Посольство Ірану в ПАР надіслало Посольству України повідомлення про відкриття книги скорботи за загиблим аятоллою та його поплічниками. Надіслав їм відповідь. Вважаю необхідним зробити її публічною.
«Ваша Високоповажність,
Пане Посол,
Оскільки Ви офіційно повідомили про книгу скорботи в памʼять аятолли Хаменеї та військового керівництва Ірану, вважаю за потрібне нагадати Вам наступне.
Як військові союзники Російської Федерації, лідери Ірану заплямували себе кровʼю тисяч українських громадян — чоловіків і жінок, дітей і літніх людей, — убитих за допомогою сумнозвісних іранських дронів «Shahed» та іншої військової технології, яку Ваш уряд так охоче постачав Росії. Ваші лідери були співучасниками нескінченного горя, якого зазнали цивільні українці.
Як віруюча людина, я намагаюся не радіти смерті інших людей — навіть тих, хто свідомо вирішив бути мучителем мого народу, який не вчинив Вашому нічого поганого. Але як людина, що три роки жила у Києві під щоденні завивання іранських машин смерті, я не можу не бажати, щоб кожен злочинець отримав по заслугах за те, що вчинив. Якщо не перед людьми, то перед Богом.
Пане Посол, я не знайомий з Вами і не маю до Вас особистої неприязні. Інколи хорошим дипломатам доводиться представляти поганих лідерів та їхню політику. Але сподіваюся, Ви розумієте, що я не висловлюватиму скорботу щодо людей, чия ****** в мене скорботи не викликає.
З повагою,
Д-р Олександр Щерба
Посол»
«Ваша Високоповажність,
Пане Посол,
Оскільки Ви офіційно повідомили про книгу скорботи в памʼять аятолли Хаменеї та військового керівництва Ірану, вважаю за потрібне нагадати Вам наступне.
Як військові союзники Російської Федерації, лідери Ірану заплямували себе кровʼю тисяч українських громадян — чоловіків і жінок, дітей і літніх людей, — убитих за допомогою сумнозвісних іранських дронів «Shahed» та іншої військової технології, яку Ваш уряд так охоче постачав Росії. Ваші лідери були співучасниками нескінченного горя, якого зазнали цивільні українці.
Як віруюча людина, я намагаюся не радіти смерті інших людей — навіть тих, хто свідомо вирішив бути мучителем мого народу, який не вчинив Вашому нічого поганого. Але як людина, що три роки жила у Києві під щоденні завивання іранських машин смерті, я не можу не бажати, щоб кожен злочинець отримав по заслугах за те, що вчинив. Якщо не перед людьми, то перед Богом.
Пане Посол, я не знайомий з Вами і не маю до Вас особистої неприязні. Інколи хорошим дипломатам доводиться представляти поганих лідерів та їхню політику. Але сподіваюся, Ви розумієте, що я не висловлюватиму скорботу щодо людей, чия ****** в мене скорботи не викликає.
З повагою,
Д-р Олександр Щерба
Посол»
![:-]](/data/avatars/m/9/9470.jpg?1756041009){kind=avatar}
