Український націоналізм.

[fly brut]

тяжело догнать, что дело не в пробелах? сочувстую

Странно, по-русски пишешь, а на такие сайты не заходишь.
Или ты только те сайты посещаешь, где в адресе ua содержится?

 

[grono]

тут почти вся страница в оффтоп ушла... опять межнародные срачи развели! по теме пишите!

тут не можу з тобою не погодитися.
ТС:

ми підхоплюємо та знов і знов повторюємо безхсмертне гасло українських націоналістів: Слава Україні! - Героям слава!

Героям слава!

 

[fly brut]

Героям слава!

Героям Малороссии, УНР, УССР или всё-таки Украины?

 

[grono]

Странно, по-русски пишешь, а на такие сайты не заходишь.

странно, можна ****аться, а секесом заниматься не с бомжами. Ферштейн?
Учись, студент! (с)

Или ты только те сайты посещаешь, где в адресе ua содержится?

да не, на .ру есть же более приличные места (устал уже ссылки давать )

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[exit(0)]

веского аргумента на чушь ??? ты уверен, что там есть что комментировать?

чушь как раз в твоем ответе на мой 1й пост
а вот ты постарайся, поднапряги извилинуы
или ты с пеной во рту, но согласен?
ярый русофоб(или русофил) никогда не согласится с мнением оппонента!

 

[fly brut]

странно, можна ****аться, а секесом заниматься не с бомжами. Ферштейн?
Учись, студент! (с)

Интересно, а ты не с бомжами ****аешься молча или всё-таки по-русски что-нибудь говоришь?
P.S. Когда я был студентом, ты ещё где-то шевелился.

 

[grono]

Интересно, а ты не с бомжами ****аешься молча или всё-таки по-русски что-нибудь говоришь?

и к чему ты клонишь? не юли

P.S. Когда я был студентом, ты ещё где-то шевелился.

значит, когда я буду таким как ты, ты шевелится уже не будешь
Мы квиты. Заранее приношу свои соболезнования

 

[fly brut]

и к чему ты клонишь? не юли

Я задал прямой вопрос в связи с твоей языково-****уальной аналогией.
Не вижу ответа.

значит, когда я буду таким как ты, ты шевелится уже не будешь
Мы квиты. Заранее приношу свои соболезнования

А ты уверен, что ты будешь таким, как я?

 

[Ziggy]

и какой вывод из этой правды??? знакомую дату 1500 увидел? дык, после этого был ряд других войн.
Например, в одной из них в 1618 году Сагайдачный с запорожскими козаками осаждали Москву

точно, осаждали.
ну и как, осадили? чем закончилось-то?

Сегодня у тебя появилась новая мулька - 1569
так вот, следующий этап - просветиться, чем была Речь Посполита . А то, судя по всему, ты намекаешь, что в этом году ВКЛ исчезло

не исчезло, но и ничего особенного с XVII века из себя не представляло.
формально Польша и в 1795 не исчезла, Царство Польское до 1860х вроде бы как бы и существовало (под властью императоров РИ), ну и что? веками жили воспоминаниями о былом могуществе, и ненавистью к России и русским и до сих пор ничего не изменилось

 

[grono]

Ziggy, неплохо было бы сначала вдуплиться в суть беседы, а не вырывать пост из контекста

 

[Ziggy]

да, виноват, опоздал к началу, читать 28 страниц поленился. ухожу

 

[exit(0)]

Ziggy, ты ничего не теряешь. тут просто не отвечают на твои посты, а если отвечают, то не по теме или уходят от ответа, как политики
сим смею откланятся, т.к. удаляю подписку на тему. здесь ловить нечего

 

[Бунтовский]

точно, осаждали.
ну и как, осадили? чем закончилось-то?

Вскоре стали под руку московского царя проситься

 

[Хутчиш]

скажите Гроно часто видется с Ромстепом?

 

[Бродник]

Вам легенду карты "12-15 вв" что не позволяет прочесть?
А также земмли "НОМИНАЛЬНО зависимые" от ВКЛ?
15 в закончился в 1499 г.

Це означає, що такі землі визнавали зверхність Великого Князівства Литовського, але користувалися широкими правами на місцеве самоврядування. Литовська експансія взагалі відрізнялися тим, що поважалися права і вольності місцевого населення. Зрештою, це лише одна з точок зору. Ось Вам інша карта, де просто написано, що означені території знаходилися в підпорядкуванні князівства. Чорноморське узбережжя охороняв литовський чорноморський флот (зібраний з українських військових людей) задовго до того, як ці краї побачили першого "русского моряка".

