27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Думала, война и горе сделали людей умнее
Елена Воронянская, блогер
«Если надо объяснять, то не надо объяснять», или об иначемыслящих.
Никогда не любила Гиппиус, но это ее высказывание гениально.
У всех, наверно, так бывает: экзамен, на который шел уверенно и спокойно, вдруг преподносит неприятный сюрприз; пирог, который всегда получался на «раз-два-три», перед приходом свекрови вдруг выходит условно съедобным; если бежишь с хозяйственной сумкой, «ненакрашенная страшная», обязательно встретишь кого-то из дальней молодости. Не поверите – с постами точно так же. Над одним думаешь долго, стараешься быть лояльной, когда описываешь то, что тебе близко, избегаешь некорректностей и тавтологии — а практически никто и не заметит.
Другой – пишется мимоходом, за пять минут, чисто ситуативно, как «Загадка советской души», когда выбесит очередной совковый выброс. И набирает больше 70 тысяч просмотров и кучу комментариев в «Обозревателе» (что интересно, после публикаций там уже несколько давних знакомых из юности объявились, с которыми не виделась с 80-х прошлого столетия – не ожидала, что во мне осталось что-то узнаваемое от той языкатой девчонки из военного городка). То есть, то, что считалось сиюминутным и малоинтересным, оказалось близким или задело за живое многих. Угадать невозможно, точно так же, как и понять, чем думает контингент богуцких и шнайдеровских читателей-почитателей. Монова талантливо препарирует этих «властителей дум», но в том-то и фокус, что она нечитаема в тех кругах, или же вызывает те же эмоции, что у нас капслоковые, часто безграмотные, посты, вокруг которых кипит «разум восхищенный». Мы с ними просто обитаем в скрещивающихся плоскостях, в которых нет линий пересечения.
«Если надо объяснять, то не надо объяснять». Например, мой племянник, который в новогоднюю ночь спьяну многократно пытался оскорбить меня и Украину (ну, стиль общения у русских такой своеобразный), утром, протрезвев, решил загладить свои выступления и … начал хвастаться отдыхом дочки в Артеке («собрали все регалии, прошли все инстанции, пролезли среди блатных – а их там полно, оплачивали только проезд, ребенок попал туда, куда мечтают все дети нашей страны» и т.д.). «Хотелось, как лучше, а получилось, как всегда» — во-первых, русская тактичность: как мы замечательно отдохнули в украденном у вас Крыму.
Во-вторых, мороз по коже – прямо, как в советское прошлое вернулась. Тогда тоже «все дети мечтали попасть в Артек» (только мои нигде не любили ходить строем, поэтому, не мечтали о любом лагере, правда, они почти и не жили при совке). А ведь племянничек-то всего 10 первых лет своей жизни прожил в СССР, вот же живучая идеология. И уже не помнит, что до Крымнаша всей семьей спокойно месяц отдыхал в «Жемчужине» прямо под Ласточкиным гнездом, и ему это стоило копейки по российским меркам. А теперь унижается в соревновании с другими такими же за путевку для ребенка — и гордится этим! В-третьих, нет у меня никакой злости на таких – только недоумение, как можно жить без эмпатии и даже не пытаться понять, что происходит.
Правда, после 2014 года у меня лично появилась лютая дуракофобия. До этого к глупым и недалеким людям относилась вполне лояльно, считая их неопасными. Общалась только по надобности, неинтересно с ними – так никто же и не заставляет терпеть чужую глупость, иди себе дальше. Начальники-дураки были даже, по-своему, хороши, особенно, если ценили тебя, как полезного человека-функцию, и старались лишний раз не задевать. А вот после того, как легко и просто, нажимая на нужные педали при помощи простейших манипуляций, удалось сделать из массы недумающих людей армию «деревянных солдат Урфина Джюса»; когда толпы жадных дураков вывалили поглазеть на улицы Луганска на захваты зданий и унижение молодых ВВ-шников, не слушая умных и не замечая, как их планомерно уничтожают и изгоняют из «города дураков», я была ошеломлена их слепотой.
Дураки были так опьянены обещаниями, что действительно не замечали истерзанные трупы Рыбака и Поправко, черную от побоев спину Леши Биды, пропавших (царствие им небесное) Володю и Алену Кулиш, арестованного Темура, погибших ВСУ-шников и многих-многих других. Дуракам было весело, их скучная однообразная жизнь расцветилась таким приключением! Нет базовых знаний (хотя бы просто почитать о судьбе Абхазии, Осетии, Приднестровья); нет потребности и возможности анализировать; нет эмпатии, чтобы сочувствовать; нет мозгов, чтобы думать – есть только базовые стадные инстинкты, легко запускаемые несложными импульсами. И хитрая рефлекторная приспосабливаемость – несмотря на все трудности пересечения пунктов пропуска, они готовы убиваться в очередях, унижаться, просить.
Верни им нормальную жизнь сейчас, с банками, поездами, трамваями – будут жалеть о второй пенсии и голосовать за Оппоблок с его простыми понятными обещаниями «хлеба и зрелищ» на уровне ниже плинтуса. Дай возможность растоптать непонятных им майдановских умников, которые «выпустили джинна из бутылки» (я слышала эту фразу, вместе с «долларом по 8» сотни раз), они сделают это без всякой злобы – так суточные курчата без всякой злобы затаптывают себе подобных, когда лезут погреться к банке с теплой водой. Им невозможно ничего объяснить; они не воспринимают логики; не верят ни во что, сложнее 2х2; но это страшная сила, когда кукловоды запустят нужный импульс. Я думала, что война и горе сделали людей умнее. Но сейчас вижу безумные игрища, направленные на уничтожение того позитивного, что уже есть (хотелось бы больше и скорее, но нельзя же перепрыгнуть через голову) и толпы дураков, грызущих ветку под собой… И под нами всеми. И мне реально страшно.
Мнения, высказанные в рубрике "Мнения", передают взгляды самих авторов и не обязательно отражают позицию редакции. Редакция сайта не отвечает за достоверность таких материалов, а сайт выполняет исключительно роль носителя
Елена Воронянская, блогер
«Если надо объяснять, то не надо объяснять», или об иначемыслящих.
Никогда не любила Гиппиус, но это ее высказывание гениально.
У всех, наверно, так бывает: экзамен, на который шел уверенно и спокойно, вдруг преподносит неприятный сюрприз; пирог, который всегда получался на «раз-два-три», перед приходом свекрови вдруг выходит условно съедобным; если бежишь с хозяйственной сумкой, «ненакрашенная страшная», обязательно встретишь кого-то из дальней молодости. Не поверите – с постами точно так же. Над одним думаешь долго, стараешься быть лояльной, когда описываешь то, что тебе близко, избегаешь некорректностей и тавтологии — а практически никто и не заметит.
Другой – пишется мимоходом, за пять минут, чисто ситуативно, как «Загадка советской души», когда выбесит очередной совковый выброс. И набирает больше 70 тысяч просмотров и кучу комментариев в «Обозревателе» (что интересно, после публикаций там уже несколько давних знакомых из юности объявились, с которыми не виделась с 80-х прошлого столетия – не ожидала, что во мне осталось что-то узнаваемое от той языкатой девчонки из военного городка). То есть, то, что считалось сиюминутным и малоинтересным, оказалось близким или задело за живое многих. Угадать невозможно, точно так же, как и понять, чем думает контингент богуцких и шнайдеровских читателей-почитателей. Монова талантливо препарирует этих «властителей дум», но в том-то и фокус, что она нечитаема в тех кругах, или же вызывает те же эмоции, что у нас капслоковые, часто безграмотные, посты, вокруг которых кипит «разум восхищенный». Мы с ними просто обитаем в скрещивающихся плоскостях, в которых нет линий пересечения.
«Если надо объяснять, то не надо объяснять». Например, мой племянник, который в новогоднюю ночь спьяну многократно пытался оскорбить меня и Украину (ну, стиль общения у русских такой своеобразный), утром, протрезвев, решил загладить свои выступления и … начал хвастаться отдыхом дочки в Артеке («собрали все регалии, прошли все инстанции, пролезли среди блатных – а их там полно, оплачивали только проезд, ребенок попал туда, куда мечтают все дети нашей страны» и т.д.). «Хотелось, как лучше, а получилось, как всегда» — во-первых, русская тактичность: как мы замечательно отдохнули в украденном у вас Крыму.
