Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

З перейменуваннями!

А на вопрос ГДЕ - на ГертрУдЕ?

Спасибо, что хоть проспект Гагарина не переименовали на бытый шлях до Змиева.
Нє в курсє, ізвінітє, нє задавал такіх вопросов харьковцам, можєт, і к лучшєму.
 
хотелось бы послушать у долбодятлов (может скажут, что это я не понимаю) - чем им Есенин не угодил?
Аморальностью. Меньше надо было с Айседорой зажигать)))
Озорной гуляка ©
 
а кто инициатором был этих сегодняшних переименований?
"Олег Синєгубов пояснив: нові назви затвердила робоча група ХОВА, у складі якої є і громадські активісти, і представники Харківської міськради, і науковці, історики, краєзнавці, а також керівниця Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту нацпам'яті."
 
Болотний *******.
На болотах народився, на болотах здох.
Між тим встиг покататись по колонізованій Україні і перекласти на собачу кілька творів Шевченка.
Конкретніше, якщо є що сказати. Бо емоція - тут мені зрозуміло.
Може я не знаю, що він відносно України говорив поганого, та те, що робить його імперцем? Я просто хочу знати.
У книжній шафі, коли я приходив малим ще до бабусі та дідуся, була одна книга- вірші, мабуть обрані (але вона досить велика). Сергія Єсеніна. Тому я її ще з дитинства прочитав. Його лірику. А згодом зрозумів, що й вона, лірика з природою із глибинним смислом.
 
Конкретніше, якщо є що сказати. Бо емоція - тут мені зрозуміло.
Може я не знаю, що він відносно України говорив поганого, та те, що робить його імперцем? Я просто хочу знати.
У книжній шафі, коли я приходив малим ще до бабусі та дідуся, була одна книга- вірші, мабуть обрані (але вона досить велика). Сергія Єсеніна. Тому я її ще з дитинства прочитав. Його лірику. А згодом зрозумів, що й вона, лірика з природою із глибинним смислом.
На дворє бєрьозка бєлая склонілась,
Вібежала дєвочка - сєла, помочілась
 

Андрій Малишко


Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.


Сергей Есенин

Ты жива еще, моя старушка?
Жив и я. Привет тебе, привет!
Пусть струится над твоей избушкой
Тот вечерний несказанный свет.


Пишут мне, что ты, тая тревогу,
Загрустила шибко обо мне,
Что ты часто ходишь на дорогу
В старомодном ветхом шушуне.


И тебе в вечернем синем мраке
Часто видится одно и то ж:
Будто кто-то мне в кабацкой драке
Саданул под сердце финский нож.


Ничего, родная! Успокойся.
Это только тягостная бредь.
Не такой уж горький я пропойца,
Чтоб, тебя не видя, *******.


я по-прежнему такой же нежный
И мечтаю только лишь о том,
Чтоб скорее от тоски мятежной
Воротиться в низенький наш дом.


я вернусь, когда раскинет ветви
По-весеннему наш белый сад.
Только ты меня уж на рассвете
Не буди, как восемь лет назад.


Не буди того, что отмечталось,
Не волнуй того, что не сбылось,-
Слишком раннюю утрату и усталость
Испытать мне в жизни привелось.


И молиться не учи меня. Не надо!
К старому возврата больше нет.
Ты одна мне помощь и отрада,
Ты одна мне несказанный свет.


Так забудь же про свою тревогу,
Не грусти так шибко обо мне.
Не ходи так часто на дорогу
В старомодном ветхом шушуне.
 
тебя удар не хватает когда Украина теряет всё больше территорий каждый день? каждый день какой то посёлок теряет...
А вы думаете, что деньги, которые выделили на переименование, на дроны бы пошли? Верхушка ворует в грандиозных масштабах. И чем ближе к корыту, тем больше воровства. Пусть уж на названия, чем опять им в карман.
 
Назад
Зверху Знизу