Ще з обох карт випливає, що про Стародубщину та Харківщину московським князям можна було лише мріяти, як і про Курськ, Брянськ, Смоленськ. До того ж, автор припустився помилки, виділяючи Московське та Рязанське князівства в окремі держави. На північно-східному напрямку треба було написати "Татарська Орда", відповідно до норм тогочасного міжнародного права.

 

[sniper85]

Чорноморське узбережжя охороняв литовський чорноморський флот (зібраний з українських військових людей) задовго до того, як ці краї побачили першого "русского моряка".

Ух ты!!!
А можно поподробнее про "лытовський чорноморськый флот"?
А то я два военных ВУЗа закончил, в том числе и оперативно- тактический факультет военной академии Украины, и на занятиях по военной истории нам что-то про сию силу грозную морскую как то не рассказывали ни разу. Просветите неуча, будь ласка.

 

[byd f3]

Ще з обох карт випливає, що про Стародубщину та Харківщину московським князям можна було лише мріяти, як і про Курськ, Брянськ, Смоленськ. До того ж, автор припустився помилки, виділяючи Московське та Рязанське князівства в окремі держави. На північно-східному напрямку треба було написати "Татарська Орда", відповідно до норм тогочасного міжнародного права.

Очень интересно. Стародуб на карте видно. А где на карте великолитовский город Харків? И Ужгород, оказывается, венгерский город. Так надо понимать?

 

[Dmitrof]

Сегодня у тебя появилась новая мулька - 1569
так вот, следующий этап - просветиться, чем была Речь Посполита . А то, судя по всему, ты намекаешь, что в этом году ВКЛ исчезло

Я хочу сказать что
1. Московские князия и ВКЛ были связаны родственными связами. Например, дочь Витовта Софья была женой сына Дмитрия Донского, Ивана 2-го Московского

2. Начиная с Казимира 1-го ВКЛ, или Казимира 4-го, Польского короля не было разных правитетей для ВКЛ и Польши. Король Польши АВТОМАТОМ становился Великим Князем ВКЛ.

3. Да, с 1569 г. ВКЛ, как отдельного государства не было.

Це означає, що такі землі визнавали зверхність Великого Князівства Литовського, але користувалися широкими правами на місцеве самоврядування. Литовська експансія взагалі відрізнялися тим, що поважалися права і вольності місцевого населення. Зрештою, це лише одна з точок зору. Ось Вам інша карта, де просто написано, що означені території знаходилися в підпорядкуванні князівства. Чорноморське узбережжя охороняв литовський чорноморський флот (зібраний з українських військових людей) задовго до того, як ці краї побачили першого "русского моряка".

Ще з обох карт випливає, що про Стародубщину та Харківщину московським князям можна було лише мріяти, як і про Курськ, Брянськ, Смоленськ. До того ж, автор припустився помилки, виділяючи Московське та Рязанське князівства в окремі держави. На північно-східному напрямку треба було написати "Татарська Орда", відповідно до норм тогочасного міжнародного права.

Опять таки, это карты за какое время? Вот то, что на карте называется "Дикое поле", "Чернигово-северские земли", "Верховские княжества" когда последний раз входили в ВКЛ? Даже по легенде этой карты?
Кстати, на время карты Московское и Рязанское княжества, а также Великое княжество Тверское - это все-таки разные государства. Рязанское княжество было передано в управление Московскому ~ в 1502г. Великой княжной Анной, сестрой Ивана 3-го Московского. Тверское ~ в 149х, точный год не помню, ценой династического брака.

 

[Бродник]

Ух ты!!!
А можно поподробнее про "лытовський чорноморськый флот"?
А то я два военных ВУЗа закончил, в том числе и оперативно- тактический факультет военной академии Украины, и на занятиях по военной истории нам что-то про сию силу грозную морскую как то не рассказывали ни разу. Просветите неуча, будь ласка.

Мені не дивно, що вчорашні червоні замполіти забивали Вам вуха "русской славой", обминаючи звитяги українців. Але не треба закінчувати десять академій, щоби здогадатися що морське узбережжя охороняють на кораблях а не на бойових верблюдах.

Скоріше за все Ви необізнані ані з історією Карпатської Січі, ані з арміями УГА, УНР, Гетьманату та УПА. Також Ви ніколи не чули про Холодний Яр, Колківську повстанську республіку, Першу українську дивізію УНА. Нічого не знаєте Ви і про похід Сагайдачного на Москву. Знайшовся у Вашій освіті й пробіл про український флот литовської доби.

Але ще не пізно Вам дізнатися і про цю сторінку української історії.