Во-вторых, мороз по коже – прямо, как в советское прошлое вернулась. Тогда тоже «все дети мечтали попасть в Артек» (только мои нигде не любили ходить строем, поэтому, не мечтали о любом лагере, правда, они почти и не жили при совке). А ведь племянничек-то всего 10 первых лет своей жизни прожил в СССР, вот же живучая идеология. И уже не помнит, что до Крымнаша всей семьей спокойно месяц отдыхал в «Жемчужине» прямо под Ласточкиным гнездом, и ему это стоило копейки по российским меркам. А теперь унижается в соревновании с другими такими же за путевку для ребенка — и гордится этим! В-третьих, нет у меня никакой злости на таких – только недоумение, как можно жить без эмпатии и даже не пытаться понять, что происходит.
Правда, после 2014 года у меня лично появилась лютая дуракофобия. До этого к глупым и недалеким людям относилась вполне лояльно, считая их неопасными. Общалась только по надобности, неинтересно с ними – так никто же и не заставляет терпеть чужую глупость, иди себе дальше. Начальники-дураки были даже, по-своему, хороши, особенно, если ценили тебя, как полезного человека-функцию, и старались лишний раз не задевать. А вот после того, как легко и просто, нажимая на нужные педали при помощи простейших манипуляций, удалось сделать из массы недумающих людей армию «деревянных солдат Урфина Джюса»; когда толпы жадных дураков вывалили поглазеть на улицы Луганска на захваты зданий и унижение молодых ВВ-шников, не слушая умных и не замечая, как их планомерно уничтожают и изгоняют из «города дураков», я была ошеломлена их слепотой.
Дураки были так опьянены обещаниями, что действительно не замечали истерзанные трупы Рыбака и Поправко, черную от побоев спину Леши Биды, пропавших (царствие им небесное) Володю и Алену Кулиш, арестованного Темура, погибших ВСУ-шников и многих-многих других. Дуракам было весело, их скучная однообразная жизнь расцветилась таким приключением! Нет базовых знаний (хотя бы просто почитать о судьбе Абхазии, Осетии, Приднестровья); нет потребности и возможности анализировать; нет эмпатии, чтобы сочувствовать; нет мозгов, чтобы думать – есть только базовые стадные инстинкты, легко запускаемые несложными импульсами. И хитрая рефлекторная приспосабливаемость – несмотря на все трудности пересечения пунктов пропуска, они готовы убиваться в очередях, унижаться, просить.
Верни им нормальную жизнь сейчас, с банками, поездами, трамваями – будут жалеть о второй пенсии и голосовать за Оппоблок с его простыми понятными обещаниями «хлеба и зрелищ» на уровне ниже плинтуса. Дай возможность растоптать непонятных им майдановских умников, которые «выпустили джинна из бутылки» (я слышала эту фразу, вместе с «долларом по 8» сотни раз), они сделают это без всякой злобы – так суточные курчата без всякой злобы затаптывают себе подобных, когда лезут погреться к банке с теплой водой. Им невозможно ничего объяснить; они не воспринимают логики; не верят ни во что, сложнее 2х2; но это страшная сила, когда кукловоды запустят нужный импульс. Я думала, что война и горе сделали людей умнее. Но сейчас вижу безумные игрища, направленные на уничтожение того позитивного, что уже есть (хотелось бы больше и скорее, но нельзя же перепрыгнуть через голову) и толпы дураков, грызущих ветку под собой… И под нами всеми. И мне реально страшно.
Мнения, высказанные в рубрике "Мнения", передают взгляды самих авторов и не обязательно отражают позицию редакции. Редакция сайта не отвечает за достоверность таких материалов, а сайт выполняет исключительно роль носителя
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Генеральний штаб ЗСУ
Курс лідерства від американських морпіхів
У центрі підготовки сержантів Військово-Морських Сил Збройних Сил України триває курс розвитку лідерських якостей. Заняття для сержантів морської піхоти проводяться за участі Мобільної тренувальної групи морської піхоти Сполучених Штатів Америки шляхом неформального спілкування та взаємного обміну думками.
- Вже не вперше ми працюємо з українськими морськими піхотинцями і хочеться відзначити, що не лише ми їх чомусь навчаємо, а й завжди навчаємося самі, - зазначив старшина Корпусу морської піхоти США в Європі та Африці сержант-майор Уільям Фрай. – Обмін вміннями та навичками має велике значення, особливо враховуючи те, що всі присутні сержанти мають бойовий досвід, - додав він.
За словами головного старшини бригади морської піхоти Військово-Морських Сил ЗС України, подібні заходи мають виключно позитивний характер, адже сержант у своєму підрозділі має бути не лише командиром, він повинен бути лідером.
Варто зазначити, шо проведити такі курс планується на постійній основі.
Прес-центр Командування ВМС ЗС України
Курс лідерства від американських морпіхів
У центрі підготовки сержантів Військово-Морських Сил Збройних Сил України триває курс розвитку лідерських якостей. Заняття для сержантів морської піхоти проводяться за участі Мобільної тренувальної групи морської піхоти Сполучених Штатів Америки шляхом неформального спілкування та взаємного обміну думками.
- Вже не вперше ми працюємо з українськими морськими піхотинцями і хочеться відзначити, що не лише ми їх чомусь навчаємо, а й завжди навчаємося самі, - зазначив старшина Корпусу морської піхоти США в Європі та Африці сержант-майор Уільям Фрай. – Обмін вміннями та навичками має велике значення, особливо враховуючи те, що всі присутні сержанти мають бойовий досвід, - додав він.
За словами головного старшини бригади морської піхоти Військово-Морських Сил ЗС України, подібні заходи мають виключно позитивний характер, адже сержант у своєму підрозділі має бути не лише командиром, він повинен бути лідером.
Варто зазначити, шо проведити такі курс планується на постійній основі.
Прес-центр Командування ВМС ЗС України
Генеральний штаб ЗСУ
Тренуються «боги війни»
Згідно з Мінськими домовленостями артилерійські підрозділи відведені на визначені відстані від лінії зіткнення, але перебувають у готовності до дій при зміні обстановки.
В одному з підрозділів артилерійської бригади проводяться планові заняття з бойової підготовки. В бригаді поряд з досвідченими ветеранами проходять службу і військовослужбовці в яких немає бойового досвіду.
— Ми наполегливо тренуємось та маємо на меті підтримувати високий рівень підготовки артилеристів. Досвідчені бійці передають свої навички та уміння тим, хто лише нещодавно поповнив лави гармашів, — розповів командир підрозділу молодший лейтенант Антон С.
Розрахунки гармат на місці проведення занять діють чітко та злагоджено. Досвідчені сержанти звертають увагу своїх підлеглих на дотримання мір безпеки і якщо потрібно, то для молоді повторюють деякі нормативи по кілька разів.
— Чим краще і більше ми будемо тренуватись, тим більше гарантій успішного виконання бойового завдання. У нас був чудовий та добре підготовлений колектив. І тому зараз, коли звільнились досвідчені бійці, їм на зміну прийшли інші військовослужбовці, ми наполегливо та регулярно тренуємось — зазначив командир гармати старший солдат Микола С.
Розрахунки гармат виконавши програму занять разом з технікою повертаються до пункту дислокації.
— Ми згідно домовленостей відведені від лінії розмежування на визначені відстані, тож якщо ворог спробує прорвати лінію оборони наших військ, ми йому дамо гідну відсіч. І саме для цього ми щодня тренуємось та удосконалюємо свої професійні навички і підтримуємо озброєння та техніку на належному рівні, — розповів командир батареї.
Мобільна прес-група ОТУ «Луганськ»
Тренуються «боги війни»
Згідно з Мінськими домовленостями артилерійські підрозділи відведені на визначені відстані від лінії зіткнення, але перебувають у готовності до дій при зміні обстановки.
В одному з підрозділів артилерійської бригади проводяться планові заняття з бойової підготовки. В бригаді поряд з досвідченими ветеранами проходять службу і військовослужбовці в яких немає бойового досвіду.
— Ми наполегливо тренуємось та маємо на меті підтримувати високий рівень підготовки артилеристів. Досвідчені бійці передають свої навички та уміння тим, хто лише нещодавно поповнив лави гармашів, — розповів командир підрозділу молодший лейтенант Антон С.
