатывает пакет социальной помощи для их семей. И активно работают над освобождением остальных военнопленных».Що з цього для вас стало новою чіткою інформацією? Аналогічні за змістом матеріали випустили також ICTV, «Інтер» та «1+1». Усі вони супроводжувалися синхроном Президента, у яких той хвалить стійкість бійців і запевняє, що влада вже працює над звільненням інших військових.
Варто віддати телеканалам належне, вони приділили достатньо уваги заручникам та їхнім історіям і не перетворили повернення полонених на суто політичну перемогу. Але однозначно використовували подію для піару своїх улюбленців, адже всі згадані повідомлення не були новинами.
Що новинного в тому, що Олег Ляшко, один із 450 депутатів Верховної Ради, написав у своєму Фейсбуку про повернення територій у 2018 році? Це не конкретний план, не унікальна думка, навіть не сфера його компетенції. Подібна інформація не є новиною, отже у випуску новин вона опинилася з якоюсь іншою метою або з іншої причини. Аналогічна ситуація на «Інтері» з «Мінськими угодами» Олександра Вілкула та, частково, на одразу кількох каналах із поїздками Петра Порошенка. В останньому випадку подія містить новинний аспект, адже в ній згадують про звільнених напередодні заручників, самопочуття, майбутнє та умови лікування яких є джерелом суспільного інтересу. Жаль, що йдеться в сюжетах лише про обіцянки Петра Порошенка.
Леонід Кучма на ICTV міг би дати справді фаховий коментар як член контактної групи, але й тут журналісти чомусь обмежилися лише його пересічною радістю, висловленою у Фейсбуку. Віктор Медведчук давав «Україні» коментарі з теми і його заяви навіть можна було би назвати новинами, якби новинна журналістика не передбачала балансу думок.
Найгірша ж, мабуть, ситуація з митрополитом Онуфрієм, адже журналісти «Інтера» передали в ефір частину його синхрону, яка не стосується обміну полоненими і просто просуває інтереси УПЦ МП у протистоянні з Київським патріархатом.
Загалом, природно, що гучна й позитивна подія стала для багатьох політиків темою, до якої ті хотіли долучити своє ім’я чи навіть використати у своїх інтересах. Але саме журналісти зробили це можливим.
Катування та «обмінний матеріал»
«Не розпитувати учорашніх бранців про полон радять психологи», — із цих слів 28 грудня розпочав випуск новин на 5-му каналі ведучий Артем Овдієнко. Але про такі поради чули, очевидно, не всі журналісти.
На телеканалі «1+1» (а ви сумнівалися?) 28 грудня поговорили про перебування в полоні одразу з кількома чоловіками. При цьому в сюжеті не обійшлося без суперечливих моментів. Наприклад, одному з колишніх заручників згадали інтерв’ю, яке той дав російським «журналістам». «ТСН» екс-в’язень нічого сенсаційного не відповів, мовляв, говорив із росіянами, бо «переважило бажання жити і побачити своїх дітей». Тож виникає одразу два запитання: чи варто було наражати бійця на подібний стрес на перший день після звільнення й чи варто було потім згадувати про це в загальнонаціональних новинах, якщо нічого незвичайного чоловік все одно не розказав? Не забули на «1+1» і про себе, кореспондентка Валерія Ковалінська розповідала, що військовослужбовці в полоні:«Потай від охоронців дивилися "1+1"».От тільки далі доброволець Іван заявляє дослівно: «Старались смотреть, пока там охранники где-то отходили, чтобы не привлекать внимания [монтаж]По "1+1" смотрели только новости. Просто новости, шо на Минских...»Звучить це так, немов кореспондентка сама уточнила в бійця, про які саме телеканали йдеться, або ж навіть прямо запитала, чи дивилися вони «1+1».
На «Інтері» 29 грудня тему катувань та перебування в полоні використали як емоційний фон для Мінських домовленостей. Спочатку троє чоловіків розповідали про те, що пережили, будучи заручниками (побиття, задушування, погрози життю родини), а потім кореспондент Андрій Кравець заявив: «Эксперты считают — обмен стал возможен благодаря Минским договоренностям. И их выполнение — самый безопасный путь для разрешения конфликта на востоке страны».Цю тезу підтримали в сюжеті два «штатних» політологи «Інтера» і Юрій Бойко, член «Опозиційного блоку». Чи варто було розпитувати в бійців про катування, аби втретє за тиждень просунути в новинах Мінський формат, — питання риторичне.
Але, мабуть, найсуперечливіший матеріал стосовно обміну вийшов усе ж на «1+1», і стосувався він не проукраїнських бійців, а полонених терористів. Чомусь уже традиційно для «ТСН» їх позиціювали не як рівноправних людей, а як... «обмінний матеріал». Кореспондентка Наталя Нагорна 26 грудня розповідала про історію обмінів: «Довгі години очікування, черги з автобусів, озброєні спецпризначенці та про всяк випадок зафіксовані люди — так званий обмінний матеріал». У кадрі в цей момент кілька сепаратистів: їхні руки зв’язані, очі обмотані чимось схожим на непрозорий скотч. Трохи згодом кореспондентка згадує про полонених терористів ще раз, подаючи синхрони двох чоловіків після фрази «обмінний матеріал переважно ось такий». Один із військовополонених заявляє, що хоче відновити Радянський Союз, інший, — що «весь город разбили вот эти он ваши. Заехали на танках, перевернули всё вверх дном». Крім цього, в сюжеті є відеозаписи того, як сепаратисти знущаються з проукраїнських полонених, немов глядачам не вистачає причин для праведного гніву. Постає запитання: а що якби у схожому ключі «ЛДНРівські» ЗМІ розповіли про «наших» заручників? Ми би назвали це пропагандою. Адже подібні сюжети формують уявлення про цілі спільноти, керуючись лише кількома обраними прикладами. Про принципи гуманізму й загрози реінтеграції (чи захочуть «українці» мати справу з такими жителями сходу?) немає чого і згадувати.
***
Виходить, що деякі журналісти відверто скористалися трагедіями та радостями окремих сімей і суспільства загалом. Хтось — аби провести асоціації між позитивними емоціями та іменами, які їм посприяли. Хтось — аби пролобіювати певний формат перемовин, нагадуючи про його ймовірні сумні альтернативи. Інші телеканали подали в ефір, можливо, й щиру, але в такому контексті трішки вульгарну власну рекламу від бійців. Чи, цілком імовірно, вирішили, що розповіді про катування, які колеги не покажуть, змусять глядачів дивитися саме їхні новини. Що ж до сюжету «1+1» про «обмінний матеріал», то хочеться вірити, що в нього просто не було ніякої «мети».
Ярослав Зубченко
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
. Чтобы любой больной мог подойти и ознакомиться.