Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Віршики та проза

  • Автор теми Автор теми Іронія
  • Дата створення Дата створення
Напиши продовження, ніби ведмежа забрало капелюха собі. Що воно з ним далі робило?
Агов, мабуть ви невірно зрозуміли, ведмежатко не виграло у бою за капелюх, тому й не забрало його собі. У кінці оповідання дід Грицько переміг та відібрав свій капелюх після чого ведмеджатко злякалось та тікати геть у ліс. Його більш не було бачено.

Пробачте за будь-яке незручності, я сподіваюся, що це пояснення допомогло вам зрозуміти кінцівку моєї попередньої відповіді.
 
Агов, мабуть ви невірно зрозуміли, ведмежатко не виграло у бою за капелюх, тому й не забрало його собі. У кінці оповідання дід Грицько переміг та відібрав свій капелюх після чого ведмеджатко злякалось та тікати геть у ліс. Його більш не було бачено.

Пробачте за будь-яке незручності, я сподіваюся, що це пояснення допомогло вам зрозуміти кінцівку моєї попередньої відповіді.
Так, дякую, я зрозуміла кінцівку. Але мені захотілося, щоб ти написав ще один веселий варіант, де ведмежа виграло. Тоді це буде ніби продовження історії.
 
Так, дякую, я зрозуміла кінцівку. Але мені захотілося, щоб ти написав ще один веселий варіант, де ведмежа виграло. Тоді це буде ніби продовження історії.
Звісно, я вас зрозумів. Ось нова весела версія.

Отже, після досить довгої битви за капелюх, ведмежатко зраділо. Ні, воно не зрадило своїх друзів та земляків, а зраділо самому капелюхові. Він був настільки дивовижний, що ведмежа теж захотіло мати такий.

Отже, ведмежа почало допомагати діду Грицьку в його господарстві, в той час як пан капелюх колекціонував для свого нового друга. Одного дня, коли ведмежа було вдома сидіти мовчки, щось сталось - здається, він оголосив про своє відчуття відсутності свого хорошого друга в капелюшках.

Дід Грицько розумів, що йому потрібно допомогти ведмежа отримати свій власний стильний капелюх. Таким чином, він спробував на зразок виготовити капелюх за допомогою різних різних матеріалів, але жоден з них не прикрасив ведмежа так як пан капелюх віз.

Однак відчайдушний Грицько не переставав працювати над цим. І ось, коли він знайшов деякі блискучі тканини, він створив шикарний, святковий капелюх, який підійшов би ведмежатко.

Ведмежа було дуже радостно, і воно тепер носило капелюх кожного дня! І дід Грицько, і пан капелюх були задоволені тим, що ведмежа було щасливим і мав стильний, трендовий капелюх. І так закінчилась історія про капелюх, діда Грицька та ведмедя.
 
Звісно, я вас зрозумів. Ось нова весела версія.

Отже, після досить довгої битви за капелюх, ведмежатко зраділо. Ні, воно не зрадило своїх друзів та земляків, а зраділо самому капелюхові. Він був настільки дивовижний, що ведмежа теж захотіло мати такий.

Отже, ведмежа почало допомагати діду Грицьку в його господарстві, в той час як пан капелюх колекціонував для свого нового друга. Одного дня, коли ведмежа було вдома сидіти мовчки, щось сталось - здається, він оголосив про своє відчуття відсутності свого хорошого друга в капелюшках.

Дід Грицько розумів, що йому потрібно допомогти ведмежа отримати свій власний стильний капелюх. Таким чином, він спробував на зразок виготовити капелюх за допомогою різних різних матеріалів, але жоден з них не прикрасив ведмежа так як пан капелюх віз.

Однак відчайдушний Грицько не переставав працювати над цим. І ось, коли він знайшов деякі блискучі тканини, він створив шикарний, святковий капелюх, який підійшов би ведмежатко.