Литовський князь не випадково обрав шлях до берегів Чорного моря. Вихід до Чорного моря і зміцнення своїх позицій на його берегах був складовою татарської політики литовського князя. Ольгерд намагався не лише повернути всі старі княжі землі, а справедливо вважав зміцнення чорноморського узбережжя важливим елементом безпеки і розвитку країни. А для вирішення цих питань необхідний був флот і князь активно зайнявся вирішенням проблеми його будівництва. Досягнувши берегів Чорного моря, Ольгерд значно розвиває морську справу, розбудовує старі морські порти Олешки на Дніпрі, Кочубеїв (на місці сучасної Одеси), розпочинає будівництво Очакова і нового порту Маяк в устю Дніпра, поблизу нинішнього Херсона, організовує торговий флот і торгівлю з Візантією, налагоджує рибальство, зводить грізні фортеці в Кам’янці, Меджибожі, Брацлаві, Вінниці, Каневі, Черкасах і в других місцях України. Дністер і Дніпро повертають собі славу морських торгових артерій, які відновлюють зв’язок українських земель з Візантією і Середземномор’ям.
Заходи Великого князя привели і до відродження кораблебудівництва, на який значний вплив мав генуезький флот. В Кочубеєві і в Дніпровському лимані розпочато будівництво окрім лодій і морських двохвітрильних суден з прямими і косими вітрилами, двома палубами та з гарматами на борту. Ці судна могли ходити також і під веслами. Для їх будівництва ліс сплавлявся Дністром, Бугом і Дніпром.
З виходом до берегів Чорного моря військово-політична ситуація навколо українських земель не стала кращою. Після смерті Ольгерда в 1377 році до впертої і кровавої боротьби з Ордою додалися ще княжі міжусобиці, тривала боротьба з німецьким орденом на півночі та литовсько-московське суперництво, яке для Литви стало першорядним.
Пошук союзників закінчився підписанням в 1385 році так званої Кревської унії – політичного об’єднання Литви і Польщі під короною польського короля: Великий князь литовський Ягайло одружувався з польською королевою Ядвігою і ставав польським королем і мусив охрестити Литву за римським обрядом.
Ця подія повністю повернула історію Литовсько-української держави і викликала спротив литовсько-українського суспільства. Особливе незадоволення в Україні визвало впровадження католичного віросповідування, яке поляки зразу ж взялися нав’язувати українцям і це тривало протягом віків. Цю ситуацію використав князь Вітовт і змусив польського короля визнати його Великим князем литовським.
Протягом всього свого княжіння Вітовт демонстрував самостійну від польського короля зовнішню політику і продовжив справу Ольгерда. Використовуючи внутрішні конфлікти в орді і міжусобицю між ханами Вітовт активно і досить агресивно втрутився в татарські справи, розпочав боротьбу з ординським великим ханом Едигеєм і підтримав вигнаного з Орди хана Тохтамиша. Тохтамиш, як нащадок Батия, вдячний за „велику ласку і честь” і допомогу в трудні часи, коли його„коні потні були”, зрікся на користь Великого князя литовського на вічні часи історичних прав на Київ і всі руські землі які були колись підвласні татарам, і, за московськими архівами, у випадку його поновлення литовцями великим ханом Золотої Орди, обіцяв посприяти Вітовту стати великим князем всієї колишньої княжої Русі.
Цілі боротьби були занадто великими і великий литовський князь розпочинає військові дії проти Орди. В 1395 році він приймає участь у війні хана Тохтамиша з Тімуром (Тамерланом) і несподіваним ударом забирає в того Смоленськ. Восени 1395 року Вітовт „князю Скиргайлу повелъ идти с Кыева к Черкасам и к Звенигороду. Князь же великий Скиргайло божею помочю и великого князя повелением взял Черкасы и Звенигород…”. В 1397 році литовсько-українські війська Вітовта підтримуючи того ж хана Тохтамиша з боями увійшли в Крим і дійшли аж до Кафи. Кримський юрт і Ногайська орда були підпорядковані союзному хану Тохтамишу. Наступного, 1398 року, україно-литовське військо Вітовта разом з німецькими рицарями знову виступило проти татар. Його військо пройшло від Волині Поділлям і підпорядкувало собі околиці Дніпра і Дністра аж до їх гирла, де князь спорудив фортецю і митницю біля острова Тавань і камінний міст через Буг, Чорний город на Дністровському лимані та місто Каравул, неподалік ****ова, на нижньому Дністрі.
Вітовт, продовжуючи справу свого дядька великого князя Ольгерда, взяв твердий курс до берегів Чорного моря і відродження там колись славного княжого флоту. Для цього необхідно було завершити спорудження морських і річкових портів, відродити суднобудівництво і захистити їх надійними фортецями. Для захисту морського узбережжя за наказом Вітовта споруджуються додаткові міцні кам’яні фортеці в Білгороді на Дністровському лимані, св’ятого Івана (Тавань) в усті Дніпра, поблизу теперішньої Каховки, та зміцнюється Кочубеїв.