Розрахунки гармат на місці проведення занять діють чітко та злагоджено. Досвідчені сержанти звертають увагу своїх підлеглих на дотримання мір безпеки і якщо потрібно, то для молоді повторюють деякі нормативи по кілька разів.
— Чим краще і більше ми будемо тренуватись, тим більше гарантій успішного виконання бойового завдання. У нас був чудовий та добре підготовлений колектив. І тому зараз, коли звільнились досвідчені бійці, їм на зміну прийшли інші військовослужбовці, ми наполегливо та регулярно тренуємось — зазначив командир гармати старший солдат Микола С.
Розрахунки гармат виконавши програму занять разом з технікою повертаються до пункту дислокації.
— Ми згідно домовленостей відведені від лінії розмежування на визначені відстані, тож якщо ворог спробує прорвати лінію оборони наших військ, ми йому дамо гідну відсіч. І саме для цього ми щодня тренуємось та удосконалюємо свої професійні навички і підтримуємо озброєння та техніку на належному рівні, — розповів командир батареї.
Мобільна прес-група ОТУ «Луганськ»
Генеральний штаб ЗСУ
Військове містечко захисників неба відвідав Різдвяний вертеп
До радіотехнічної бригади, що на Львівщині завітав Різдвяний вертеп. У театралізованому дійстві взяла участь місцева молодь молодь. Під гримом та масками ховалися юні обличчя студентів Львівської політехніки, університету Франка, технологічного та технічного коледжів, учнів 18 школи, Львівської спеціалізованої школи "НАДІЯ", школи "Євшан" та Моршинської ліцею-школи. В залі військового клубу панувала атмосфера позитиву та гумору, що дало військовослужбовцям можливість дещо відволіктись від буденності постійних чергувань та подарувало щирі емоції та справжній святковий настрій.
Прес-служба повітряного командування «Захід»
Військове містечко захисників неба відвідав Різдвяний вертеп
До радіотехнічної бригади, що на Львівщині завітав Різдвяний вертеп. У театралізованому дійстві взяла участь місцева молодь молодь. Під гримом та масками ховалися юні обличчя студентів Львівської політехніки, університету Франка, технологічного та технічного коледжів, учнів 18 школи, Львівської спеціалізованої школи "НАДІЯ", школи "Євшан" та Моршинської ліцею-школи. В залі військового клубу панувала атмосфера позитиву та гумору, що дало військовослужбовцям можливість дещо відволіктись від буденності постійних чергувань та подарувало щирі емоції та справжній святковий настрій.
Прес-служба повітряного командування «Захід»
Генеральний штаб ЗСУ
Десантники перетворили частину бойового снаряду на витвір мистецтва
Воїни десантно-штурмової роти зі Львова перетворили частину смертоносного ворожого боєприпасу на цікавий та досить незвичний експонат. Він зберігається у підрозділі ще з «гарячого» 2014 року.
Це – хвостова частина з блоком стабілізатора 300-т міліметрового реактивного снаряду від РСЗВ «Смерч», на якому відображена історія найважчих бойових дій підрозділу на Донбасі. А це – запеклі бої в районі населених пунктів Побєда, Щастя, Горлівки, Луганської ТЕС та засідка неподалік Металіста. Також окремо зображені імена та прізвища загиблих десантників цієї роти.
Ідея належить командиру десантно-штурмової роти, старшому лейтенанту на ім’я Дмитро. А до її втілення у життя, долучився весь особовий склад підрозділу, детально обговорюючи, які саме події необхідно відобразити на експонаті.
«Художником» став солдат Михайло, який більше місяця у вільний від бойових завдань та службових обов’язків час, відображував на металі героїчні та одночасно трагічні епізоди неоголошеної війни з російсько-окупаційними військами.
– Малюванням я почав захоплюватися ще з дитинства, проте навіть не закінчував художньої школи. Найважчим для мене було відобразити імена та прізвища бойових товаришів, які віддали життя за територіальну цілісність та незалежність України.
Десантники розповідають, що в подальшому планують передати даний експонат до одного із історичних музеїв. Адже це частина не лише бойового літопису Львівської десантно-штурмової бригади, а і всієї України.
Десантники перетворили частину бойового снаряду на витвір мистецтва
Воїни десантно-штурмової роти зі Львова перетворили частину смертоносного ворожого боєприпасу на цікавий та досить незвичний експонат. Він зберігається у підрозділі ще з «гарячого» 2014 року.
Це – хвостова частина з блоком стабілізатора 300-т міліметрового реактивного снаряду від РСЗВ «Смерч», на якому відображена історія найважчих бойових дій підрозділу на Донбасі. А це – запеклі бої в районі населених пунктів Побєда, Щастя, Горлівки, Луганської ТЕС та засідка неподалік Металіста. Також окремо зображені імена та прізвища загиблих десантників цієї роти.
Ідея належить командиру десантно-штурмової роти, старшому лейтенанту на ім’я Дмитро. А до її втілення у життя, долучився весь особовий склад підрозділу, детально обговорюючи, які саме події необхідно відобразити на експонаті.
«Художником» став солдат Михайло, який більше місяця у вільний від бойових завдань та службових обов’язків час, відображував на металі героїчні та одночасно трагічні епізоди неоголошеної війни з російсько-окупаційними військами.
– Малюванням я почав захоплюватися ще з дитинства, проте навіть не закінчував художньої школи. Найважчим для мене було відобразити імена та прізвища бойових товаришів, які віддали життя за територіальну цілісність та незалежність України.
Десантники розповідають, що в подальшому планують передати даний експонат до одного із історичних музеїв. Адже це частина не лише бойового літопису Львівської десантно-штурмової бригади, а і всієї України.
Генерал-майор Ігор Гордійчук: «Ліцей імені Богуна має повністю стати українським за духом»
В українському війську дедалі відчутнішим стає вплив нової крові.
Молоді люди з передової, зі шкільної парти, загалом із цивільного середовища йдуть у військові виші, аби опанувати мистецтво захисту Вітчизни.
Їх мотивує, зокрема, і приклад звитяжців, котрі мужньо, деколи ціною здоров’я та життя показують, як потрібно любити й боронити рідну землю.
Ігор Гордійчук
Кумиром багатьох українців став і нинішній очільник Київського військового ліцею імені І. Богуна, Герой України, генерал-майор Ігор Гордійчук.
Це справді багатогранна особистість...
«На Савур-могилі практично всі завдання виконували добровольці, які свідомо ризикували»
Якось автору пощастило побувати на зустрічі курсантів Військового інституту Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка з Ігорем Гордійчуком.
Одразу скажу, що дуже вразила атмосфера, яка панувала у вщерть заповненій курсантами й офіцерами залі.
Відверта розмова, безліч серйозних запитань і стільки ж щирих відповідей з вуст героя Савур-могили немов спресували майже дві години в єдину мить насолоди спілкування.
«Синку, слухаю твоє запитання...», або «Друже, ти зрозумів, що я мав на увазі?» постійно лунало від спікера, котрому війна, а точніше зв’язківці, придумали, напевно вже довічно, позивний «Сумрак».
Ігор Володимирович — неймовірний боєць просто зі сталевою волею до життя і зразковою відданістю справі, якій він віддається сповна. Його пристрасною стезею є війська спецпризначення, саме як знавець спеціальних операцій він і проявив себе з перших днів проведення АТО.
Уже позаду рейди глибинної розвідки в тилу ворога, взяття під контроль стратегічної висоти неподалік українсько-російського кордону й неймовірна історія боротьби під шквальним вогнем російської артилерії.
Тоді загинуло багато українських патріотів. Гордійчук зазнав кількох контузій, а під час виходу з оточення та вирішального прориву з-під Іловайська величезний осколок заподіяв страшну травму голови.
Потім був полон, дивовижний порятунок та подвиг медиків лікарні ім. Мечникова у Дніпрі, їхніх столичних колег. За його життя боролися два місяці.
Поступове відновлення після реабілітації у Військово-медичному центрі Збройних сил США триває і досі.
— Як вдавалося підтримувати на Савур-могилі, під по*стійними обстрілами, високий бойовий дух? — запитую в генерала.
— Там практично всі завдання виконували добровольці, які свідомо ризикували. Треба знати правду: дехто з кадрових військових знаходив причини, аби не виконувати свою роботу — то танк не заводився, то пальне не тієї якості, то приціл зламався. От зазираєш в очі людині, а там — порожнеча… Відбирав із сотні 10-20 чоловік, брав кілька танків і йшли вперед. Нагадаю, це була особливість початкового етапу війни. А ті ж хлопці, що дісталися Савур-могили, були найбільш вмотивованими, тому там повсякчас витав бойових дух найвищого ґатунку.
