ОСВІТА ТА НАУКА
Розділимо освіту на два сектори - безпосередньо освіту та виховання. З першим у нас "задовільно з мінусом", а з другим – повна катастрофа. Нинішня освіта - це в основі погіршений варіант совкової попередниці. А згадана ніколи не вирощувала особистість, вона продукувала слухняних зубрил без вміння аналізу. Проведіть такий аналіз, хто з «совкових» вихованців читав без примусу В.Шекспіра чи Т.Шевченка і вам стане зрозумілим якість перехваленої «совкової» освіти і “найбільш читаючої нації в світі”. В ній дитину чи студента, який пробував мислити як особистість, "садили на місце" вчителі чи професори, тому талант вимушений прориватися всупереч системі. Ще один недолік цієї спадщини – відірваність професури від живої науки. Звідси й негативний догматизм - конспект від викладача являвся шорами світогляду майбутнього фахівця. Порахуйте для прикладу ефективність нашої освіти в кількості талановитих випускників-акторів інституту ім. Карпенка-Карого і вас пройме жах. Ці паразити, вирощені на гроші зі злиденного дербюджету, не взмозі навіть зліпити телевізійне «мило» по типу москальського чи латиноамериканського. Пропорція в освіті кількість-якість катастрофічна не на користь останньої і вона виростає з культури «рашен», яку найкраще в цьому випадку відобразив Н.Хрущов. Коли почали вводити так звану вечірню та заочну освіти, спеціалісти почали скаржитися Хрущову на їх сурогатність. На що тодішній вождь сказав щось подібне: «Хай сидять хоча б просто за партами, менше будуть горілку пити та дебоширити».
Теперішні тести на знання направлені на боротьбу з корупцією та шулерство при перевірці знань, але як вони взмозі перевірити реакцію та гнучкість розуму, які, на мою думку, більш важливі для інтелекту ніж просто пам'ять. До цього ще треба додати насиченість учбових програм, яка не дає закріпитися в мозку найнеобхіднішому. Як результат більше половини учнів навіть не засвоюють рідної мови, а це вже не замінять ніякі знання по математиці. Як на мою думку, при такій освіті нобелівських лауреатів нам ще чекати не одну сотню років. Ми будемо подібно продовжувати штампувати власників нічого не вартих дипломів, тому що якість освіти зворотньопропорційна вирослій кількості ВУЗів та "проффессорів". Тому не буде дивиною, що такий випускник буде плутатися між А.Шевченко і Т.Шевченко і зовсім не знати про роль Т.Прокоповича в побудові Росії. Коли освіта не в змозі донести до учня роль рідної мови для цивілізованої людини, то освітою її можна назвати лиш умовно. Отже в нинішніх умовах наше суспільство, витрачаючи масу коштів на освіту, отримує замість неї велику кількість девальвованих дипломів, тим самим і девальвуючи цінність нашого життя з гривнею включно. Підтвердження цьому можете побачити на сучасній архітектурі будівель, в яких сурогатний фахівець пробує прикрити своє невігластво різними жлобськими прибамбасами, які ще більше відображають його непрофесіоналізм.
Про виховання я можу сказати наступне. Жлоб продовжує продукувати жлоба. Поплавські у нас не виняток, вони в нас масове явище. Як результат, держава на свій кошт штампує В.Сердючок, так і не “обтесавши” жлобство Данилків. Інтелігент в університеті - це унікальне явище, тому ми випускаємо культурних виродків з дипломами, для яких честь і совість є чимось з середовища фантастики. Тому і маємо величезний дефіцит в шляхетних людях, без яких наше суспільство приречене на повний занепад. Лиш шляхетність нас виведе із стану "рашен", а справжній інтелект повинен показати нам значущість для нинішньої європейської цивілізації поштовхів давньогрецької культури, ролі християнства та італійського Ренесансу. А згадуваний давньогрецький "ідіот" в особі нашого нинішнього "проффессора" точно не буде спонукати Україну до її ВІДРОДЖЕННЯ
В 60-х роках в Союзі був неофіційний поділ науки на "фізиків" та "ліриків". Вирощування останніх, яких ми назвемо ще «гуманітаріями» необхідної якості не допускав режим В.Щербицького під пильним оком Москви. Ота більшовицька псевдонаука під назвою «марксизм-лєнінізм» загнала цей розділ науки в такий глухий кут, що зараз нікому пильним оком розгледіти та проаналізувати соціально-культурний стан народу та окремої його людини, дати поради в поправці на краще цього стану. Тому нікому зараз науково трактувати феномен того ж жлоба чи роль догматизму православ’я на наш занепад. Ми маємо сурогатні інститути культури, соціології. філософії, літератури, консерваторії, тільки при цьому не маємо достойної культури: праці, побуту, громадянського суспільства, етики, естетики, харчування, відношення до алкоголю та тютюну, виховання дітей та багатьох інших аспектів нашого життя. Ми навіть не можемо визначити себе в соціально-культурній градації сьогоднішньої цивілізації, помилково себе, постсовкових жлобів, записуючи в цивілізовані європейці. Тому нам потрібний науковий погляд на наш стан для визначення нашої культурної хвороби та її подальшого лікування. Суспільству край потрібно визначитися з різницею між культурою «рашен», в реп’яхах якої ми продовжуємо перебувати, та європейською культурою, до якої нам ще далеко. На мою думку, існуючі на даний час інститути та кафедри в гуманітарній сфері простіше розігнати ніж викорінювати з них невігластво та паразитизм. Лиш очистивши оті реп’яхи кафедр «марксизму-лєнінізму», можна почати творити нові гуманітарні інститути.
