ну и.... мухи, котлеты,
Украина была, а украицев как этноса, не было
Які ще будуть питання?.(с)
Це ж на якій підставі Ви робите такі висновки? Гм, а фахівці чомусь роблять зовсім інші висновки, прямо протилежні Вашим. Чи Ви відомий фахівець з історії етносів? Дайте посилання на Ваші роботи. Було би дуже цікаво прочитати науково обгрунтовані висновки у Ваших наукових роботах.
оригинальный вывод про 1905 на основании сказанного в 1805
Читайте книги істориків Слобожанщини: Багалія та Альбовського (посилання я дав на ці роботи у попердніх постах. У 1905 році, на честь століття Харківського університету було встановлено пам"ятник В.Н.Каразіну на якому викарбовані саме ці слова. Таким чином, навіть, у тих хто робив пам"ятник не виникало сумнівів у тому, що Харків є українським містом.
да,это укроадаптированная версия,
надоело снимать лапшу с укрооранжевых ушей, но уж чисто из уважения к Вам, повтор
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
В середине 17 века, а точнее в 1654 году, на холме у слияния речек Харьков и Лопань для защиты русских земель, и в частности Москвы, от набегов крымских татар, началось строительство мощной крепости. Крепость была построена украинскими переселенцами, которые, по разрешению московского царя, колонизировали этот край
Посилання, яке ви дали тут є кернесоадаптованою версією. За слобожанськими істориками, які працювали з документами у московських архівах витікає зовсім інше. 1. Запорізьки козаки, які прийшли на місце сучасного Харкова прийшли за Універсалом Богдана Хмельницького і закрили собою кордони московської держави (Білгородську укріплену ліню). Тобто на цей час її кордони були по лінії Білгород - Валки. Українці (запорізьки козаки) оселились по лінії на півдні від цих кордонів на землях, які належали татарам. Таким чином українці закрили собою московські кордони й вимушені приймати на себе усі напади татар. Московський цар мав стосунки з ними через посольський приказ (по сучасному міністерство закордонних справ), цей факт свідчить, що харківці (як і сумчане та охтирці) не були підданими московського царя. Інша справа - Острогожський слобідський полк. Оцей полк запорожців дійсно прийшов офіційно на запрошення московських правителів й поселився у зазделегідь збудованих для цього хатах з провіантом.
Що стосується харківців, то вони прийшли на старе городище й збудували фортецю самі.
А це для Вас тільки одна цитата із книги дореволюційного історика Харківщини Альбовського, щоб не посилались на, м"яко кажучи, сумнівні видання, бо мені вже набридло знімати локшини з кернесоподібних вух. Виключно, тільки, із поваги до Вас.
. Переселенцамъ пришлось, на первыхъ-же шагахъ, вступить въ борьбу съ татарами, завоевывая себѣ отъ нихъ силою оружія тѣ мѣста, которыя они выбирали для своего селенія. Крымцамъ, конечно, очень не нравилось пришествіе воинственныхъ козаковъ, опытныхъ въ военномъ дѣлъ. Этотъ опытъ они получили въ постоянныхъ стычкахъ и нападеніяхъ даже на ихъ собственное гнѣздо — Крымъ. Не нравилось это имъ потому, что черкасы заслоняли собою южныя границы Московскаго государства, къ которымъ татары проложили себѣ торныя дороги, часто разгуливая по нимъ съ цѣлыю поживиться московскимъ добромъ. Недовольные заселеніемъ этнмъ. татары, естественно, мѣшали козакамъ своими частыми нападеніями, такъ что черкасамъ на первое я;е время приходилось вести упорную борьбу, стровть укрѣпленія и жить въ вѣчномъ страхѣ, ожидая ежеминутнаго нападения дикихъ хищниковъ. Но они, закаленные въ опасностях'^ предпочитали все это тѣмъ угнетеніямъ на своей родинѣ, отъ которыхъ могли избавиться только бѣгствомъ. Подкрѣп- ляемые постоянно новыми волнами, сгущавшими населеніе, переселенцы крѣпгли, дѣлались сильнѣе и, въ концѣ. прочно завоевали отъ татаръ Москвѣ этотъ край, чего эта послѣіняя въ нродолженін долгаго времени не въ силахъ была сдѣлать. Московское правительство съ самаго начала смотрѣло очень дружелюбно на переселеніе черкасъ. селя ихъ по Бѣлгородской чертѣ; заселеніе-Яче дикихъ мѣстъ южнѣе своихъ границъ оно должно было встрѣтить еще болѣе сочувственно, такъ какъ переселенцы прикрывали «государевы украйны» и такимъ обраэомъ, брали на себя борьбу съ степными хищниками. Царь Алексѣй Мпхайловичъ отдалъ приказаніе: .не препятствовать ни въ чемъ поселяющимся народамъ и не дѣлать никакпхъ затрудненій въ расположеніи и устройствѣ ихъ поселеній и объявить имъ Его Царскаго Величества милость, обнадежив'!, что и впредь царскою милостью они жалованы будутъ».2).