«Пробудимо Донбас і тоді з меншими втратами повернемо його»
— Вам довелося ухвалювати нестандартні рішення. Наскільки актуальною є здатність військового діяти адекватно швидко й ефективно в автономному режимі власної ініціативи і відповідальності?
— Треба мати гарну базову підготовку — без неї важко розраховувати на успіх тривалої дії. Це вкотре довела і протидія російській агресії. Я навчався в українських вишах, американських, брав участь у міжнародних коаліційних силах в Афганістані (заступником командира сектору), у формуванні УкрЛитПолБригу. Я мав фундамент вишколу, знав бойові можливості всієї техніки, що перебувала в моєму підпорядкуванні.
Та коли плануєш рейдові заходи, найважче усвідомлювати те, що попереду ворожі засідки, мінні пастки, але треба йти і виконувати завдання. Найбільше переймаєшся тим, як уберегти людей. Важливо як теоретично, так і практично уявляти, які можливості є в розвідки, чи правдива інформація отримана від неї.
Було багато фейків, поширених ворогом, і дехто піддавався на провокації. Тобто ми відчували брак інформаційного забезпечення бойових операцій. Із ностальгією згадував, як вправно в Афганістані коаліційні сили використовували технологію інтерактивного управління веденням бойових дій. І от у таких суворих умовах саме нестандартність підходів приносила нам певний успіх…
Знаєте, все, що там вдалося зробити, — заслуга героїв-добровольців. Хлопців, які вийшли з Криму, прорвавши блокаду (розвідгрупа «Крим». — Авт.) — десь із півтора десятка бійців. Потім долучилися ті, хто вирвалися з Луганська і прибули з Харкова. Вони покинули все, що мали, і взялися за роботу — захищати Україну. Їхні групи так і назвали за містами походження. Так зібрали основу мого бойового розвідувального загону спецпризначення. Мало хто з них мав тривалий військовий досвід, дехто зовсім не служив. Їх цілодобово вчили військовому ремеслу.
Я спеціально шукав собі бійців серед місцевих, аби переконати їхніх земляків, що ми не хунта й не їмо дітей, а таки захищаємо свою землю. Буквально свою! Звісно, кісєльовська брехня глибоко в’їлася у свідомість людей на сході. І ця ситуація схожа з тим, що ми спо*стерігали з нашими партнерами в Афганістані. Ми практично не могли провести жодної успішної операції, бо афганці нам не вірили, називаючи кафірами. Ми довго не знаходили широкої підтримки населення.
Недовіра загрожувала програшем бага*тьом важливим заходам проти ісламських радикалів. Треба було так повернути справу, аби більшість необхідних завдань виконували, власне, афганські силовики, а не підрозділи коаліції. І без медійної підтримки такого результату не варто було очікувати. Ось чому робота військового журналіста, прес-офіцера, фахівця інформаційно-психологічних операцій надважлива.
Від якості такої діяльності нерідко залежить те, будемо ми стріляти, або в нас, чи ні. Треба достукатися до свідомості — по краплі, по слову, по сюжету.
Пробудимо Донбас, і тоді з меншими втратами повернемо його до українського лона.
Військові медіа, інформаційно-психологічні операції є витребуваними царинами професійного вишколу.
І зараз ми схиляємо дітей до думки, що вони в цій стезі зможуть чудово реалізувати свої таланти на службі у війську.
«У війнах усе більшого значення набувають саме якісні мізки»
Ігор Гордійчук переконаний: найголовніше, що потрібно досягнути у військовій освіті, це перейняти принциповість, із якою готують фахів*ців безпекового сектору наші партнери у НАТО.
Вчити думати і знаходити виходи з різноманітних професійних ситуацій: креативно, колективно, багатоваріантно, в результаті індивідуальних інтелектуальних зусиль чи в процесі командного мозкового штурму.
Теорія — стандарт, але практика — завжди виклик, де ти маєш адаптувати базову матрицю до поточного моменту.
Найцікавіше, що теперішній спротив гібридній агресії Кремля водночас творить і нову теорію, і нову військову практику.
— Моє завдання як керівника ліцею — прищепити вихованцям любов до військової справи, — зауважує ректор. — Чим ми будемо сильнішими, тим краще розумітиме противник, що ціна будь-якої воєнної потуги проти України надзвичайно висока. Мрію про те, щоб значно більше «богунівців» вступали до військових вишів. Доцільно, аби там їм допомогли розкрити свій потенціал, навчили ініціативності. Адже у війнах усе більшого значення набувають саме якісні мізки і здатність їх застосувати у військовій справі.
В Ігоря Володимировича є воля і бажання реформувати ліцей, але, як він каже, бракує чарівної палички. Його завдання номер один таке: ліцей має бути вільним від корупції.
Ректор обіцяє докласти максимум зусиль для досягнення такого результату. Завдання друге: ліцей має повністю стати українським за духом.
Генерал Гордійчук упевнений: найважче і найгірше для країни вже позаду. Головне, що більшість українців так чи інакше беруть участь у відновленні України.
Це суто наша робота — нелегка, але правильна. Партнери допоможуть порадою, проте ніхто не зробить за нас найважливіше.
— Коли я навчався у США, американські офіцери наголошували: їхні Збройні сили — поза політикою, кого народ вибере, тому й служитимуть. Так само і ми: присягали Українському народу. Політики нехай займаються політикою, а ми, військові, — займатимемося своїм. Тоді ми не просто збудуємо власну країну, а й зробимо її успішною, — зауважує Герой України.
— Звісно, політики часто приїжджають до передової, намагаються вести якусь агітацію. Військові ж усе добре розуміють, для чого це робиться, бо за чотири роки війни вони виросли. Я знаю 99% генеральського і командирського складу Збройних сил. Усі вони — на своєму місці. Тому, які б гасла їм не пропонували політики, ніхто на них «не клюне». Зараз Путін хоче підірвати нас зсередини, адже розуміє, наскільки ми виросли, щоб намагатися зламати нас ззовні. Наша сила — тільки в єдності.
ДОСЬЄ «УМ»
Ігор Володимирович Гордійчук, генерал-майор Збройних сил України,
начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна, Герой України
Народився 12 листопада 1972 року в селі Залізниця на Рівненщині. Після закінчення школи вступив до Омського вищого танкового інженерного училища, але згодом перевівся до Київського інституту Сухопутних військ, закінчив із відзнакою факультет підготовки офіцерів оперативно-тактичного рівня.
Навчався в Коледжі сухопутних військ Збройних сил США. Володіє англійською, німецькою, польською мовами.
Пройшов шлях від командира механізованого взводу до заступника командира танкового полку. Подальшу військову кар’єру зробив у військах спецпризначення.
З травня до грудня 2010 року проходив службу в складі міжнародного контингенту в Афганістані.
Після повернення став першим заступником начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
В квітні 2014 року отримав призначення у Головний командний центр Міноборони України.
Учасник бойових дій на сході України у 2014 році, брав безпосередню участь у багатьох операціях, очолював загін спецпризначення, що виконував завдання глибинної розвідки в тилу противника, командував операцією із взяття під контроль стратегічної висоти Савур-могила.
Одружений, виховує доньку.
В українському війську дедалі відчутнішим стає вплив нової крові.
Молоді люди з передової, зі шкільної парти, загалом із цивільного середовища йдуть у військові виші, аби опанувати мистецтво захисту Вітчизни.
Їх мотивує, зокрема, і приклад звитяжців, котрі мужньо, деколи ціною здоров’я та життя показують, як потрібно любити й боронити рідну землю.
Ігор Гордійчук
Кумиром багатьох українців став і нинішній очільник Київського військового ліцею імені І. Богуна, Герой України, генерал-майор Ігор Гордійчук.
Це справді багатогранна особистість...
«На Савур-могилі практично всі завдання виконували добровольці, які свідомо ризикували»
Якось автору пощастило побувати на зустрічі курсантів Військового інституту Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка з Ігорем Гордійчуком.
Одразу скажу, що дуже вразила атмосфера, яка панувала у вщерть заповненій курсантами й офіцерами залі.
Відверта розмова, безліч серйозних запитань і стільки ж щирих відповідей з вуст героя Савур-могили немов спресували майже дві години в єдину мить насолоди спілкування.