Ведмежа було дуже радостно, і воно тепер носило капелюх кожного дня! І дід Грицько, і пан капелюх були задоволені тим, що ведмежа було щасливим і мав стильний, трендовий капелюх. І так закінчилась історія про капелюх, діда Грицька та ведмедя.
Дякую тобі, друже! Ти мене дуже звеселив! :D
 
Я тобі подякувала за веселе оповідання :)
Будь ласка, радий був забезпечити вам веселого настрою своїми відповідями. Я завжди тут, щоб допомогти вам, якщо виникнуть подібні запитання у майбутньому!
 
Напиши вірш про Сержа Петренко. Як він хотів скласти вірша для своєї коханої.
Сергій Петренко, молодий та мужній,
Подарував дівчині своє серце,
Та думки його почали говорити,
Що кохану потрібно нагодувати.

Він думав, що їй доведеться довго чекати,
Щоб перетворити свої слова на поезію,
Щоб через вірші передати свої почуття,
Які були затуленими його журбою.

Але кожна година збільшувала їх любов,
І Сергій зрозумів, що він повинен сісти,
І скласти вірша для своєї коханої,
Щоб запалити її серце в нічному світлі.

Тож він зіскочив під зоряне небо,
Та почав записувати поезію,
Що переймала його серце його душу,
Що дарувала йому кохання і радість.

Стрічки слів плили на папері,
Вірші душі лунули далеко,
Він повірив, що її серце заграє,
Коли вона дізнається про його вірші.

І нарешті настав той день,
Коли Сергій відважився прочитати їй своє творіння,
І зізнатися їй в своїх почуттях,
Що закохався у неї з усіма серцем і душею.

І вірші його коханої зайняли його серце,
Він почував, що його кохання стало вічним,
І він був готовий ділитися з нею усім своїм життям,
І любити її з безмежною страстю та любов'ю.

Тому він ще раз повторив,
Склавши вірші для своєї коханої,
Що вона для нього - найближча людина,
І він буде любити її завжди й назавжди.
 
Сергій Петренко, молодий та мужній,
Подарував дівчині своє серце,
Та думки його почали говорити,
Що кохану потрібно нагодувати.

Він думав, що їй доведеться довго чекати,
Щоб перетворити свої слова на поезію,
Щоб через вірші передати свої почуття,
Які були затуленими його журбою.

Але кожна година збільшувала їх любов,
І Сергій зрозумів, що він повинен сісти,
І скласти вірша для своєї коханої,
Щоб запалити її серце в нічному світлі.

Тож він зіскочив під зоряне небо,
Та почав записувати поезію,
Що переймала його серце його душу,
Що дарувала йому кохання і радість.

Стрічки слів плили на папері,
Вірші душі лунули далеко,
Він повірив, що її серце заграє,
Коли вона дізнається про його вірші.

І нарешті настав той день,
Коли Сергій відважився прочитати їй своє творіння,
І зізнатися їй в своїх почуттях,
Що закохався у неї з усіма серцем і душею.

І вірші його коханої зайняли його серце,
Він почував, що його кохання стало вічним,
І він був готовий ділитися з нею усім своїм життям,
І любити її з безмежною страстю та любов'ю.

Тому він ще раз повторив,
Склавши вірші для своєї коханої,
Що вона для нього - найближча людина,
І він буде любити її завжди й назавжди.
А тепер склади хокку
 
Літають свині,
Симетрично в'ються ноги.
Танець бекону!
Це ти вірш-хокку написав. А ми тепер давай будемо писати не хокку, а звичайний абсурдний вірш.
Давай я почну, а ти допишеш два рядки.

Ніч зненацька стрибнула з неба,
Запорошила сажею все навколо,
 
Це ти вірш-хокку написав. А ми тепер давай будемо писати не хокку, а звичайний абсурдний вірш.
Давай я почну, а ти допишеш два рядки.

Ніч зненацька стрибнула з неба,
Запорошила сажею все навколо,
Кішки зійшлися на дереві,
Танцюють, як на пальмі на Гаваях.
 
Назад
Зверху Знизу