27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.11.2009
Повідом.: 259
Реєстрація: 23.11.2009
Повідом.: 259
Угу... сосед меня сегодня поймал в подъезде с бутылкой "Закарпатского" и драл как сидорову козу. Он блин в этом самом "Кумпеле" работает.Та то для туристов попса, лучше вашего кумпелевого пива в Украине нет
Пивко в "Правде" и в самом деле специфическое,но не попса. очень даже удивительное. Будучи во Львове реально стоит попробовать. Вкусовая палитрочка уж очень привлекательна.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.11.2009
Повідом.: 259
Реєстрація: 23.11.2009
Повідом.: 259
Инфа об чем? О том,что вы не пробовали? Ну тут я мог и соврать.
а ежели федоска вас врачу лечащему вломит? конспирация батенька, конспирация (с)
ага
Статус: Офлайн
Реєстрація: 21.10.2015
Повідом.: 25907
Реєстрація: 21.10.2015
Повідом.: 25907
Olga Motorna @samiramoto 54 мин.54 минуты назад
у друга монтян есть флешка набу, и.луценко его поддерживает,бутусов осуждает
весёлая пятница
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Смерічка @_Smeritchka 57 мин.57 минут назад
Если бы Фонвизин жил в наши дни, своего Митрофанушку он писал бы с Новикова.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Просто хвойные леса на Донбассе, там вариантов не много (если не дикарем) Лиман, Святогорск и Щурово-Брусино. Че то думал, что человек, уставший от урбанизации, Свяогорск и Лиман не выберет.
И это. Сахар, ты там аккуратнее. Там в районе Лимана бои шли и говорят еще всякая срань может остаться.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Что ни день, то новости из россии каждый раз отодвигают горизонт дна в новые космические дали. Здравый смысл упразднён за ненадобностью. Способность думать приравнена к преступлению - она оскорбляет чувства тупых. Количество жертв альтернативной информационной реальности превышает числомприход РПЦ, свято уверовавший в богониспосланность золотого хронометра попа Гундяева и отбивающего поклоны иконе его миллиардной яхты «Паллада». Законы морали и юриспруденции попраны, Кремль задумался над отменой законов физики.
Но сила русского креатива настолько могуча, что уже затмила собой жалких конъюнктурщиков из Голливуда и других драматургов западной упаднической культуры. Спилберг повержен, Шекспир крутится в гробу от осознания своей бездарности, эсхилы и софоклы не прошли испытание на концентрацию духовных скреп. Итак, всего за один день - два революционных предложения от "творцов" русской культуры. Те, что больше не творят, а вытворяют.
Никита Михалков заявил, что россии необходимо создать Министерство детства. Естественно, для взращивания нового поколения, исключительно в духе требований партии и правительства. И чтобы никакого тлетворного влияния Гейропы и Пендосии, истовая вера в полезных для военной пропаганды, но не существовавших «героев-панфиловцев», разоблачением мистификации которых уже поплатился своим креслом директор Государственного архива РФ. Пока детишки, по замыслу создателя и вдохновителя культового ресурса с говорящим самое за себя названием «Бесогон», будут кушать «правильные» мультфильмы и изучать историю Великой Отечественной войны по фэнтезийно-комедийнымфильмам «Предстояние» и «Цитадель», сам Мэтр и его сподвижники из числа пореченковых-газмановых и прочих дугиных-прохановых будут втемяшивать в расплавленные мозги школьников истины о несмываемом величии россии, СССР и лично товарищей Сталина-xуйла. Почему «Император Всея российского кинематографа» решил впасть в детство? Ответ кроется в предложении №2, которое дуплетом полного идиотизма, в дополнение к многочисленной михалковщине, укрепляет по замыслу его родителей «особенность» русского пути на дороге не только самоидентификации народа, но и в поисках единственно приемлемого варианта трактовки любых исторических, политических и социально-значимых событий в жизни россии. В настоящем, в прошлом, и как ни парадоксально – и в будущем. Старшее поколение имперских патриотов уже обнадёжили «вечной жизнью» на благо Родины и её персонализированных вождей – на фоне вчерашних инноваций идея не какого-нибудь клоуна Жириновского, а целого профессора РАН дать право избирательного голоса погибшим в бою за Россию уже не выглядит чем-то из ряда вон выходящим. Теперь черёд за юностью.
Позавчера министр прачечной РФ В. Мединский, выдающийся вчьоный, диагностировавший наличие лишней хромосомы сразу у всех истинных арийцев «русского міръа» вместе с архитектором подводных российских городов в Арктике и строителем российской колонии на Луне Д. Рогозиным предложили сделать всё российское общество «военно-историческим». Ну, и чтобы второй раз возле микрофона публику не смешить, озвучили своё видение – как должно работать «военно-историческое» образование над умами российского обывателя, учитывая самые современные веяния нашего технологического времени. Не зря же, ловец покемонов Д. Медведев вбухал семилетний бюджет Приморского края в Сколково. Не всё же им изобретать летающие топоры да селекционировать особо мясные породы мух. Нужно поработать и над мозгами россиян, особенно молодёжи. Ведь именно на эту целевую аудиторию дуэт изобретателей альтернативной исторической науки рассчитывает распространить прорывной метод обучения азам высокой духовности, дедоваевальщины и оголтелого «антифашизма», от которого кровью до сих пор харкают грузины, украинцы и многие другие «национал-предатели идеи возрождения СССР» – «активисты общества предложили руководителям проект очков дополненной реальности, которые дали бы возможность школьникам оказаться в гуще изучаемых ими битв». Дополненной реальности. Как будто им мало в эфире и кинотеатрах киселёвщины и военно-рашистского угара.
Им мало искусственных мифов о героях Великой Отечественной. Более чем сильно передёрнутая история о «Молодой гвардии», Зое Космодемьянской и раздутые пропагандой до пределов невозможности подвиги снайпера Л. Павличенко, о которой не так давно сняли боевик «Битва за Севастополь», стыдливо пущенный в украинский прокат под названием «Незламна». Им мало выдуманного сценария, не имеющего ничего общего с действительностью, в антибандеровском экшене «Матч», с всеядным С. Безруковым в роли гэст-стар. Им мало отборного трэша вроде «Мы из будущего-2», смакующего изысканность антиукраинского меню в жанре фантастики. Им мало сделать самого Тараса Бульбу идеологом русского самодержавия. Им мало продавать пропаганду вместо истории оптом, разливая в помойные вёдра прямой поставкой из телевизорных ящиков. Они хотят добраться до незрелых умов ещё и в розницу. Так дороже, дольше, но надёжнее. Очки дополненной реальности. Чтобы к одной выдуманной реальности придумать другую, едва отличающуюся. Чтобы оградить зрителя от поиска истины, принудительно давая ему возможность выбора между разными видами лжи. Ведь если будут очки, значит - понадобятся и программные продукты, которые в них загрузят.
