Песнь о вещем Олеге (фрагмент), пер.Руданского
Не у гості, а на кості
Ходили хазари.
Та не пиво-ж і їм буде,
А кров та пожари!
Вже зібрався Олег віщий
На вражу недолю,
Їде конем білогривим
По чистому полю
Блищить броня царгородська,
Шолом аж палає,
А кінь його білогривий
Соколом ступає...
Полтава (фрагмент), пер. П.Гребинки
Ось вийшла мати і з сльозами
Приголубливими словами,
За руку взявши, каже їй:
«Бридкий, мерзенний, глянь, поганець!
Чи можна? Ні, паскудний ланець,
Гріха ти не збудуєш, злий!
Тобі б, як то ведеться віком,
Хрещенициним батьком буть…
Його чорти у пеклі ждуть –
Він хоче буть ії чоловіком!
Маруся задрижала, з рук
Упала хустка шовковая.
Поблідши, ніби неживая,
Упала дівка на рундук.
Оригинал
И вся полна негодованьем
К ней мать идет, и с содроганьем
Схватив ей руку, говорит:
Бесстыдный! старец нечестивый!
Возможно ль?... Нет, пока мы живы,
Нет! Он греха не совершит.
Он, должный быть отцом и другом
Невинной крестницы совец…
Безумец! На закате дней
Он вздумал быть ее супругом
Мария вздрогнула, лицо
Покрыла бледность гробовая,
И, охладев, как неживая,
Упала дева на крыльцо.