Кащенко Адріан Феофанович
19 вересня 1858 – 16 березня 1921
Письменник, книговидавець, романіст, повістяр, просвітній і культурний діяч.
Адріан Феофанович Кащенко – один із перших письменників, який почав популяризувати історію нашого краю в художніх творах. Він вніс романтику в зображення історичного минулого. В своїх повістях і оповіданнях возвеличив козацьке братство, показав його героїзм, звитягу, вірність Батьківщині та своїм побратимам.
Літературна спадщина письменника достатньо велика. Після смерті Кащенка дослідник його творчості Петро Єфремов підготував до друку шість томів творів Адріана Феофановича. У радянській Україні після 1933 року книги Кащенка потрапили під заборону, що тривала майже шістдесят років.
Критики поділяють твори Кащенка на дві групи. В основу типології покладено ставлення письменника до творчого завдання та цільової аудиторії повістей.
Так, до першої групи відносять «Під Корсунем», «Борці за правду», «В запалі боротьби», «Зруйноване гніздо». Характерна риса цих творів – ґрунтовність в описі історичних подій і психології героїв, розгорнутий сюжет.
Друга група – популяризаторські твори. Цільова аудиторія цих повістей – читачі, що знайомляться із темою вперше, а також – діти та підлітки.
Письменник створив цілу галерею героїв. Це сильні, мужні, шляхетні люди, готові за Батьківщину і своє козацьке братство піти на смерть та ворожі тортури.
Майже все своє життя митець працював над книгою «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове». Для неї Адріан Кащенко зібрав велику кількість документів, карт, фотографій тих місць, де були розташовані колишні Січі. Цей твір є документом, у якому зібраний дуже цінний матеріал. Книжка вийшла аж трьома виданнями: у 1917, 1918 та 1919 роках.
Окрім історико-психологічних повістей, Адріан Кащенко пише й історико-географічні нариси. Центральна тема цих творів – ставлення до природи. Письменник із болем спостерігає за тим, як гине природа від рук людей. Адріан Кащенко бачить тісний зв’язок між знищенням природи та духовним занепадом народу:
«Хутко, невпинно біжить час. Рік по року відходять у вічність минулого й відносять з собою не тільки людей, свідків колишніх подій, але й зовнішні ознаки давнього життя і природи... І те, чого ми через свою недбайливість не хочемо бачити сьогодні, того вже не зможемо побачити завтра» (А. Кащенко)
У 1916 році, уже маючи проблеми зі здоров’ям, Адріан Кащенко здійснив подорож Дніпром і його притоками. Зібраний матеріал ліг в основу нарису «Великий Луг Запорозький». У цьому творі письменник проводить масштабне історике-географічне дослідження і доходить висновку:
«….коли б не було Великого Лугу, то не існувало б і запорожців, бо чи втрималась б у XV–XVI і, навіть, у XVII століттях на низу Дніпра невелика християнська громада – серед численних татарських орд» (А. Кащенко «Великий Луг Запорозький»).
Письменник тонко відчув невблаганність часу та вразливість природи: його улюблені місця пішли під воду після побудови дамб. Та кожен із нас може доторкнутися до незайманої природи, яку описав Адріан Кащенко в своїх творах.
Адріан Кащенко – вірний син свого краю. У творах він чуйно змальовував як історичні події та постаті, так і природу рідного краю.
У меня сборник его повестей есть, очень увлекательно и легко читается.