*} Д. II. Багалѣй. Заселеніе Харьков, край, стр. 6–7.
2) Квптка. Зал. о ел. пол., стр. 7; IT. И. Срезневскій. Ист, обоорѣвіе, стр. 5; П. ГоловинсЕІй. Ö ел. пол., стр. 50–53. Ир. Фвларетъ, Ист.-ст. о6озрѣніе,отд. IV, стр. 37.
Решта моїх відповідей Вам злилась із Вашми цитатами.
А те украинцы, что остались в русском после высшей школы и приключений по СССР уважения не достойны?... Из моих коллег ВСЕ такие! Вы бросьте эти ******ские замашки!... Это право каждого! Государство вторично!
У ******ов государство первично.
Не зрозуміло про яких українців Ви тут пригадуєте. Якщо про українців, які живуть в Росії, то нещодавно в Росії прийнятий закон, що забороняє етнічним українцям створювати свої громадськи об"єднання. Оце справжній фашизм. Забороняти українцям в Україні користуватися рідною мовою та її захищати - це теж фашизм, який має назву великодержавний російський шовнізм. Українська мова - має бути державною мовою. Це означає. що усе діловодство й офіційні документи мають бути українською мовою, а усі, хто працює в державних та місцевих установах мають володіти українською мовою. Ніхто не забороняє нікому вживати інші мови у побуті та на вулиці. Ніхто не забороняє створювати в Україні національно-культурні товариства, як у Росії. Так що, шановний, з фашизмом Ваші звинувачення надсилайте за східні кордони України. Якщо не знаєте адреси я Вам можу дати її: РФ, Москва, Кремль.
А чому виникло це питання взагалі? Чи не напередодні виборів, щоб показати, що ПР виконує свої передвиборчі обіцянки щодо фактичного панування російської мови в Україні та приниження в черговий раз української? Відповідь буде зрозумілою для усіх, хто звик піддавати все сумніву. Звичайно, окрім тих, хто працює на імідж ПР? А чому не виникає цілком справделиве питання: Що в Україні зараз немає інших нагальних питань? Наприклад, як законодавчим шляхом припинити злочинну коррупцію, що як іржа роз"їдає державу? Як боротися із тіньовою економікою, що підриває економічні основи держави? Як забезпечити верховенство Закону та рівність й відповідальність усіх громадян України. незалежно від того чи це Президент, чи пересічний громадянин? Як забезпечити рівні умови для економічної діяльності усіх громадян України? Як зробити щоб в Україну прийшли нові технології та забезпечити захист українського товаровиробника? Як зробити, щоб в Україну прийшли інвестори? Як забезпечити, щоб економіка України запрацювала на повну потужність? А вони взялися за мовні закони. ЦЕ ПРОВОКАТОРИ, ЯКІ РОБЛЯТЬ УСЕ, ЩОБ ЗБУРИТИ СУСПІЛЬСТВО Й НА ЙОГО ПЛЕЧАХ ТА СТРАЖДАННЯХ ЗНОВУ ПРИЙТИ ДО ВЛАДИ, ЩОБ ВКОТРЕ ПРОБРАВШИСЬ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ МАТИ МОЖЛИВІСТЬ ЙОГО РОЗКРАДАТИ Й СКУПОВУВАТИ СОБІ Й СВОЇМ ДІТЯМ МАЄТКИ У ЄВРОПІ ТА СКЛАДАТИ НА ІНОЗЕМНІ РАХУНКИ ДОЛАРИ ТА ЄВРО ДЛЯ СВОГО БАРСЬКОГО ІСНУВАННЯ ЗА КОРДОНОМ. А ТАМ ВОНИ БУДУТЬ СМІЯТИСЯ НАД УСІМА ГРОМАДЯНАМИ УКРАЇНИ, ЯК ВОНИ У ЧЕРГОВИЙ РАЗ РОЗВЕЛИ ЛОХІВ НА МОВНОМУ ПИТАННІ.
Так що, не треба нас дурити (як колись казав наш старшина роти)! Тільки неумитий *** може повестись на ці цацянки-обіцянки...