«Синку, слухаю твоє запитання...», або «Друже, ти зрозумів, що я мав на увазі?» постійно лунало від спікера, котрому війна, а точніше зв’язківці, придумали, напевно вже довічно, позивний «Сумрак».
Ігор Володимирович — неймовірний боєць просто зі сталевою волею до життя і зразковою відданістю справі, якій він віддається сповна. Його пристрасною стезею є війська спецпризначення, саме як знавець спеціальних операцій він і проявив себе з перших днів проведення АТО.
Уже позаду рейди глибинної розвідки в тилу ворога, взяття під контроль стратегічної висоти неподалік українсько-російського кордону й неймовірна історія боротьби під шквальним вогнем російської артилерії.
Тоді загинуло багато українських патріотів. Гордійчук зазнав кількох контузій, а під час виходу з оточення та вирішального прориву з-під Іловайська величезний осколок заподіяв страшну травму голови.
Потім був полон, дивовижний порятунок та подвиг медиків лікарні ім. Мечникова у Дніпрі, їхніх столичних колег. За його життя боролися два місяці.
Поступове відновлення після реабілітації у Військово-медичному центрі Збройних сил США триває і досі.
— Як вдавалося підтримувати на Савур-могилі, під по*стійними обстрілами, високий бойовий дух? — запитую в генерала.
— Там практично всі завдання виконували добровольці, які свідомо ризикували. Треба знати правду: дехто з кадрових військових знаходив причини, аби не виконувати свою роботу — то танк не заводився, то пальне не тієї якості, то приціл зламався. От зазираєш в очі людині, а там — порожнеча… Відбирав із сотні 10-20 чоловік, брав кілька танків і йшли вперед. Нагадаю, це була особливість початкового етапу війни. А ті ж хлопці, що дісталися Савур-могили, були найбільш вмотивованими, тому там повсякчас витав бойових дух найвищого ґатунку.
«Пробудимо Донбас і тоді з меншими втратами повернемо його»
— Вам довелося ухвалювати нестандартні рішення. Наскільки актуальною є здатність військового діяти адекватно швидко й ефективно в автономному режимі власної ініціативи і відповідальності?
— Треба мати гарну базову підготовку — без неї важко розраховувати на успіх тривалої дії. Це вкотре довела і протидія російській агресії. Я навчався в українських вишах, американських, брав участь у міжнародних коаліційних силах в Афганістані (заступником командира сектору), у формуванні УкрЛитПолБригу. Я мав фундамент вишколу, знав бойові можливості всієї техніки, що перебувала в моєму підпорядкуванні.
Та коли плануєш рейдові заходи, найважче усвідомлювати те, що попереду ворожі засідки, мінні пастки, але треба йти і виконувати завдання. Найбільше переймаєшся тим, як уберегти людей. Важливо як теоретично, так і практично уявляти, які можливості є в розвідки, чи правдива інформація отримана від неї.
Було багато фейків, поширених ворогом, і дехто піддавався на провокації. Тобто ми відчували брак інформаційного забезпечення бойових операцій. Із ностальгією згадував, як вправно в Афганістані коаліційні сили використовували технологію інтерактивного управління веденням бойових дій. І от у таких суворих умовах саме нестандартність підходів приносила нам певний успіх…
Знаєте, все, що там вдалося зробити, — заслуга героїв-добровольців. Хлопців, які вийшли з Криму, прорвавши блокаду (розвідгрупа «Крим». — Авт.) — десь із півтора десятка бійців. Потім долучилися ті, хто вирвалися з Луганська і прибули з Харкова. Вони покинули все, що мали, і взялися за роботу — захищати Україну. Їхні групи так і назвали за містами походження. Так зібрали основу мого бойового розвідувального загону спецпризначення. Мало хто з них мав тривалий військовий досвід, дехто зовсім не служив. Їх цілодобово вчили військовому ремеслу.
Я спеціально шукав собі бійців серед місцевих, аби переконати їхніх земляків, що ми не хунта й не їмо дітей, а таки захищаємо свою землю. Буквально свою! Звісно, кісєльовська брехня глибоко в’їлася у свідомість людей на сході. І ця ситуація схожа з тим, що ми спо*стерігали з нашими партнерами в Афганістані. Ми практично не могли провести жодної успішної операції, бо афганці нам не вірили, називаючи кафірами. Ми довго не знаходили широкої підтримки населення.
Недовіра загрожувала програшем бага*тьом важливим заходам проти ісламських радикалів. Треба було так повернути справу, аби більшість необхідних завдань виконували, власне, афганські силовики, а не підрозділи коаліції. І без медійної підтримки такого результату не варто було очікувати. Ось чому робота військового журналіста, прес-офіцера, фахівця інформаційно-психологічних операцій надважлива.
Від якості такої діяльності нерідко залежить те, будемо ми стріляти, або в нас, чи ні. Треба достукатися до свідомості — по краплі, по слову, по сюжету.
Пробудимо Донбас, і тоді з меншими втратами повернемо його до українського лона.
Військові медіа, інформаційно-психологічні операції є витребуваними царинами професійного вишколу.
І зараз ми схиляємо дітей до думки, що вони в цій стезі зможуть чудово реалізувати свої таланти на службі у війську.
«У війнах усе більшого значення набувають саме якісні мізки»
Ігор Гордійчук переконаний: найголовніше, що потрібно досягнути у військовій освіті, це перейняти принциповість, із якою готують фахів*ців безпекового сектору наші партнери у НАТО.
Вчити думати і знаходити виходи з різноманітних професійних ситуацій: креативно, колективно, багатоваріантно, в результаті індивідуальних інтелектуальних зусиль чи в процесі командного мозкового штурму.
Теорія — стандарт, але практика — завжди виклик, де ти маєш адаптувати базову матрицю до поточного моменту.
Найцікавіше, що теперішній спротив гібридній агресії Кремля водночас творить і нову теорію, і нову військову практику.
— Моє завдання як керівника ліцею — прищепити вихованцям любов до військової справи, — зауважує ректор. — Чим ми будемо сильнішими, тим краще розумітиме противник, що ціна будь-якої воєнної потуги проти України надзвичайно висока. Мрію про те, щоб значно більше «богунівців» вступали до військових вишів. Доцільно, аби там їм допомогли розкрити свій потенціал, навчили ініціативності. Адже у війнах усе більшого значення набувають саме якісні мізки і здатність їх застосувати у військовій справі.
В Ігоря Володимировича є воля і бажання реформувати ліцей, але, як він каже, бракує чарівної палички. Його завдання номер один таке: ліцей має бути вільним від корупції.
Ректор обіцяє докласти максимум зусиль для досягнення такого результату. Завдання друге: ліцей має повністю стати українським за духом.
Генерал Гордійчук упевнений: найважче і найгірше для країни вже позаду. Головне, що більшість українців так чи інакше беруть участь у відновленні України.
Це суто наша робота — нелегка, але правильна. Партнери допоможуть порадою, проте ніхто не зробить за нас найважливіше.
— Коли я навчався у США, американські офіцери наголошували: їхні Збройні сили — поза політикою, кого народ вибере, тому й служитимуть. Так само і ми: присягали Українському народу. Політики нехай займаються політикою, а ми, військові, — займатимемося своїм. Тоді ми не просто збудуємо власну країну, а й зробимо її успішною, — зауважує Герой України.
— Звісно, політики часто приїжджають до передової, намагаються вести якусь агітацію. Військові ж усе добре розуміють, для чого це робиться, бо за чотири роки війни вони виросли. Я знаю 99% генеральського і командирського складу Збройних сил. Усі вони — на своєму місці. Тому, які б гасла їм не пропонували політики, ніхто на них «не клюне». Зараз Путін хоче підірвати нас зсередини, адже розуміє, наскільки ми виросли, щоб намагатися зламати нас ззовні. Наша сила — тільки в єдності.
ДОСЬЄ «УМ»
Ігор Володимирович Гордійчук, генерал-майор Збройних сил України,
начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна, Герой України
Народився 12 листопада 1972 року в селі Залізниця на Рівненщині. Після закінчення школи вступив до Омського вищого танкового інженерного училища, але згодом перевівся до Київського інституту Сухопутних військ, закінчив із відзнакою факультет підготовки офіцерів оперативно-тактичного рівня.