«Какие сны в том смертном сне приснятся,
Когда покров земного чувства снят?»
Не мудрено понять. И полёт в изобретённой виртуальной «капсуле» над местами военных битв, чтобы сказать «Я там был, я это видел, я участвовал в сражении», поверьте, не самое страшное. Страшнее – новые уровни «дополненной исторической реальности», которую обязательно запустят такие смышлёные рашисты как Рогозин, Мединский и прочие яровые-милоновы. Глядишь, подопечные Министерства детства уже очень скоро будут уверены, что не только Сириянаш, но и стольный Иерусалим – город исконно русской славы. И что в Царьграде как-то слишком незаконно сидит заклятый друг Эрдоган, любящий массажировать спину русскому медведю то предательскими ударами авиации, то дружеским приглашением на оллинклюзив. Поймут, что Индию изобрёл Афанасий Никитин, и поэтому помыть сапоги русского солдата в их океане – патриотический долг каждого русского офицера. Узнают, что договор купли-продажи Аляски был нагло сфальсифицирован коварными жидами в пользу зарождающейся тогда крипто-рептилоидной Америки.
Ну, а настоящим апологетам «русской идеи» не грешно и премиум-бонусы запаковать. Например, активистам движения «Наши» можно организовать виртуальное присутствие на допросе врагов народа образца 1937-го года. С «эффектом присутствия», с брызгами крови, выбитыми зубами и «чистосердечными признаниями». Практикантам лавровского МИДа не грешно виртуально посидеть на заседании Ассамблеи ООН, любуясь остервенелому стуку Хрущёва туфлями по трибуне в ответ на разгул американской демократии. Новоявленным крымским оккупантам не грех будет виртуально полетать над составом, набитым депортированными татарами в 1944-м году. Чтобы перенять более эффективные методы «окончательного решения крымско-татарской проблемы». Выпускникам академии ФСБ вместо катания по Москве на немецких «гелендевагенах» подарят возможность примерить на себя роль гулаговского «вертухая», пускающего в расход политическое отребье с 58-й статьёй, отпечатавшейся на интеллигентском лбу. Так, просто, из-за суровой северной скуки, для укрепления крепости в карающей врагов россии деснице. А чтобы гнилая российская интеллигенция не копалась в самобичевании, не заламывала руки от поисков истины и не лила воду на мельницу неистребимой «пятой колонны», покрывающей ложью истинных творцов Государства Российского эту публику коллективно запустят на виртуальный сеанс общения с самим Иосифом Виссарионовичем. В период расцвета его могущества. И пусть докажут там ему, что их никчёмные судьбы стоят чего-то большего, чем мёртвые тушки Мейерхольда или Бабеля, не достаточно сильно любивших свою Родину.
Только тот, кто не видит своего будущего, постоянно говорит о прошлом. Битва россии за трактовку истории, которую она давно ведёт с объективными фактами, направлена на деформацию нормального течения времени. Попытки отыграть «величайшую геополитическую катастрофу ХХ века – развал СССР» назад, в одностороннем порядке, воистину выглядят как рывок народа, застрявшего в 1945-м, в сторону «благословенного» 1937-го. Впрочем, нам, людям, обделённым лишней хромосомой никогда не понять её ритуальных танцев. В одной стране она уже отправляла космонавтов на Солнце. Почему бы ей при желании не доказать, что оно опять завертелось вокруг Земли. Вопрос лишь в желании и несколько годах повсеместного применения «дополненной реальности».
Но сила русского креатива настолько могуча, что уже затмила собой жалких конъюнктурщиков из Голливуда и других драматургов западной упаднической культуры. Спилберг повержен, Шекспир крутится в гробу от осознания своей бездарности, эсхилы и софоклы не прошли испытание на концентрацию духовных скреп. Итак, всего за один день - два революционных предложения от "творцов" русской культуры. Те, что больше не творят, а вытворяют.
Никита Михалков заявил, что россии необходимо создать Министерство детства. Естественно, для взращивания нового поколения, исключительно в духе требований партии и правительства. И чтобы никакого тлетворного влияния Гейропы и Пендосии, истовая вера в полезных для военной пропаганды, но не существовавших «героев-панфиловцев», разоблачением мистификации которых уже поплатился своим креслом директор Государственного архива РФ. Пока детишки, по замыслу создателя и вдохновителя культового ресурса с говорящим самое за себя названием «Бесогон», будут кушать «правильные» мультфильмы и изучать историю Великой Отечественной войны по фэнтезийно-комедийнымфильмам «Предстояние» и «Цитадель», сам Мэтр и его сподвижники из числа пореченковых-газмановых и прочих дугиных-прохановых будут втемяшивать в расплавленные мозги школьников истины о несмываемом величии россии, СССР и лично товарищей Сталина-xуйла. Почему «Император Всея российского кинематографа» решил впасть в детство? Ответ кроется в предложении №2, которое дуплетом полного идиотизма, в дополнение к многочисленной михалковщине, укрепляет по замыслу его родителей «особенность» русского пути на дороге не только самоидентификации народа, но и в поисках единственно приемлемого варианта трактовки любых исторических, политических и социально-значимых событий в жизни россии. В настоящем, в прошлом, и как ни парадоксально – и в будущем. Старшее поколение имперских патриотов уже обнадёжили «вечной жизнью» на благо Родины и её персонализированных вождей – на фоне вчерашних инноваций идея не какого-нибудь клоуна Жириновского, а целого профессора РАН дать право избирательного голоса погибшим в бою за Россию уже не выглядит чем-то из ряда вон выходящим. Теперь черёд за юностью.
