Буратіно (страшним хрипким голосом). ...і слухай, *****, от, *****, він смотрить, шо та ***ня летить, кругом неї фари, лампи, там, всякі. А сама червоняста лампа мигає. А летить воно йому на город. От воно стало біля клуні і мига. Той ***** ****ує туда. Жінка кричить. Він тіки так: спакойна, стара *****; а з цієї ***ні така рука його - раз, а іди сюда, - запхали в НЛО і кудись полетіли до хріна на роги.
Гурвіник. Оце і все?
Буратіно. Нє. Вони політали туда-сюда, ну там всьо такоє, прилетіли і викинули його к ***м, а чувак той після цього все на *** забув. Його питають: як тебе звуть, а він: "бе-е". Йому показують жінку, а він: "бе-е".
Гурвіник. Та то всьо ***ня.
Буратіно. Та яка ***ня, в книзі написано!
Гурвіник. В мене кум, він в Ісайках директор бані, так його небіж раз приходить додому, а жінки нема. Він до сусідки. Сусідки тоже нема. Він сховався за піч, думає: як прийде, налякаю. Коли та ***** приходить, скида одеж, волоси так розпуска, якоюсь ***ньою намазалась і, раз, у трубу. Кумів небіж тоже все поскидав і давай мазатися. Намазався і, тоже, у трубу. Прилітає на якусь гору, ну там, де ото вони гуляють, стоїть таке крісло, в йому сидить їхній цар і всьо такоє. А та ***** каже: а ти шо тут робиш? А ну ****уй отсюда, дає йому поліно і каже: це твій кінь, і давай, ****уй, щоб тебе не виділи, тільки не ****и нікому, бо помреш. Він прилетів і зразу ж куму напиздів, а той мені.
Буратіно. І шо, помер?
Гурвіник. Тут же. Як ховали, то весь синій в гробу лежав.