Навчався в Коледжі сухопутних військ Збройних сил США. Володіє англійською, німецькою, польською мовами.
Пройшов шлях від командира механізованого взводу до заступника командира танкового полку. Подальшу військову кар’єру зробив у військах спецпризначення.
З травня до грудня 2010 року проходив службу в складі міжнародного контингенту в Афганістані.
Після повернення став першим заступником начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
В квітні 2014 року отримав призначення у Головний командний центр Міноборони України.
Учасник бойових дій на сході України у 2014 році, брав безпосередню участь у багатьох операціях, очолював загін спецпризначення, що виконував завдання глибинної розвідки в тилу противника, командував операцією із взяття під контроль стратегічної висоти Савур-могила.
Одружений, виховує доньку.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
У Польщі зібрали подарунки для дітей військових–учасників АТО
До Львівського прикордонного загону прибули зібрані у Польщі подарунки для дітей військових – учасників АТО.
Про це йдеться на сайті
.
"У цьому році благодійниками зібрано подарунки для 36 сімей загиблих та 18 важкопоранених прикордонників. Окрім подарунків для родин прикордонників, організаторами акції зібрано понад 2000 подарунків родинам загиблих та поранених військовослужбовців ЗСУ", - йдеться у повідомленні.
Організаторами акції є волонтери Громадської організації Ініціатива «Героям Майдану», що створена у Польщі мамою і донькою Галиною Андрушков та Вікторією Батрин.
Четвертий рік поспіль у Польщі проходить доброчинна акція «Свята без тата», спрямована на допомогу дітям з України, чиї батьки є учасниками бойових дій на Донбасі. Волонтерами зібрано для маленьких українців індивідуальні подарунки відповідно до їх віку. Кожен такий подарунок складається з солодощів, одягу, іграшок, шкільного приладдя тощо. До акції долучились усі небайдужі поляки та українці з усієї Польщі, а також Посольство України в РП.
Подарунки вже прибули до Львівського прикордонного загону, звідки вирушать по різних містах України.
До Львівського прикордонного загону прибули зібрані у Польщі подарунки для дітей військових – учасників АТО.
Про це йдеться на сайті
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
"У цьому році благодійниками зібрано подарунки для 36 сімей загиблих та 18 важкопоранених прикордонників. Окрім подарунків для родин прикордонників, організаторами акції зібрано понад 2000 подарунків родинам загиблих та поранених військовослужбовців ЗСУ", - йдеться у повідомленні.
Організаторами акції є волонтери Громадської організації Ініціатива «Героям Майдану», що створена у Польщі мамою і донькою Галиною Андрушков та Вікторією Батрин.
Четвертий рік поспіль у Польщі проходить доброчинна акція «Свята без тата», спрямована на допомогу дітям з України, чиї батьки є учасниками бойових дій на Донбасі. Волонтерами зібрано для маленьких українців індивідуальні подарунки відповідно до їх віку. Кожен такий подарунок складається з солодощів, одягу, іграшок, шкільного приладдя тощо. До акції долучились усі небайдужі поляки та українці з усієї Польщі, а також Посольство України в РП.
Подарунки вже прибули до Львівського прикордонного загону, звідки вирушать по різних містах України.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
До Естонії в рамках ротації прибули союзники по НАТО з Данії
На естонській авіабазі Емарі приземлилися данські військовослужбовці, які приєднуються до роботи данських штабних офіцерів, що знаходяться на естонській військовій базі Тапа з весни минулого року у складі бойової групи союзників по НАТО.
Про це повідомляє сайт естонського телерадіомовлення
.
«Ваше завдання - здійснювати стримування, а в разі потреби і захищати Естонію, щоб не було сумнівів у тому, що напад на одну з союзних країн прирівнюється до нападу на весь альянс», - сказала на зустрічі союзників президент Керсті Кальюлайд.
Вона подякувала всім данським солдатам і їх близьким за участь у бойовій групі НАТО, розміщеній в Естонії.
"Зараз данці тут, на землі Естонії, щоб спільно з Великою Британією забезпечувати стратегію НАТО щодо стримування. Нагадаю також, що в 2014 році винищувачі данських Військово-повітряних сил стали першими літаками союзників, що прибули до Емарі в рамках місії НАТО щодо охорони повітряного простору Балтії. Навчання наших сухопутних військ підтримуються данською дивізією", - заявив міністр оборони Естонії Юрі Луйк. За його словами, прибуття в Естонію данського підрозділу дає змогу ще більше зміцнити довгострокові зв'язки.
В четвер у порт Палдіскі буде доставлена бойова техніка підрозділу, у тому числі, бойові машини піхоти CV90, повідомила прес-служба головного штабу Сил оборони.
Данські військові в порядку ротації приймуть естафету служби у складі групи НАТО в Естонії у французьких колег, які, у свою чергу, відправляться нести службу в Литві.
Тактична група НАТО з 1200 британських, французьких і данських військовослужбовців приступила до служби в Тапа на початку квітня 2017 року у складі 1-ої піхотної бригади. Підрозділ озброєний танками Challenger 2, бойовими машинами піхоти Warrior і самохідними артилерійськими установками AS90. Провідною державою в тактичній групі є Велика Британія.
На естонській авіабазі Емарі приземлилися данські військовослужбовці, які приєднуються до роботи данських штабних офіцерів, що знаходяться на естонській військовій базі Тапа з весни минулого року у складі бойової групи союзників по НАТО.
Про це повідомляє сайт естонського телерадіомовлення
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
«Ваше завдання - здійснювати стримування, а в разі потреби і захищати Естонію, щоб не було сумнівів у тому, що напад на одну з союзних країн прирівнюється до нападу на весь альянс», - сказала на зустрічі союзників президент Керсті Кальюлайд.
Вона подякувала всім данським солдатам і їх близьким за участь у бойовій групі НАТО, розміщеній в Естонії.
"Зараз данці тут, на землі Естонії, щоб спільно з Великою Британією забезпечувати стратегію НАТО щодо стримування. Нагадаю також, що в 2014 році винищувачі данських Військово-повітряних сил стали першими літаками союзників, що прибули до Емарі в рамках місії НАТО щодо охорони повітряного простору Балтії. Навчання наших сухопутних військ підтримуються данською дивізією", - заявив міністр оборони Естонії Юрі Луйк. За його словами, прибуття в Естонію данського підрозділу дає змогу ще більше зміцнити довгострокові зв'язки.
В четвер у порт Палдіскі буде доставлена бойова техніка підрозділу, у тому числі, бойові машини піхоти CV90, повідомила прес-служба головного штабу Сил оборони.
Данські військові в порядку ротації приймуть естафету служби у складі групи НАТО в Естонії у французьких колег, які, у свою чергу, відправляться нести службу в Литві.
Тактична група НАТО з 1200 британських, французьких і данських військовослужбовців приступила до служби в Тапа на початку квітня 2017 року у складі 1-ої піхотної бригади. Підрозділ озброєний танками Challenger 2, бойовими машинами піхоти Warrior і самохідними артилерійськими установками AS90. Провідною державою в тактичній групі є Велика Британія.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
США нарощують сили, щоб зберегти мир, а не розв'язати війну - Трамп
Сполучені Штати нарощують свій військовий потенціал не для того, щоб розв'язати війну, а для забезпечення миру "завдяки силі".
Таку позицію висловив у середу президент США Дональд Тармп під час спільної конференції з прем'єр-міністром Норвегії Ерною Столберг, передає власний кореспондент Укрінформу.
Глава Білого дому відповів на прохання норвезького журналіста прокоментувати останню заяву американського генерала Роберта Неллера, який сказав недавно на базі морської піхоти США в Норвегії, що "наближається війна, великий бій".
Президент США зауважив: "Я не очікую (війни – ред.). Я думаю, що ми матимемо мир завдяки силі".
Водночас, Трамп визнав, що Сполучені Штати мають "проблеми" з КНДР, позитивно оцінивши при цьому кроки Південної Кореї щодо зменшення напруженості у відносинах з Пхеньяном.
"Я думаю, ми матимемо мир через силу. Наші військові будуть сильнішими, ніж це було зовсім недавно. Це моя думка", - зауважив американський лідер.
Він додав, що це відрізняється від того, що заявив американський генерал.
"Але я думаю, що моя думка більше підходить зараз", - підкреслив президент США.
Сполучені Штати нарощують свій військовий потенціал не для того, щоб розв'язати війну, а для забезпечення миру "завдяки силі".