Позавчера министр прачечной РФ В. Мединский, выдающийся вчьоный, диагностировавший наличие лишней хромосомы сразу у всех истинных арийцев «русского міръа» вместе с архитектором подводных российских городов в Арктике и строителем российской колонии на Луне Д. Рогозиным предложили сделать всё российское общество «военно-историческим». Ну, и чтобы второй раз возле микрофона публику не смешить, озвучили своё видение – как должно работать «военно-историческое» образование над умами российского обывателя, учитывая самые современные веяния нашего технологического времени. Не зря же, ловец покемонов Д. Медведев вбухал семилетний бюджет Приморского края в Сколково. Не всё же им изобретать летающие топоры да селекционировать особо мясные породы мух. Нужно поработать и над мозгами россиян, особенно молодёжи. Ведь именно на эту целевую аудиторию дуэт изобретателей альтернативной исторической науки рассчитывает распространить прорывной метод обучения азам высокой духовности, дедоваевальщины и оголтелого «антифашизма», от которого кровью до сих пор харкают грузины, украинцы и многие другие «национал-предатели идеи возрождения СССР» – «активисты общества предложили руководителям проект очков дополненной реальности, которые дали бы возможность школьникам оказаться в гуще изучаемых ими битв». Дополненной реальности. Как будто им мало в эфире и кинотеатрах киселёвщины и военно-рашистского угара.
Им мало искусственных мифов о героях Великой Отечественной. Более чем сильно передёрнутая история о «Молодой гвардии», Зое Космодемьянской и раздутые пропагандой до пределов невозможности подвиги снайпера Л. Павличенко, о которой не так давно сняли боевик «Битва за Севастополь», стыдливо пущенный в украинский прокат под названием «Незламна». Им мало выдуманного сценария, не имеющего ничего общего с действительностью, в антибандеровском экшене «Матч», с всеядным С. Безруковым в роли гэст-стар. Им мало отборного трэша вроде «Мы из будущего-2», смакующего изысканность антиукраинского меню в жанре фантастики. Им мало сделать самого Тараса Бульбу идеологом русского самодержавия. Им мало продавать пропаганду вместо истории оптом, разливая в помойные вёдра прямой поставкой из телевизорных ящиков. Они хотят добраться до незрелых умов ещё и в розницу. Так дороже, дольше, но надёжнее. Очки дополненной реальности. Чтобы к одной выдуманной реальности придумать другую, едва отличающуюся. Чтобы оградить зрителя от поиска истины, принудительно давая ему возможность выбора между разными видами лжи. Ведь если будут очки, значит - понадобятся и программные продукты, которые в них загрузят.
«Какие сны в том смертном сне приснятся,
Когда покров земного чувства снят?»
Не мудрено понять. И полёт в изобретённой виртуальной «капсуле» над местами военных битв, чтобы сказать «Я там был, я это видел, я участвовал в сражении», поверьте, не самое страшное. Страшнее – новые уровни «дополненной исторической реальности», которую обязательно запустят такие смышлёные рашисты как Рогозин, Мединский и прочие яровые-милоновы. Глядишь, подопечные Министерства детства уже очень скоро будут уверены, что не только Сириянаш, но и стольный Иерусалим – город исконно русской славы. И что в Царьграде как-то слишком незаконно сидит заклятый друг Эрдоган, любящий массажировать спину русскому медведю то предательскими ударами авиации, то дружеским приглашением на оллинклюзив. Поймут, что Индию изобрёл Афанасий Никитин, и поэтому помыть сапоги русского солдата в их океане – патриотический долг каждого русского офицера. Узнают, что договор купли-продажи Аляски был нагло сфальсифицирован коварными жидами в пользу зарождающейся тогда крипто-рептилоидной Америки.
Ну, а настоящим апологетам «русской идеи» не грешно и премиум-бонусы запаковать. Например, активистам движения «Наши» можно организовать виртуальное присутствие на допросе врагов народа образца 1937-го года. С «эффектом присутствия», с брызгами крови, выбитыми зубами и «чистосердечными признаниями». Практикантам лавровского МИДа не грешно виртуально посидеть на заседании Ассамблеи ООН, любуясь остервенелому стуку Хрущёва туфлями по трибуне в ответ на разгул американской демократии. Новоявленным крымским оккупантам не грех будет виртуально полетать над составом, набитым депортированными татарами в 1944-м году. Чтобы перенять более эффективные методы «окончательного решения крымско-татарской проблемы». Выпускникам академии ФСБ вместо катания по Москве на немецких «гелендевагенах» подарят возможность примерить на себя роль гулаговского «вертухая», пускающего в расход политическое отребье с 58-й статьёй, отпечатавшейся на интеллигентском лбу. Так, просто, из-за суровой северной скуки, для укрепления крепости в карающей врагов россии деснице. А чтобы гнилая российская интеллигенция не копалась в самобичевании, не заламывала руки от поисков истины и не лила воду на мельницу неистребимой «пятой колонны», покрывающей ложью истинных творцов Государства Российского эту публику коллективно запустят на виртуальный сеанс общения с самим Иосифом Виссарионовичем. В период расцвета его могущества. И пусть докажут там ему, что их никчёмные судьбы стоят чего-то большего, чем мёртвые тушки Мейерхольда или Бабеля, не достаточно сильно любивших свою Родину.
Только тот, кто не видит своего будущего, постоянно говорит о прошлом. Битва россии за трактовку истории, которую она давно ведёт с объективными фактами, направлена на деформацию нормального течения времени. Попытки отыграть «величайшую геополитическую катастрофу ХХ века – развал СССР» назад, в одностороннем порядке, воистину выглядят как рывок народа, застрявшего в 1945-м, в сторону «благословенного» 1937-го. Впрочем, нам, людям, обделённым лишней хромосомой никогда не понять её ритуальных танцев. В одной стране она уже отправляла космонавтов на Солнце. Почему бы ей при желании не доказать, что оно опять завертелось вокруг Земли. Вопрос лишь в желании и несколько годах повсеместного применения «дополненной реальности».
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Статус: Офлайн
Реєстрація: 16.06.2014
Повідом.: 877
Реєстрація: 16.06.2014
Повідом.: 877
Отоженное пиво
Может в Киеве есть места с вкусным и интересным пенным？позволю себе уточнить уж раз такая беседа
Может в Киеве есть места с вкусным и интересным пенным？позволю себе уточнить уж раз такая беседа
Статус: Офлайн
Реєстрація: 21.10.2015
Повідом.: 25907
Реєстрація: 21.10.2015
Повідом.: 25907
Ян Чаплак @yanchaplak 20 мин.20 минут назад
Саша Сотник — Гэбьё принялось давить и на мою жену
…
Oleksandr Arhat @olarhat 9 мин.9 минут назад
#Київ #парад
Саша Сотник — Гэбьё принялось давить и на мою жену
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Oleksandr Arhat @olarhat 9 мин.9 минут назад
#Київ #парад
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.11.2009
Повідом.: 259
Реєстрація: 23.11.2009
Повідом.: 259
Привет,земляк!Отоженное пиво
Может в Киеве есть места с вкусным и интересным пенным？позволю себе уточнить уж раз такая беседа
Две недели как из Минска вернулся. В этом году как-то в Беларуси с пивком не проконала... Алівария что-то не то стало... Кроме просто "Жигулевского" ничего достойного. Ну а хамства продавцов - немеряно. Как и официантов. Мне показалось,что я побывал в СССРии
Статус: Офлайн
Реєстрація: 21.10.2015
Повідом.: 25907
Реєстрація: 21.10.2015
Повідом.: 25907
Николай Ткаченко поделился своей публикацией.