Споруджені фортеці князь заставляв гарнізонами, призначав старостів, які керували там фортифікаційними роботами і всім життям, тобто вже формувалася своєрідна берегова оборона чорноморського узбережжя. Вперше стіни причорноморських фортець були обставлені гарматами, виливати які з наказу Ягайла в 1394 році розпочали у Львові, збудувавши для цього спеціальний Арсенал. Примірно в цей же час гармати почали застосовувати й на суднах. Були це різнокаліберні гармати довжиною до 1 метра: шарфмица - калібром 34,5 см, василиск – 20,1 см, співачка – 18,4 см, соловій – 17,9 см, фалькон – 10,4 см, фальконет – 7,2 см і інші. В XV ст. появилися і гармати спеціальних призначень, наприклад, тарасниці для оборони фортець і замків, гуфниці стали попередники нинішніх гаубиць, бомбарди примінялись для штурму мурованих замків а шротівниці – для знищення піхоти. Та на морських суднах найбільшого поширення набули фальконети, фалькони або соколи, серпентини і соловії з продовженими стволами, бойове використання яких згодом було значно розвинуте козацтвом. Врешті, зусиллями Вітовта і Ягайла генуезький флот, що тривалий час був господарем на чорноморському узбережжі, з Дністровського і Буго-Дніпровського лиманів був витіснений. Ягайло відновлював старі морські шляхи київських князів, придаючи цій справі важливе державне значення. Флот і приморські фортеці за задумами князя, мали не лише забезпечити прибутки від морської торгівлі, а й стати базою для завершення боротьби з Золотою Ордою. Водночас, флот мав гарантувати безпеку з моря від нового противника, що появився на південних і західних берегах Чорного моря - османів.
У зв’язку з новою небезпекою, вихід до моря дав можливість Ягайлу втрутитись в турецько-візантійські справи і при допомозі флоту надавати допомогу Візантійському імператоров, оточеному турками в Константинополі Кочубеїв (теперішня Одеса) став головним українськ0-литовським портом, звідки, за свідченням архівів, князь Ягайло в 1415 році направляв кораблями десантні дружини та українське зерно оточеному турками Константинополю. Допомога ця була вагомою для візантійців, хоч і не мала вирішального значення, бо морські операції литовко-українського флоту не мали системного характеру, до того ж їх блокував союзний туркам генуезький флот.
На теренах України в Кочубеєві і в гирлі Дніпра та Бугу при активній підтримці князя стало знову розвиватися кораблебудівництво, будуються гребні і вітрильні палубні судна. Судна тогочасного флоту могли приймати до 200 тон вантажу, мали дві а то й три щогли, були гребно-вітрильними і вітрильними, довжиною 25-30 метрів і шириною до 7 метрів. Загальна площа вітрил сягала 500 метрів.
Литовсько-український флот появився в Чорному морі а основні його морські шляхи простяглися до Босфору і дальше в Середземне море. Правда, флот той був, вірогідно, торговий, про наявність в цих портах суто військового флоту поки-що свідчень не виявлено. Але ми знаємо, що великої різниці у ті часи між військовими і Судна часів Вітовта. торговими суднами не було і кожне з них могло стати при потребі як військовим так і торговим судном. Грунтом для розвитку литовсько-українського флоту став досвід флоту берладників, які мали тривалий досвіт мореплавства і військових операцій.
Вітовт добре розумів значення флоту для зміцнення держави і тому старався колонізувати звільнений від ординців степ і залюднювати їх у першу чергу через будівництво портів і прибережних фортець та розміщував в них військові застави. Намагаючись взяти під надійний контроль торговий шлях через Дніпро, Вітовт організовує будівництво фортеці Очаків і наймає для будівельних робіт кримських татар. Мандрівник Гільбер де Ляноа, який в 1421 році проїздив Причорноморськими краями, записав, що тамтешнє татарське населення визнавало владу Великого князя литовського. Багато місцевих традицій про причорноморські заходи Вітовта записали мандрівники XV століття, ці традиції перейшли і у місцеву топоніміку. Наприклад, до сих пір у нижній течії Бугу існує село Вітовтів брід.

 

[byd f3]

Литовсько-український флот появився в Чорному морі а основні його морські шляхи простяглися до Босфору і дальше в Середземне море. Правда, флот той був, вірогідно, торговий, про наявність в цих портах суто військового флоту поки-що свідчень не виявлено.

Але ми знаємо, що великої різниці у ті часи між військовими і Судна часів Вітовта. торговими суднами не було і кожне з них могло стати при потребі як військовим так і торговим судном.

Вот так и создаются мифы.