Таку позицію висловив у середу президент США Дональд Тармп під час спільної конференції з прем'єр-міністром Норвегії Ерною Столберг, передає власний кореспондент Укрінформу.
Глава Білого дому відповів на прохання норвезького журналіста прокоментувати останню заяву американського генерала Роберта Неллера, який сказав недавно на базі морської піхоти США в Норвегії, що "наближається війна, великий бій".
Президент США зауважив: "Я не очікую (війни – ред.). Я думаю, що ми матимемо мир завдяки силі".
Водночас, Трамп визнав, що Сполучені Штати мають "проблеми" з КНДР, позитивно оцінивши при цьому кроки Південної Кореї щодо зменшення напруженості у відносинах з Пхеньяном.
"Я думаю, ми матимемо мир через силу. Наші військові будуть сильнішими, ніж це було зовсім недавно. Це моя думка", - зауважив американський лідер.
Він додав, що це відрізняється від того, що заявив американський генерал.
"Але я думаю, що моя думка більше підходить зараз", - підкреслив президент США.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Пентагон підтвердив ліквідацію трьох ватажків аль-Каїди на Аравійському півострові
Міністерство оборони США підтвердило ліквідацію трьох високопоставлених представників організації "аль-Каїда на Аравійському півострові" під час спецоперацій у Ємені.
Про це йдеться в офіційному повідомленні оборонного відомства США, поширеному в середу, передає власний кореспондент Укрінформу.
"Кілька ключових лідерів організації "аль-Каїда на Аравійському півострові" були ліквідовані під час останніх авіанальотів ВПС США в Ємені", - повідомили в Пентагоні з посиланням на доповідь Центрального командування.
Як уточнили в оборонному відомстві США, серед загиблих - Хабіб аль-Санаані, який контролював постачання озброєння та був посередником осередка з вищим керівництвом терористичної організації. Крім того, ліквідовано Мікдада аль Санаані та Абу Умара аль-Санаані, які також належали до вищої ланки управління терористичного угруповання. Бойовики були знищені під час авіаударів, проведених 15,19 та 20 грудня.
При цьому інформується, що сили США продовжують проводити контртерористичні операції в Ємені проти осередків аль-Каїди та ІДІЛ для того, щоб "зменшити здатність цих угруповань утримувати територію та координувати зовнішні атаки".
Міністерство оборони США підтвердило ліквідацію трьох високопоставлених представників організації "аль-Каїда на Аравійському півострові" під час спецоперацій у Ємені.
Про це йдеться в офіційному повідомленні оборонного відомства США, поширеному в середу, передає власний кореспондент Укрінформу.
"Кілька ключових лідерів організації "аль-Каїда на Аравійському півострові" були ліквідовані під час останніх авіанальотів ВПС США в Ємені", - повідомили в Пентагоні з посиланням на доповідь Центрального командування.
Як уточнили в оборонному відомстві США, серед загиблих - Хабіб аль-Санаані, який контролював постачання озброєння та був посередником осередка з вищим керівництвом терористичної організації. Крім того, ліквідовано Мікдада аль Санаані та Абу Умара аль-Санаані, які також належали до вищої ланки управління терористичного угруповання. Бойовики були знищені під час авіаударів, проведених 15,19 та 20 грудня.
При цьому інформується, що сили США продовжують проводити контртерористичні операції в Ємені проти осередків аль-Каїди та ІДІЛ для того, щоб "зменшити здатність цих угруповань утримувати територію та координувати зовнішні атаки".
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
"Антонов" допомагає SpaceX у перевезенні складових ракети Falcon 9
Українська компанія "Антонов" звернулася до міністерства транспорту США з проханням надати дозвіл на позаплановий переліт вантажного літака AN-124-100 "Руслан" з Лос-Анджеласа до Флориди з метою перевезення крупногабаритного вантажу компанії SpaceX.
Про це стало відомо з відповідної заявки, яка міститься у відкритому доступі на американському інформаційному сайті авіаперевезень Daily Airlines Filings.
"Компанія "Антонов" ("Авіакомпанія" Антонов", "Антонов") дійсним подає заявку на застосування надзвичайного виключення відповідно до §40109 (g) та §41703 (с) 49 розділу Кодексу законів США з тим, щоб дозволити "Антонову" здійснити односторонній вантажний чартерний переліт для транспортування великогабаритних ракетних комплектуючих", - зазначається у документі.
При цьому уточнюється, що йдеться про частину головного обтічника ракети, яка транспортуватиметься з аеропорту в Лос-Анджелесі до Тітусвілля або безпосередньо до мису Канаверал, штат Флорида. Вказується, що переліт запланований у період з 10 по 13 січня на літаку AN-124-100 "Руслан" в інтересах компанії Space Exploration Technologies Corp. ("SpaceX").
У заявці також описуються габарити та вага вантажу, які становлять 1788 см на 564 см на 417 см вагою приблизно 28,1 тонни. Своєчасне транспортування цього обладнання "є критично важливим", зазначається в документі.
"Неможливість доставити цей вантаж до дати приблизно 11 січня 2018 року спричинить додаткові наслідки, які негативно вплинуть на заплановані стартові місії SpaceX. Такий результат був би надмірно шкідливим і дорогим для SpaceX та клієнтів", - зазначається в заявці.
Як відомо, компанія SpaceX здійснює запуски ракетоносіїв зі штату Вірджинія і Флорида. Зі стартового майданчику у Флориді, на мисі Канаверал, здійснюються запуски більш важких ракетоносіїв Falcon 9.
Українська компанія "Антонов" звернулася до міністерства транспорту США з проханням надати дозвіл на позаплановий переліт вантажного літака AN-124-100 "Руслан" з Лос-Анджеласа до Флориди з метою перевезення крупногабаритного вантажу компанії SpaceX.
Про це стало відомо з відповідної заявки, яка міститься у відкритому доступі на американському інформаційному сайті авіаперевезень Daily Airlines Filings.
"Компанія "Антонов" ("Авіакомпанія" Антонов", "Антонов") дійсним подає заявку на застосування надзвичайного виключення відповідно до §40109 (g) та §41703 (с) 49 розділу Кодексу законів США з тим, щоб дозволити "Антонову" здійснити односторонній вантажний чартерний переліт для транспортування великогабаритних ракетних комплектуючих", - зазначається у документі.
При цьому уточнюється, що йдеться про частину головного обтічника ракети, яка транспортуватиметься з аеропорту в Лос-Анджелесі до Тітусвілля або безпосередньо до мису Канаверал, штат Флорида. Вказується, що переліт запланований у період з 10 по 13 січня на літаку AN-124-100 "Руслан" в інтересах компанії Space Exploration Technologies Corp. ("SpaceX").
У заявці також описуються габарити та вага вантажу, які становлять 1788 см на 564 см на 417 см вагою приблизно 28,1 тонни. Своєчасне транспортування цього обладнання "є критично важливим", зазначається в документі.
"Неможливість доставити цей вантаж до дати приблизно 11 січня 2018 року спричинить додаткові наслідки, які негативно вплинуть на заплановані стартові місії SpaceX. Такий результат був би надмірно шкідливим і дорогим для SpaceX та клієнтів", - зазначається в заявці.
Як відомо, компанія SpaceX здійснює запуски ракетоносіїв зі штату Вірджинія і Флорида. Зі стартового майданчику у Флориді, на мисі Канаверал, здійснюються запуски більш важких ракетоносіїв Falcon 9.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
У передмісті Дамаска за 10 днів загинули 85 осіб
У передмісті сирійської столиці за останні 10 днів загинули 85 мирних жителів.
Про це заявив Верховний комісар ООН з прав людини Зейд Раад Аль-Хусейн, повідомляє Anadolu.
«Не менш як 85 мирних жителів загинули в передмісті Дамаска Східній Гуті, блокованій силами режиму Асада, за останні 10 днів», - йдеться в повідомленні.
Серед загиблих 21 жінка і 30 дітей, ще 183 мирних жителі дістали поранення.
Також кореспонденти видання в Сирії повідомляють, що за останні 12 днів жертвами ударів сил Башара Асада стали 147 сирійців.
У передмісті сирійської столиці за останні 10 днів загинули 85 мирних жителів.
Про це заявив Верховний комісар ООН з прав людини Зейд Раад Аль-Хусейн, повідомляє Anadolu.