14 мин.
доводжу до логічного завершення роботу над дампом поштової скриньки Єгорової
Николай Ткаченко добавил 42 новых фото.
20 мин.
Як і обіцяв, поставлю крапку у #поштоваскринькаЄгорової
Одразу нагадаю, що ви, якщо маєте бажання, можете віддячити мені за чесно зроблену роботу і надіслати мені стільки, скільки вважаєте за потрібне на гривневу картку приватбанку
5168 7572 0235 1526.
І ще раз дякую усім, хто вже мені віддячив раніше!
Отже, спробую узагальнити результати свого аналізу поштового дампу Єгорової.
Ну, перш за все, ми з вами побачили фрагмент внутрішньої роботи локальної мережі кремлівської пропаганди. Побачили певні зв’язки у структурі, узгодженість дій, певну системну роботу. Зв’язки будуть цікаві розвідці, нам же цікаві системні моменти роботи ворожої пропаганди. І тому, перший висновок який можна зробити, це те, що міністерство пропаганди в так званому «ДНР» працює системно і в принципі злагоджено. Наскільки ефективно – об’єктивно визначити важко, але певні «позитивні» результати є. За критерієм аудиторії, роботу деенерівського мінпропаганди можна поділити умовно на три напрямки: пропаганда на окупованих Кремлем територіях(сюди ж умовно відносимо і територію РФ оскільки «ДНР» це лише філія Москви із певною місцевою специфікою); пропаганда на не окупованій території України; пропаганда у Світі.
На окупованій території («ДНР») мінпропаганди має великий арсенал інструментів впливу – усі місцеві ЗМІ підпорядковані їм, зв’язка із МГБ та МО «ДНР». Введена жорстка цензура. Будь-яке відхилення від лінії партії загрожує подальшими репресіями. Плюралізм думок зведений до мінімуму по великій низці питань. Є табуйовані теми.
На не окупованій території України в них арсенал інструментів та каналів впливу вже значно вужчий, тому і специфіка роботи з аудиторією – інша. Методи впливу більш тонкі і гнучкі. Одним із інструментів є «надання акредитації іноземним кореспондентам». Одним із критеріїв надання акредитації є використання журналістами бажаного кремлю наративу у своїх публікаціях/відеоматеріалах. Іншим критерієм є лояльність Кремлю. Принцип простий: хочеш попасти на «заборонену територію» щоб відзняти ексклюзивний матеріал, - будь ласкавий, напиши попередньо роботи з критикою української влади; використай у своїх матеріалах «ополченці» замість «сепаратисти»; напиши щось, про те, що простому народу ділити нема чого, а це війна олігархів тощо, - і тобі нададуть можливість акредитуватися(звісно разом із процедурою співбесіди із працівниками МГБ) і відзняти такий бажаний матеріал. А з часом, згідно із теоріями когнітивного дисонансу і балансу, людина починає підгоняти свої переконання під нові вчинки. Ву-аля! В вас вже готовий агент впливу, ще й за рахунок ворога. Навіщо створювати свої ЗМІ на території ворога, якщо можна використовувати його власні. Але штука в тому, що власні гібридні ЗМІ на території ворога(тобто на нашій території) в них теж є і з доволі значною аудиторією. Я не буду називати конкретні ЗМІ – нехай читач сам прийде до власних висновків. Також, окрім професійних медійників, під контроль кремля попадають різноманітні українські опініонмейкери, яки відвідавши «ДНР» із благородною місією по визволенню заручників, не бачать там російських військ і співають пісень про «намнєчєгодєліть». Ось чому важливо, щоб звільненням заручників займалися спеціально підготовлені люди і ось саме чому, однією з вимог окупантів для звільнення є участь або їх прокладок, або українських опініонмейкерів. Це – технологія. Людина спочатку переконає себе, а потім своїх близьких і оточуючих. Всі ви неодноразово чули «а ви там були, що ви говорите про російських військових у ДНР, а я був і нікого там не бачив!». Про вразливість української аудиторії говорити зайве. Ворог вдало використовує протестні настрої та інфантильну позицію багатьох українців у власних цілях. У них немає можливостей, як на підконтрольній Кремлю території, використовувати пряму масовану пропаганду і «ламати через коліно» усіх незгодних, тому вони використовують інші тактики, а саме підігрівання різноманітних конфліктів у суспільстві, опозиційних настроїв («злочинна влада», «режим внутрішньої окупації», «тема зради», «віддали Крим без бою» тощо), підрив бойового духу («за кого я маю воювати, за Вальцмана і його міліарди? Чи за Кроліка?»). Використання агентів впливу, як свідомих, так і «корисних ідіотів», які матеріально підтримуючи армію одночасно підривають бойовий дух як самих військових, так і українського суспільства своїми публікаціями. Чи взагалі участь у націоналістичних організаціях завербованих агентів кремлівської ГРУ. Тобто, Кремль використовує усі недоліки держави Україна та специфіку її медійного простору і вразливі місця українського соціуму задля досягнення своїх імперських цілей.