А "фізиків" добиває нинішній режим вирвавшогося на волю деструктивного жлоба. А ця когорта у нас була досить достойна. Візьмемо й розглянемо один з головних критеріїв якості наших «фізиків» - винаходи. По кількості продукування винаходів на кількість населення ми були деякий час в когорті найкращих у світі. А зараз… Ось докази такого деструктивізму:
- тільки за 1985-1997 pp. кількість винахідників і раціоналізаторів скоротилася з 1 млн 27 тис. до 48 тис. — більше ніж у 21 раз(!);
- аналіз динаміки надходження заявок на винаходи від національних заявників протягом 2005-2008рр. свідчить про стійку тенденцію їх зменшення (майже на 20% проти 2005р.). Тільки за минулий рік кількість заявок на винаходи від національних заявників змен-шилась на 18%. В Україні національними заявниками отримується патентів на винаходи на 1 млн. населення у двічі менше ніж в Росії, в 3 – 3.5 разів менше ніж у Франції та Німеччині;
- щорічно скорочується кількість наукових розробок, що втілюються в виробництво. Так, у 2002 р. науковцями України завершено та передано замовникам 38,3 тис. розробок, супроти 51,9,4 тис. - у 1995 р. чи 82,0 тис. - у 1991 р. Із їхньої загальної кількості у 2000 р. 3,9 тис. досліджень були спрямовані на створення нових видів техніки, 3,6 тис. - нових технологій, 1,1 тис. - нових матеріалів тощо. Коли у 1990 р. кожна четверта розробка зі створення нових видів техніки та технологій містила нові технічні рішення на рівні винаходу, то у 2000 році такою була лише майже кожна восьма розробка.
Зі зменшенням кількості вчених падала і їх якість. За кількістю патентів у розрахунку на чисельність наукових працівників Україна у 15-20 разів відстає від розвинутих країн світу. Так, у 2000р. науковцями було подано у патентні відомства України та зарубіжних держав понад 6,5 тис. заявок на видачу охоронних документів, отримано 6,1 тис. патентів, що майже у 2,4 рази менше, ніж у 1991р.
На цьому фоні сурогатна державна машина замість дій по спасінню залишків колись квітучої слави України добиває її цілеспрямовано. Найбільш суттєве зниження кількості поданих заявок у порівнянні із попереднім роком (на 18%) мало місце у 2008 році. Це відбулося внаслідок збільшення діючих ставок зборів за патентування винаходів та корисних моделей які відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України (Янукович) від 19 вересня 2007 р. № 1148 (постанова вступила в дію 16 травня 2008 р.) збільшені до 35 разів. Після її прийняття Україна втратила близько 3 тис. патентів на винаходи, які припинили дію через несплату збору, серед яких є подібні і автора.
Це по патентах, а ось аналіз по наукових публікаціях за кордоном. Найбільший внесок у «наукову віддачу» України робить Національна академія наук України, а от інші галузеві академії, наявні в Україні, практично відсутні в науковому просторі, хоча й з’їдають своїм паразитизмом певні бюджетні кошти.
Серед інших організацій, причетних до створення реальних вкладів в науку та створення відповідного іміджу України в науковому світі, представлено лише з десяток університетів, решта не мають практичної наукової цінності. Отже виросла кількість ВУЗів показує свій нульовий науковий вклад в науку, що може також по-казати, яку освіту вони надають.
Не тільки держава, а й все суспільство вклало свій негативний внесок в цей занепад. Назвіть мені хоч одного науковця чи винахідника, який би отримав славу і гроші в описуваній країні за свій талант. Ви зверніть увагу, кого в суспільстві називають творчою людиною. Кожен день по «ящиках» нам триндять про «творчість» шоуменів з поп культури, які свій сурогат видають за творчість. Постійно нам показують зборища «бомонду» цих «творчих» людей, а ось творця дійсного прогресу з якоїсь лабораторії чи КБ отой сурогатний конгломерат «масового заробляння на рекламі» воліє не помічати. А талант до техніки чи фізики в потомків "гречкосіїв" є. Радує лиш те, що ці достойні люди всупереч невігластву сурогатної держави та й суспільства взагалі продовжують щось творити на благо цього суспільства. І ці люди варті більшої уваги і пошани від нашого суспільства, інакше залишки їх повтікають від цього невігластва на користь більш розумних народів (скільки наших славетних земляків прославило своїм талантом інші народи, в тому числі і в знаменитій Силіконовій долині).
