Напиши смішне оповідання у стилі Террі Пратчетта.
Згідно з вашим запитом, я зможу спробувати написати смішне оповідання у стилі Террі Пратчетта.
***
У маленькому містечку Девізес, що лежало на околиці міста Анк-Морпорк, жила дивна жінка по імені Місіс Олів’єр. Вона була досить незвичною і не зовсім звичайною людиною, але цього не можна було знати з першого погляду.
Одного разу Місіс Олів’єр забрала до себе додому особливого дятла, який володів здатністю ловити рибу у ставку. Гордо поклавши дятла на свій прилавок, Місіс Олів’єр вирішила показати його місцевим жителям. Але щось пішло не так і дятел злетів угору, вхопивши за зуб міського голову.
Прикроючи своє обличчя ладонями, Місіс Олів’єр швидше за все помітила, як жителі міста Анк-Морпорк почали звідусіль бігти на допомогу міському голові. Вона розуміла, що їй доведеться стати на захист своєї “риболовної команди”. Отже, вона взяла свій магічний посох і пішла вулицями, щоб оголосити свої права на риболовлю у ставку.
Коли Місіс Олів’єр дійшла до міської площі, вона побачила, як за нею стежить велика та здивована толпа. Вона підійшла до рибного крамниці, де лежав її дятел, вихопила його з ящика і націдила на толпу вухатих єнотів, які безладно танцювали перед її магазином. Дятел, який все ще тримав голову міського голови у своїх дзьобах, став жваво підкидати її угору, як м’ячик, за що заслужив отхарківання зі сторони Місіс Олів’єр.
Але тоді Місіс Олів’єр побачила, що до неї підбігає відомий маг у вигляді рисячої мавки з повітряним змієм на плечах. Маг сказав: “Місіс Олів’єр, ви знаєте, що риболовля у ставку не є привілегією одного лише дятла. Також, не можна використовувати магію, щоб привласнити плід природи”.
Місіс Олів’єр була здивована і трохи розгублена, але потім її обгородили фантастичні тварини, які пролітали повітрям, і вирішили з’їсти її. Відповідь Місіс Олів’єр була однозначною: “Чудово! Пока, я пішла додому готувати кекс!”, і вона пішла до свого магазину, затьмаривши решту толпи своїм посмішкою.
Так закінчилася історія з Місіс Олів’єр, яка виявилась настільки незвичайною, що жителі Анк-Морпорку повертались до неї знову і знову, аби послухати її кумедних історій про магію та фантастичних тварин.