Щодо ведення пропаганди в інших країнах, то тут ми спостерігаємо комплексну, багаторівневу і різносторонню роботу як Кремля взагалі так і деенерівського мінпропаганди зокрема. На відміну від України (неокупованої території) та деяких країн «братського поясу»(тобто тих, що нещодавно вирвалися із під гніту Кремлівської Імперії), де ведення масової прямої неприхованої пропаганди неможливе, така діяльність можлива в значній частині країн, навіть країн Заходу. Ми знаємо і про кремлівське лоббі в багатьох країнах заходу і в Європарламенті зокрема. Ми знаємо про широку мережу каналу російської пропаганди «RT» у країнах світу. Але, у випадку із країнами Заходу(тобто основними цивілізаційними супротивниками Кремля) широкого впливу не матимеш, якщо будеш покладатися лише на «підгодовані» опозиційні і часто порівняно малочислені групи (у сенсі меншостї). Тому Кремль веде роботу одразу в декількох напрямках: розширення мережі агентів впливу також і за рахунок менстрімових медіа; підігрівання різноманітних суспільних конфліктів (як приклад, криза біженців) і антивладних настроїв; медійне просування держави РФ як надійного партнера, на якого несправедливо «наговорюють» із заздрості. В структурі мінпропаганди «ДНР» є ціле агентство новин DONI, яке, окрім розповсюдження пропагандистських новин, займається моніторингом іноземних медіа, акредитацією та подальшим супроводом іноземних кореспондентів. Також, мінпропаганди «ДНР» бере участь у супроводі іноземних делегацій (в дампі ви знайдете французькі, фінські, чеські та ін.. делегації) і надає інформаційний супровід іноземним найманцям, які регулярно приїжджають на окуповану територію зі зброєю і руках вбивати українців, відстоюючи чи то якісь ідеали(причому наче дивним чином співіснують у лавах російсько-терористичних військ іноземні найманці як радикально ліві, так і радикально праві), чи просто заради грошей, хоча можна припустити, що в більшості випадків мотивації змішані і обідва чинники можуть мати місце одночасно, підкріплюючи одним недостатність іншого. Мінпроп «ДНР» модерує встановлення контакту і подальшу взаємодію іноземних делегацій із військовими найманцями («добровольцями» як вони їх називають) із країн делегатів. Тобто ми бачимо частину схеми вербування найманців. Також, Мінпроп «ДНР» займається супроводом контактів іноземців із діаспорою. Немає прямих доказів, але дозволю собі із великою долею імовірності зробити припущення, що таким чином вони піклуються, щоб діаспоряни розповіли своїм землякам «правильне бачення», а ті, щоб, в свою чергу, передали це бачення на батьківщину. У питанні надання акредитації іноземним медіа на роботу в «ДНР» слід ще зазначити, що у Мінпропі певною мірою притримуються політики «відкритості». Тобто відмовляють з першого разу лише тим медіа, які мають чітку проукраїнську позицію. Усім іншим надається можливість отримати акредитацію і тоді індивідуально моніторяться кореспонденти (дивляться, а чи не писали «поганого» про «ДНР» і Росію і яку мають позицію щодо України, який наратив використовували при цьому тощо). Ну, а далі, моніторять вже виданий медійниками матеріал, від чого і залежить подальша співпраця із даним медіа. Тобто можна сміливо зробити висновок, що ті медійники, які мають повторну акредитацію, із високою долею імовірності вигідні міністерству пропаганди «ДНР». У листуванні були декілька (це менше одного відсотку) випадків, коли, навіть не дивлячись на анти кремлівську позицію ЗМІ, їм було дозволено(не без внутрішньої дискусії) акредитуватися, мотивуючи дозвіл «виходом на широку аудиторію», тобто користь для кремлівського мінпропу перевершила можливі ризики. Можна припустити, що їм просто дозволили відзняти лише те «що треба». Окремо також слід зазначити, що деенерівські перекладачі, що супроводжували іноземних кореспондентів були і їх наглядачами (одразу якась асоціація із КНДР виникає). Причому, так щоб ні в кого не було ілюзій, кремлівські пропагандисти відверто вважають «західників» - ворогами. Отже, Кремль, використовує проти західних країн їх власні слабкості: толерантність, плюралізм думок, корупцію, суспільні протирічча тощо, з метою просування власної імперської політики.
Від ворожої пропаганди залежить: піде чи не піде житель окупованих територій «в ополчєніє»; стукане сусід на сусіда за почутий гімн Україні в МГБ; будуть зустрічати українських військових із хлібом-сіллю як визволителів чи будуть блокувати танкові колони; чи піде українець «захищати рідну землю» чи «нехай інші за розподіл сланцевого газу воюють»; подзвонить чи не подзвонить українець в СБУ, МВС при необхідності; піде чи не піде українець на вибори, проголосує чи не проголосує за вигідного кремлю кандидата; як наслідок проголосують чи заблокують нардепи необхідні закони для розвитку і безпеки України; чи поїде вбивати українців француз із колумбійцем чи не поїде; проголосує європеєць за «антикремлівські» сили чи навпаки за лояльні Кремлю; проголосує нідерландець на референдумі за входження України в ЄС чи не проголосує; продовжать санкції проти Росії чи ні. І ще дуже багато на що впливає кремлівська пропаганда. Це інформаційна війна і якщо ти вважаєш, що тебе це не стосується – ти вже граєш на руку ворогу. Якщо ти вважаєш, що тебе неможливо спокусити, обдурити, переконати – ти вже в зоні ризику.
Підсумовуючи, хочу сказати, що тема інформаційної війни найбільш недооцінена в нашому (і не тільки) суспільстві. Багатьом ніби знайоме це словосполучення, але порівняно небагато людей зможуть пояснити про що мова і розрізнити різні елементи інформаційної війни. Про інформаційну війну мало говорять по радіо і телебаченню окрім спекуляцій на темі. Українські ЗМІ частіше транслюють і ретранслюють фейки ніж їх викриття. Про системну роботу українських медіа щодо інформаційної гігієни і профілактики проти інформаційного впливу теж нема чого сказати окрім декількох волонтерських проектів (але це не системне явище українських медіа). Жахлива редакційна політика, слабка самоцензура, невміння визнавати свої помилки і свою неправоту, порушення конструктивного зворотнього зв’язку із читачем тощо – звичне для українського медіапростору явище. Повна імпотентність Міністерства інформаційної політики України. Конфлікт із «Миротворцем» це лише закономірний прояв системної кризи в інформаційній політиці України. Мовою метафори, журналісти врешті почули за вікном розлючений натовп, людей, які вже втомилися відділяти «правильних» журналістів від «неправильних» і прийшли надерти вуха усім попідряд. Тож самі спритні зрозуміли, що мають справу не з проплаченими «порохоботами», які відпрацьовують замовлення і почали пропонувати діалог. Діалог – це добре, це конструктив, при умові, що діалог на рівних і з чітко визначеною метою. Бо коли на твою вимогу, щоб медійники перестали брехати і маніпулювати, тобі відповідать, мов вибачте, це специфіка професії і ви нічого в журналістиці не тямите, то про який взагалі діалог може йти мова? Коли корпоративну етику ставлять вище за безпеку держави і її громадян? Тому перед тим, як вступити із медійниками у діалог «примирення», медійники ще повинні довести, що вони взагалі чогось варті і, як мінімум, зайнятися самоочищенням і самоцензурою. Мас-медіа не ототожнюються із громадянським суспільством – а вони мають бути лише інструментом у руках громадянського суспільства. Тому аналіз усіх цих дампів кремлівських функціонерів є одночасно і каталізатором системних змін у сфері інформаційної безпеки держави і лакмусовим папером стосовно визначення готовності представників окремих медіа до діалогу. Країна потерпає від ворожої агресії, тому безпека – у пріоритеті. Тому на останок нагадаю, що першим кроком у протистоянні інформаційним впливам є усвідомлення власної вразливості.