«Не менш як 85 мирних жителів загинули в передмісті Дамаска Східній Гуті, блокованій силами режиму Асада, за останні 10 днів», - йдеться в повідомленні.
Серед загиблих 21 жінка і 30 дітей, ще 183 мирних жителі дістали поранення.
Також кореспонденти видання в Сирії повідомляють, що за останні 12 днів жертвами ударів сил Башара Асада стали 147 сирійців.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
США можуть знову приєднатися до Паризької кліматичної угоди - Трамп
Президент США Дональд Трамп заявив, що його країна може знову приєднатися до Паризького угоди по клімату.
Про це він сказав під час спільної прес-конференції з прем'єр-міністром Норвегії Ерною Сольберг, передає
.
"Паризька угода по клімату було дуже несправедливою по відношенню до США. Нам було дуже складно займатися бізнесом. Це забрало багато наших найцінніших активів. Але ми, ймовірно, можемо повернутися, якщо умови будуть більш справедливими по відношенню до нас", — сказав американський лідер.
Президент США Дональд Трамп заявив, що його країна може знову приєднатися до Паризького угоди по клімату.
Про це він сказав під час спільної прес-конференції з прем'єр-міністром Норвегії Ерною Сольберг, передає
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
"Паризька угода по клімату було дуже несправедливою по відношенню до США. Нам було дуже складно займатися бізнесом. Це забрало багато наших найцінніших активів. Але ми, ймовірно, можемо повернутися, якщо умови будуть більш справедливими по відношенню до нас", — сказав американський лідер.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Заохотити Росію виконувати "Мінськ" слід поетапним скасуванням санкцій - голова МЗС Німеччини
Міністр закордонних справ Німеччини Зіґмар Ґабріель висловився за початок поетапного скасовування санкцій ЄС проти Росії за умови тривалого перемир’я на Сході України.
Про це він заявив під час виступу на прийомі в Східному комітеті німецької економіки в Берліні, пише
з посиланням на dpa.
"Якщо Російська Федерація готова це робити, вона має за це щось отримати", - сказав Ґабріель.
Ідею про одномоментне скасування всіх санкцій проти Росії лише за умови стовідсоткового виконання мінських домовленостей він назвав "відірваною від реальності".
На користь ідеї поетапного скасування Ґабріель навів аргумент, що санкції запроваджувалися також поетапно.
Міністр закордонних справ Німеччини Зіґмар Ґабріель висловився за початок поетапного скасовування санкцій ЄС проти Росії за умови тривалого перемир’я на Сході України.
Про це він заявив під час виступу на прийомі в Східному комітеті німецької економіки в Берліні, пише
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
"Якщо Російська Федерація готова це робити, вона має за це щось отримати", - сказав Ґабріель.
Ідею про одномоментне скасування всіх санкцій проти Росії лише за умови стовідсоткового виконання мінських домовленостей він назвав "відірваною від реальності".
На користь ідеї поетапного скасування Ґабріель навів аргумент, що санкції запроваджувалися також поетапно.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Клімкін привітав Чапутовича з призначенням главою МЗС Польщі
Міністр закордонних справ України Павло Клімкін у телефонній розмові привітав свого польського колегу Яцека Чапутовича з призначенням на посаду глави МЗС Польщі.
Міністри обговорили двосторонні відносини, а також дії Польщі як непостійного члена в Раді Безпеки ООН в 2018-2019 роках, повідомило МЗС Польщі у Твіттері.
“Міністр Чапутович у телефонній розмові прийняв вітання з нагоди призначення на посаду від глави МЗС України Павла Клімкіна. Хороша розмова стосувалася співпраці у контексті членства Польщі в Раді Безпеки ООН, а також двосторонніх відносин, зокрема історичних питань”,- поінформувало польське зовнішньополітичне відомство.
Як інформувало агентство, напередодні у Польщі було здійснено зміни в Раді міністрів. Свої посади втратили декілька міністрів, серед яких і глава МЗС Вітольд Ващиковський. На цій посаді його замінив Яцек Чапутович, який до цього займав посаду заступника глави МЗС.
Міністр закордонних справ України Павло Клімкін у телефонній розмові привітав свого польського колегу Яцека Чапутовича з призначенням на посаду глави МЗС Польщі.
Міністри обговорили двосторонні відносини, а також дії Польщі як непостійного члена в Раді Безпеки ООН в 2018-2019 роках, повідомило МЗС Польщі у Твіттері.
“Міністр Чапутович у телефонній розмові прийняв вітання з нагоди призначення на посаду від глави МЗС України Павла Клімкіна. Хороша розмова стосувалася співпраці у контексті членства Польщі в Раді Безпеки ООН, а також двосторонніх відносин, зокрема історичних питань”,- поінформувало польське зовнішньополітичне відомство.
Як інформувало агентство, напередодні у Польщі було здійснено зміни в Раді міністрів. Свої посади втратили декілька міністрів, серед яких і глава МЗС Вітольд Ващиковський. На цій посаді його замінив Яцек Чапутович, який до цього займав посаду заступника глави МЗС.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Прес-центр штабу АТО
Зведення Прес-центру штабу АТО за 10 січня 2018 року
Доба, що минула відзначилася певним загостренням ситуації у районі проведення АТО. Російсько-окупаційні війська продовжують порушувати перемир’я і збільшили кількість та інтенсивність збройних провокацій, зокрема й із озброєння, яке давно мало б бути відведеним від лінії зіткнення.
На Луганському напрямку, за темної пори, бойовиками були обстріляні з мінометів різних калібрів укріплення Збройних Сил України поблизу Троїцького. Особливу вогневу активність противник також виявляв у районі Світлодарської дуги. Зокрема, на підступах до Луганського агресор неодноразово, як удень так і ввечері, вів вогонь зі 120-ти і 82-мм мінометів і великокаліберних кулеметів. Крім того, довкола Новолуганського півтори години ворог обстрілював наші позиції з гранатометів, кулеметів та мінометів різних калібрів. Зважаючи на те, що в останньому випадку обстріли загарбників мали прицільний характер та несли безпосередню загрозу життю і здоров’ю українських воїнів, наші захисники були вимушені придушити вогневу активність окупантів із озброєння незабороненого Мінськими домовленостями.
На Донецькому напрямку противник порушував домовленості про припинення вогню з автоматичних станкових гранатометів біля Верхньоторецького та шахти Бутівка.
Загалом минулої доби зафіксовано 7 обстрілів сил АТО з боку бойовиків. У одному випадку українські військові дали агресору адекватну відповідь.
На жаль, серед наших військовослужбовців знову є втрати. Під час виконання бойових завдань загинули троє українських воїнів, ще троє зазнали поранень, а один – отримав бойову травму.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким захисників, які віддали життя за Україну.
Зведення Прес-центру штабу АТО за 10 січня 2018 року
Доба, що минула відзначилася певним загостренням ситуації у районі проведення АТО. Російсько-окупаційні війська продовжують порушувати перемир’я і збільшили кількість та інтенсивність збройних провокацій, зокрема й із озброєння, яке давно мало б бути відведеним від лінії зіткнення.
На Луганському напрямку, за темної пори, бойовиками були обстріляні з мінометів різних калібрів укріплення Збройних Сил України поблизу Троїцького. Особливу вогневу активність противник також виявляв у районі Світлодарської дуги. Зокрема, на підступах до Луганського агресор неодноразово, як удень так і ввечері, вів вогонь зі 120-ти і 82-мм мінометів і великокаліберних кулеметів. Крім того, довкола Новолуганського півтори години ворог обстрілював наші позиції з гранатометів, кулеметів та мінометів різних калібрів. Зважаючи на те, що в останньому випадку обстріли загарбників мали прицільний характер та несли безпосередню загрозу життю і здоров’ю українських воїнів, наші захисники були вимушені придушити вогневу активність окупантів із озброєння незабороненого Мінськими домовленостями.
На Донецькому напрямку противник порушував домовленості про припинення вогню з автоматичних станкових гранатометів біля Верхньоторецького та шахти Бутівка.
Загалом минулої доби зафіксовано 7 обстрілів сил АТО з боку бойовиків. У одному випадку українські військові дали агресору адекватну відповідь.
На жаль, серед наших військовослужбовців знову є втрати. Під час виконання бойових завдань загинули троє українських воїнів, ще троє зазнали поранень, а один – отримав бойову травму.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким захисників, які віддали життя за Україну.