Панове! Прочитав й стало соромно. у якому місті я живу...
1. В державі Україна має бути тільки одна мова державна - українська. Але ніхто не забороняє будь кому спілкуватися російською. вірменською, чи будь-якою мовою. Як сталося, що в Харкові, заснованому запорізькими козаками, з якими московський цар Олексій Михайлович свої відносини вів через посольский приказ (по нинішньому - міністерство закордонних справ, читай архівні документи) стала панувати російська мова? Це вже інше питання. Зараз є держава Україна і державна мова має бути в ній одна - українська. Це неодмінна умова унітарної держави.
Інша справа в тому, що в Харкові майже усі, хто відстоює другу державну не знають не тільки української (бо, просто у силу своїх розумових можливостей не можуть її вивчити), але як слід і російської. Вони думають, що, вживаючи через слово матюки, вони опанували російську мову. (Достатньо в цьому переконатися почитав коменти на форумі). Через слово - "блін", "мля" і т.п.
Усі, хто успішно опанував російську мову володіють на такому ж рівні й українською, а іноді й іще однією з європейських мов. Головне - бажання й трохи клепок у голові. Мені приємно дуже часто чути. як нинішні студенти дуже часто на вулицях поміж собою спілкуються українською мовою. Значить інтелектуальний потенціал українців (я маю на увазі усіх громадян України) ще живий. Мені приємно, що нинішня молодь себе ототожнює з державою Україна. Якби молодь іще розуміла, що своє життя треба вибудовувати у своїй державі на європейських цінностях та моралі, то б не допустила, щоб сучасні політики їх розводили на питаннях двомовності та інших обіцянках-цяцянках. Бо усі ці цяцянки-обіцянки спрямовані виключно на те, щоб на чергових виборах прийти до влади й мати можливість дорватися до корита державного бюджету, щоб розкрадати його у власні кишені, а накрадене вивозять у Європу, де скуповують собі маєтки й накопичують гроші в доларах та євро на особистих рахунках, таким чином створюючи собі й своїм нащадкам умови для подальшого успішного життя в Європі. А Україна буде для них завжди країною лохів, які за найнижчу у Європі зарплату ішачать на них й раді зайвій пляшці пива, чи іще якогось напою, який отруює їм мозки та робить з них ще тупішого й покірнішого раба.
2. Заможність будь-якого суспільства залежить виключно від рівня виробництва. Пригадайте, а хто з можновладців, які за безкоштовно захопили найкращі радянські заводи та фабрики збудував хоч один сучасний завод, чи фабрику й забезпечив нові висококваліфіковані робочі місця україцям? Ото ж. Вони гроші ці вивозять за кордон й таким чином підтримують економіки інших країн, а не України. А на Україну їм начхати. бо бидло, яке працює за можливість придбати собі пляшку пива й радіти їй не варто того, щоб його поважали й рахувалися з ним. Його достатньо стравити поміж собою питаннями двомовності чи передвиборчими цяцянками-обіцянками.
3. Я не бачу, щоб наша молодь боролося за своє майбутнє в Україні. На вибори ходять в переважній більшості старенькі та люди середнього віку. Молоді на виборах майже немає. Чому молодь не хоче визначати свою долю й дає таким чином відкритий шлях усіляким пройдисвітам до влади? Чому молодь така байдужа до долі власної держави? Мені це не зрозуміло.
4. Щодо Юлії Тимошенко про яку тут йдеться у кожному другому пості. Я, наприклад, вважаю, що влада відкрила с Юлією скриню Пандорри. Бо, по-перше. ті, хто її усадили за грата, самі повинні з нею ділити нари, бо нічим не краще за неї, якщо не гірші.. По-друге, кожна наступна влада буде тепер садити своїх попередників нещадно, бо є за що. По-третє, Юлю вони будуть вимушені випустити, бо, як тільки Євросоюз накладе арешт на усі їхні рахунки за кордоном, тут вони одразу схаменуться. Пам"ятаєте, нещодавно, в Бєлорусії так і було. Як тільки наклали арешти на особисті рахунки та на маєтки за кордоном білоруських можновладців, так одразу ж випустили із буцигарень лідерів білоруської опозиції. Думаю, что такий сценарій чекає й на Україну. І усі опозиційні діячи будуть на свободі. І це трапиться незабаром.