Технічна сторона:
Хочу завдячити Kostyantyn Zorkin за зручне збереження скрінів на ресурсі
В підбірці скрінів в даному пості я виклав найбільш цікаві мені.
Взагалі, я не скрінив спам, не скрінив переписку не пов’язану із профдіяльністю Єгорової, не скрінив звіти з акредитації журналістів, не скрінив більшість законів і законопроектів «ДНР», не скрінив стенограми телепередач що Єгоровою візувалися, не скрінив більшість щотижневика «Панорама» - виклав лише декілька номерів як приклад. Не скрінив більшість паспортів (якщо мова не йшла про явних злочинців, накшталт французьких найманців чи «русотуристо»). І не скрінив малоінформативних листів.
Нижче посилання на підбірки усіх скрінів що я зробив(окрім більшості сканів паспортів) розбираючи цей дамп:
нижче посилання на мої пости з даної тематики:
14 мин.
доводжу до логічного завершення роботу над дампом поштової скриньки Єгорової
Николай Ткаченко добавил 42 новых фото.
20 мин.
Як і обіцяв, поставлю крапку у #поштоваскринькаЄгорової
Одразу нагадаю, що ви, якщо маєте бажання, можете віддячити мені за чесно зроблену роботу і надіслати мені стільки, скільки вважаєте за потрібне на гривневу картку приватбанку
5168 7572 0235 1526.
І ще раз дякую усім, хто вже мені віддячив раніше!
Отже, спробую узагальнити результати свого аналізу поштового дампу Єгорової.
Ну, перш за все, ми з вами побачили фрагмент внутрішньої роботи локальної мережі кремлівської пропаганди. Побачили певні зв’язки у структурі, узгодженість дій, певну системну роботу. Зв’язки будуть цікаві розвідці, нам же цікаві системні моменти роботи ворожої пропаганди. І тому, перший висновок який можна зробити, це те, що міністерство пропаганди в так званому «ДНР» працює системно і в принципі злагоджено. Наскільки ефективно – об’єктивно визначити важко, але певні «позитивні» результати є. За критерієм аудиторії, роботу деенерівського мінпропаганди можна поділити умовно на три напрямки: пропаганда на окупованих Кремлем територіях(сюди ж умовно відносимо і територію РФ оскільки «ДНР» це лише філія Москви із певною місцевою специфікою); пропаганда на не окупованій території України; пропаганда у Світі.
На окупованій території («ДНР») мінпропаганди має великий арсенал інструментів впливу – усі місцеві ЗМІ підпорядковані їм, зв’язка із МГБ та МО «ДНР». Введена жорстка цензура. Будь-яке відхилення від лінії партії загрожує подальшими репресіями. Плюралізм думок зведений до мінімуму по великій низці питань. Є табуйовані теми.
На не окупованій території України в них арсенал інструментів та каналів впливу вже значно вужчий, тому і специфіка роботи з аудиторією – інша. Методи впливу більш тонкі і гнучкі. Одним із інструментів є «надання акредитації іноземним кореспондентам». Одним із критеріїв надання акредитації є використання журналістами бажаного кремлю наративу у своїх публікаціях/відеоматеріалах. Іншим критерієм є лояльність Кремлю. Принцип простий: хочеш попасти на «заборонену територію» щоб відзняти ексклюзивний матеріал, - будь ласкавий, напиши попередньо роботи з критикою української влади; використай у своїх матеріалах «ополченці» замість «сепаратисти»; напиши щось, про те, що простому народу ділити нема чого, а це війна олігархів тощо, - і тобі нададуть можливість акредитуватися(звісно разом із процедурою співбесіди із працівниками МГБ) і відзняти такий бажаний матеріал. А з часом, згідно із теоріями когнітивного дисонансу і балансу, людина починає підгоняти свої переконання під нові вчинки. Ву-аля! В вас вже готовий агент впливу, ще й за рахунок ворога. Навіщо створювати свої ЗМІ на території ворога, якщо можна використовувати його власні. Але штука в тому, що власні гібридні ЗМІ на території ворога(тобто на нашій території) в них теж є і з доволі значною аудиторією. Я не буду називати конкретні ЗМІ – нехай читач сам прийде до власних висновків. Також, окрім професійних медійників, під контроль кремля попадають різноманітні українські опініонмейкери, яки відвідавши «ДНР» із благородною місією по визволенню заручників, не бачать там російських військ і співають пісень про «намнєчєгодєліть». Ось чому важливо, щоб звільненням заручників займалися спеціально підготовлені люди і ось саме чому, однією з вимог окупантів для звільнення є участь або їх прокладок, або українських опініонмейкерів. Це – технологія. Людина спочатку переконає себе, а потім своїх близьких і оточуючих. Всі ви неодноразово чули «а ви там були, що ви говорите про російських військових у ДНР, а я був і нікого там не бачив!». Про вразливість української аудиторії говорити зайве. Ворог вдало використовує протестні настрої та інфантильну позицію багатьох українців у власних цілях. У них немає можливостей, як на підконтрольній Кремлю території, використовувати пряму масовану пропаганду і «ламати через коліно» усіх незгодних, тому вони використовують інші тактики, а саме підігрівання різноманітних конфліктів у суспільстві, опозиційних настроїв («злочинна влада», «режим внутрішньої окупації», «тема зради», «віддали Крим без бою» тощо), підрив бойового духу («за кого я маю воювати, за Вальцмана і його міліарди? Чи за Кроліка?»). Використання агентів впливу, як свідомих, так і «корисних ідіотів», які матеріально підтримуючи армію одночасно підривають бойовий дух як самих військових, так і українського суспільства своїми публікаціями. Чи взагалі участь у націоналістичних організаціях завербованих агентів кремлівської ГРУ. Тобто, Кремль використовує усі недоліки держави Україна та специфіку її медійного простору і вразливі місця українського соціуму задля досягнення своїх імперських цілей.
