Від несамовитого дзвінка телефонний апарат аж підстрибнув на столі. Тієї ж миті лейтенант Шукайло зірвав слухавку:
-- Міліція!
-- Швидше! Вулиця Соцпраці, дев'ять, кооператив "Тантал"!..
-- Що сталося?
-- Рекет! Вже гупають у двері! Гроші вимагають!
-- Протримайтеся, скільки зможете! Виїжджаємо! – скрикнув лейтенант Шукайло.
За хвилину оперативні "уазики" з групою захоплення пронизливо заверещали гальмами біля потрібного будинку. Лейтенант Шукайло разом з трьома кремезними хлопцями у бронежилетах і з автоматами в руках увірвалися до парадного під'їзду, двоє кинулися до запасного виходу, ще двоє залягли у дитячій пісочниці, взявши на приціл обидва вікна кооперативу "Тантал".
Розчахнувши ногою двері з табличкою "Директор", лейтенант Шукайло вмить оцінив обстановку: кілька здорованів трусили за комір переляканого худорлявого чолов'ягу й хором скандували: "Гро-оші! Гро-оші!.." Голова нещасно; жертви тіліпалася на тоненькій шиї, неначе кульбабка, а ноги безпомічно сіпалися у повітрі.
Оглушливо бабахнувши з табельного "макарова" в стелю і скориставшись миттєвим збентеженням, лейтенант Шукайло владно гукнув:
-- Усі -- на підлогу! Руки під себе!
Вимагачі, немов підкошені, дружно повалилися на паркет, гепнувся на них, утративши рівновагу, й господар кооперативу.
Дзвінко заклацали наручники, і не встигли затримані оговтатися, як уже сиділи в кабінеті лейтенанта Шукайла. Директор кооперативу "Тантал" терпляче чекав у коридорі на очну ставку, здивовано дослухаючись до вибухів реготу, що раз у раз лунали з кабінету інспектора. Нарешті він не витримав, насмілився прочинити двері й обережно зазирнув усередину.
-- Заходьте! -- запросив його лейтенант Шукайло. -- Сідайте.
Дочекавшись, поки директор відсуне стілець подалі від вимагачів й умоститься на куточку, лейтенант Шукайло лагідно промовив:
-- Грошики доведеться-таки віддати.
-- Я-ак?!
-- Мовчки.
-- То ви... -- скочив на ноги ошелешений директор кооперативу, -- то ви разом із ними? Мафія?!
Лейтенант Шукайло підморгнув затриманим, що з відразою та ненавистю дивилися на директора, й, зітхнувши, пояснив:
-- Ніякої мафії. Ми тільки-но перевірили показання цих ваших "рекеритів" й одержали вичерпну інформацію. Усі вони -- дуже шановні люди. Оцей -- голова Слобожанської міськради, цей – народний депутат України, а ось цей -- уславлений дисидент, борець за права людини...
-- Та вони ж злочинці!
-- Ну, щодо злочинів... -- лейтенант Шукайло поклав на стіл з десяток м'ятих та розірваних ганчірок брудного кольору. – От полюбуйтеся: продукція вашого кооперативу "Тантал". До першого прання в теплій воді це були наймодніші куртки Саме їх і придбали наші нові знайомі. Тож цілком справедливо від вас вимагаються гроші за браковану продукцію.
-- Ні в якому разі, -- категорично замотав головою директор. -- Куплені в кооперативі речі обміну й поверненню не підлягають!
-- Що ж, тоді підлягатимете ви, -- лейтенант Шукайло зітхнув. -- Підлягатимете за статтею кримінального кодексу -- випуск і продаж недоброякісної продукції. Обирайте!
Незабаром усі розійшлися задоволені. Особливо співала душа й світилися очі в директора кооперативу "Тантал".
(1989)
