5. Наскільки актуальним є туберкульоз в наш час у світі? В усьому світі туберкульоз залишається однією із серйозних медико-соціальних проблем. На початку XXI століття експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я змушені визнати, що це захворювання несе загрозу не тільки для окремих країн, але і для всього людства. Щорічно у 8-10 мільйонів людей інфікованість туберкульозом переходить у захворювання, причому 75% хворих складають особи працездатного віку.
6. Які місця є найбільш небезпечними щодо поширення туберкульозу? Основними джерелами поширення туберкульозу як і раніше залишаються установи пенітенціарної системи, де захворюваність туберкульозом завжди була високою. Тюремні стіни обмежують волю людей, але не волю поширення туберкульозу. В даний час відзначено різке збільшення числа хворих у пенітенціарних установах.
7. Що є збудником туберкульозу? Туберкульоз - інфекційне захворювання, викликане мікобактеріями туберкульозу (Мусоbacterium tuberculosis). Іноді їх називають бацилами Коха (БК) чи паличками Коха на честь німецького вченого Роберта Коха, що їх відкрив у 1882 році.
8. Які органи вражає туберкульоз? Туберкульоз може уражати різні органи і тканини людини: очі, кісти, шкіру, нирки, кишечник і т.д. Але найчастіше (у 90% випадків) туберкульозна інфекція уражає органи дихання. Колись це захворювання називали сухотою (від слова сохнути —"марніти").
9. Як заражаються туберкульозом? Будь яка людина може заразитися туберкульозом де завгодно: вдома, у гостях, на роботі. Основним джерелом інфекції є хворі легеневою формою туберкульозу, що кашляють та виділяють з мокротинням збудника хвороби. Особливо великому ризику зараження туберкульозом піддаються люди, які тривалий час знаходяться в контакті з хворим у погано провітрюваному приміщенні: у тюремній камері, армійській казармі, лікарняній палаті чи в колі сім’ї.
10. Чому не усі люди інфіковані туберкульозом є хворими на туберкульоз? Заразитися туберкульозом ще не значить занедужати. Імовірність занедужати активним туберкульозом у здорової людини, що отримала паличку Коха, складає близько 5-10 %. При цьому захворювання, найчастіше, настає не відразу, а в перші 1—2 роки після зараження. У більшості ж людей, інфікованих мікобактеріями, туберкульоз не розвивається. Єдиним свідченням наявності туберкульозної палички в організмі в цих практично здорових людей є позитивні туберкулінові шкірні проби. У виникненні захворювання в інфікованої туберкульозом людини відіграють роль два фактори: обсяг дози, що інфікує, тобто число мікобактерій, що потрапили в організм, а також стан захисних сил організму. Обсяг дози, що інфікує, чи число мікобактерій, що потрапили в організм, залежить від близькості контакту з хворим туберкульозом і масивності наявного в нього бактеріовиділення. На стан захисних сил організму впливає цілий ряд факторів:
• якість харчування. Існують вагомі докази того, що голодування чи недостатність харчування знижують опірність організму. "Сита людина туберкульозом не хворіє", — говорять у народі.
• споживання токсичних продуктів. Паління тютюну і вживання алкоголю значно знижують захисні сили організму; такий же вплив спричиняють гормони й інші препарати, що їх застосовують при лікуванні деяких захворювань.
• супутні захворювання. До туберкульозу особливо чутливі ВІЛ-інфіковані, хворі цукровим діабетом, хворобами органів дихання, психічними захворюваннями, виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки й ін.
• стрес. Доведено, що стрес і депресія негативно впливають на стан імунної системи.
11. Як запобігти захворюванню на туберкульоз? Існують специфічні і неспецифічні методи профілактики туберкульозу. До неспецифічних методів відносять:
• заходи, що підвищують захисні сили організму (раціональний режим праці і відпочинку, правильне повноцінне харчування, відмовлення від паління і вживання алкоголю, загартовування, заняття фізкультурою й ін.);
• заходи, що покращують житлове і виробниче середовище (зниження скупченості і забрудненості приміщень, поліпшення вентиляції). Специфічні методи профілактики туберкульозу включають:
• проведення протитуберкульозних щеплень (вакцинацію і ревакцинацію БЦЖ)
• хіміопрофілактику. Вакцинація БЦЖ в нашій країні проводиться всім здоровим немовлятам на 3-4 день життя, а ревакцинація — дітям у віці 7 років, неінфікованим туберкульозом, тобто з негативними туберкуліновими пробами. Хіміопрофілактика призначається:
• особам, що контактують з хворими;
• особам вперше інфікованим туберкульозом, у яких вперше виявлена позитивна туберкулінова проба; • особам із залишковими змінами в легенях після лікування туберкульозу при високому ризику виникнення рецидиву захворювання (загострення супутніх хронічних захворювань; післяпологовий період; несприятливі умови праці і побуту і т.д.).