Щодо ведення пропаганди в інших країнах, то тут ми спостерігаємо комплексну, багаторівневу і різносторонню роботу як Кремля взагалі так і деенерівського мінпропаганди зокрема. На відміну від України (неокупованої території) та деяких країн «братського поясу»(тобто тих, що нещодавно вирвалися із під гніту Кремлівської Імперії), де ведення масової прямої неприхованої пропаганди неможливе, така діяльність можлива в значній частині країн, навіть країн Заходу. Ми знаємо і про кремлівське лоббі в багатьох країнах заходу і в Європарламенті зокрема. Ми знаємо про широку мережу каналу російської пропаганди «RT» у країнах світу. Але, у випадку із країнами Заходу(тобто основними цивілізаційними супротивниками Кремля) широкого впливу не матимеш, якщо будеш покладатися лише на «підгодовані» опозиційні і часто порівняно малочислені групи (у сенсі меншостї). Тому Кремль веде роботу одразу в декількох напрямках: розширення мережі агентів впливу також і за рахунок менстрімових медіа; підігрівання різноманітних суспільних конфліктів (як приклад, криза біженців) і антивладних настроїв; медійне просування держави РФ як надійного партнера, на якого несправедливо «наговорюють» із заздрості. В структурі мінпропаганди «ДНР» є ціле агентство новин DONI, яке, окрім розповсюдження пропагандистських новин, займається моніторингом іноземних медіа, акредитацією та подальшим супроводом іноземних кореспондентів. Також, мінпропаганди «ДНР» бере участь у супроводі іноземних делегацій (в дампі ви знайдете французькі, фінські, чеські та ін.. делегації) і надає інформаційний супровід іноземним найманцям, які регулярно приїжджають на окуповану територію зі зброєю і руках вбивати українців, відстоюючи чи то якісь ідеали(причому наче дивним чином співіснують у лавах російсько-терористичних військ іноземні найманці як радикально ліві, так і радикально праві), чи просто заради грошей, хоча можна припустити, що в більшості випадків мотивації змішані і обідва чинники можуть мати місце одночасно, підкріплюючи одним недостатність іншого. Мінпроп «ДНР» модерує встановлення контакту і подальшу взаємодію іноземних делегацій із військовими найманцями («добровольцями» як вони їх називають) із країн делегатів. Тобто ми бачимо частину схеми вербування найманців. Також, Мінпроп «ДНР» займається супроводом контактів іноземців із діаспорою. Немає прямих доказів, але дозволю собі із великою долею імовірності зробити припущення, що таким чином вони піклуються, щоб діаспоряни розповіли своїм землякам «правильне бачення», а ті, щоб, в свою чергу, передали це бачення на батьківщину. У питанні надання акредитації іноземним медіа на роботу в «ДНР» слід ще зазначити, що у Мінпропі певною мірою притримуються політики «відкритості». Тобто відмовляють з першого разу лише тим медіа, які мають чітку проукраїнську позицію. Усім іншим надається можливість отримати акредитацію і тоді індивідуально моніторяться кореспонденти (дивляться, а чи не писали «поганого» про «ДНР» і Росію і яку мають позицію щодо України, який наратив використовували при цьому тощо). Ну, а далі, моніторять вже виданий медійниками матеріал, від чого і залежить подальша співпраця із даним медіа. Тобто можна сміливо зробити висновок, що ті медійники, які мають повторну акредитацію, із високою долею імовірності вигідні міністерству пропаганди «ДНР». У листуванні були декілька (це менше одного відсотку) випадків, коли, навіть не дивлячись на анти кремлівську позицію ЗМІ, їм було дозволено(не без внутрішньої дискусії) акредитуватися, мотивуючи дозвіл «виходом на широку аудиторію», тобто користь для кремлівського мінпропу перевершила можливі ризики. Можна припустити, що їм просто дозволили відзняти лише те «що треба». Окремо також слід зазначити, що деенерівські перекладачі, що супроводжували іноземних кореспондентів були і їх наглядачами (одразу якась асоціація із КНДР виникає). Причому, так щоб ні в кого не було ілюзій, кремлівські пропагандисти відверто вважають «західників» - ворогами. Отже, Кремль, використовує проти західних країн їх власні слабкості: толерантність, плюралізм думок, корупцію, суспільні протирічча тощо, з метою просування власної імперської політики.
Від ворожої пропаганди залежить: піде чи не піде житель окупованих територій «в ополчєніє»; стукане сусід на сусіда за почутий гімн Україні в МГБ; будуть зустрічати українських військових із хлібом-сіллю як визволителів чи будуть блокувати танкові колони; чи піде українець «захищати рідну землю» чи «нехай інші за розподіл сланцевого газу воюють»; подзвонить чи не подзвонить українець в СБУ, МВС при необхідності; піде чи не піде українець на вибори, проголосує чи не проголосує за вигідного кремлю кандидата; як наслідок проголосують чи заблокують нардепи необхідні закони для розвитку і безпеки України; чи поїде вбивати українців француз із колумбійцем чи не поїде; проголосує європеєць за «антикремлівські» сили чи навпаки за лояльні Кремлю; проголосує нідерландець на референдумі за входження України в ЄС чи не проголосує; продовжать санкції проти Росії чи ні. І ще дуже багато на що впливає кремлівська пропаганда. Це інформаційна війна і якщо ти вважаєш, що тебе це не стосується – ти вже граєш на руку ворогу. Якщо ти вважаєш, що тебе неможливо спокусити, обдурити, переконати – ти вже в зоні ризику.
Підсумовуючи, хочу сказати, що тема інформаційної війни найбільш недооцінена в нашому (і не тільки) суспільстві. Багатьом ніби знайоме це словосполучення, але порівняно небагато людей зможуть пояснити про що мова і розрізнити різні елементи інформаційної війни. Про інформаційну війну мало говорять по радіо і телебаченню окрім спекуляцій на темі. Українські ЗМІ частіше транслюють і ретранслюють фейки ніж їх викриття. Про системну роботу українських медіа щодо інформаційної гігієни і профілактики проти інформаційного впливу теж нема чого сказати окрім декількох волонтерських проектів (але це не системне явище українських медіа). Жахлива редакційна політика, слабка самоцензура, невміння визнавати свої помилки і свою неправоту, порушення конструктивного зворотнього зв’язку із читачем тощо – звичне для українського медіапростору явище. Повна імпотентність Міністерства інформаційної політики України. Конфлікт із «Миротворцем» це лише закономірний прояв системної кризи в інформаційній політиці України. Мовою метафори, журналісти врешті почули за вікном розлючений натовп, людей, які вже втомилися відділяти «правильних» журналістів від «неправильних» і прийшли надерти вуха усім попідряд. Тож самі спритні зрозуміли, що мають справу не з проплаченими «порохоботами», які відпрацьовують замовлення і почали пропонувати діалог. Діалог – це добре, це конструктив, при умові, що діалог на рівних і з чітко визначеною метою. Бо коли на твою вимогу, щоб медійники перестали брехати і маніпулювати, тобі відповідать, мов вибачте, це специфіка професії і ви нічого в журналістиці не тямите, то про який взагалі діалог може йти мова? Коли корпоративну етику ставлять вище за безпеку держави і її громадян? Тому перед тим, як вступити із медійниками у діалог «примирення», медійники ще повинні довести, що вони взагалі чогось варті і, як мінімум, зайнятися самоочищенням і самоцензурою. Мас-медіа не ототожнюються із громадянським суспільством – а вони мають бути лише інструментом у руках громадянського суспільства. Тому аналіз усіх цих дампів кремлівських функціонерів є одночасно і каталізатором системних змін у сфері інформаційної безпеки держави і лакмусовим папером стосовно визначення готовності представників окремих медіа до діалогу. Країна потерпає від ворожої агресії, тому безпека – у пріоритеті. Тому на останок нагадаю, що першим кроком у протистоянні інформаційним впливам є усвідомлення власної вразливості.
Технічна сторона:
Хочу завдячити Kostyantyn Zorkin за зручне збереження скрінів на ресурсі
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
В підбірці скрінів в даному пості я виклав найбільш цікаві мені.
Взагалі, я не скрінив спам, не скрінив переписку не пов’язану із профдіяльністю Єгорової, не скрінив звіти з акредитації журналістів, не скрінив більшість законів і законопроектів «ДНР», не скрінив стенограми телепередач що Єгоровою візувалися, не скрінив більшість щотижневика «Панорама» - виклав лише декілька номерів як приклад. Не скрінив більшість паспортів (якщо мова не йшла про явних злочинців, накшталт французьких найманців чи «русотуристо»). І не скрінив малоінформативних листів.
Нижче посилання на підбірки усіх скрінів що я зробив(окрім більшості сканів паспортів) розбираючи цей дамп:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
нижче посилання на мої пости з даної тематики:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Отоженное пиво
Статус: Офлайн
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Это от моей знакомой из россии. Из редких, нормальных.
Жестко. Но правда. Трупные черви, блин
Кирилл Мартынов
19 ч ·
Вчера Никита Михалков предложил создать Министерство детства, задача которого - оградить российских детей от ложных представлений о родной стране.
Сегодня министр Мединский вопрошает в прессе, почему же все играют в рыцарей и мушкетеров, когда играть надо в стрельцов.
И в какой-то момент становится ясно: они не отъебутся.
Форма жизни российского класса управленцев, этих владельцев нооскопов, предводителей титушек, возможна теперь только в виде бесконечной экспансии. Как зеленая слизь из фильма ужасов класса B, они должны быть везде.
Они залезут к вам в спальню и в кровать. Сбрасываете одеяло с дивана, а под ним лежит голый Мединский и предлагает заняться патриотизмом с вашей женой.
А мужей повесят за экстремизм и лайки.
Они залезут в холодильник и проверят, соблюдаете ли вы контракт с родиной - нет ли там, в холодильнике, признаков инородной голубой плесени.
Они возьмут ваших детей и объяснят им во что надо играть - ведь им виднее.
Они отловят всех покеменов и ловцов покеменов и сожрут их.
Трупные черви, они дожирают последние волокны мускулов на том, что было бедной нашей родиной.
А еще, от нее же сегодня узнала, что еще одно счастье на них свалилось - новый министр образования. И я поняла, что там не пипец, а пипец в кубе. Они гребанулись на почве угандошивания православием совсем. Говорят, тетка школы к церкви клеем лепить будет... Бля, господь, жги! Там всё протухло! Чтоб вы понимали, вот списочек науковых интересов тетки-новой министерши.
Образчики оттуда:
"Колокольный стон индустриализации" (Статья)
Русская Православная Церковь: дни тревог и надежд. 1917-1941" (Монография)
Русская Православная Церковь в политике Советского государства в 1943-1948 гг. (Монография)
Основные направления взаимоотношений Русской Православной Церкви и власти на современном этапе (статья)
Русская Духовная миссия: от прошлого к настоящему
Жестко. Но правда. Трупные черви, блин
Кирилл Мартынов
19 ч ·
Вчера Никита Михалков предложил создать Министерство детства, задача которого - оградить российских детей от ложных представлений о родной стране.
Сегодня министр Мединский вопрошает в прессе, почему же все играют в рыцарей и мушкетеров, когда играть надо в стрельцов.
И в какой-то момент становится ясно: они не отъебутся.
Форма жизни российского класса управленцев, этих владельцев нооскопов, предводителей титушек, возможна теперь только в виде бесконечной экспансии. Как зеленая слизь из фильма ужасов класса B, они должны быть везде.
Они залезут к вам в спальню и в кровать. Сбрасываете одеяло с дивана, а под ним лежит голый Мединский и предлагает заняться патриотизмом с вашей женой.
А мужей повесят за экстремизм и лайки.
Они залезут в холодильник и проверят, соблюдаете ли вы контракт с родиной - нет ли там, в холодильнике, признаков инородной голубой плесени.
Они возьмут ваших детей и объяснят им во что надо играть - ведь им виднее.
Они отловят всех покеменов и ловцов покеменов и сожрут их.
Трупные черви, они дожирают последние волокны мускулов на том, что было бедной нашей родиной.
А еще, от нее же сегодня узнала, что еще одно счастье на них свалилось - новый министр образования. И я поняла, что там не пипец, а пипец в кубе. Они гребанулись на почве угандошивания православием совсем. Говорят, тетка школы к церкви клеем лепить будет... Бля, господь, жги! Там всё протухло! Чтоб вы понимали, вот списочек науковых интересов тетки-новой министерши.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Образчики оттуда:
"Колокольный стон индустриализации" (Статья)
Русская Православная Церковь: дни тревог и надежд. 1917-1941" (Монография)
Русская Православная Церковь в политике Советского государства в 1943-1948 гг. (Монография)
Основные направления взаимоотношений Русской Православной Церкви и власти на современном этапе (статья)
Русская Духовная миссия: от прошлого к настоящему
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129