Зато нашёл статью нашего местного Вождя - Андрея
Билецкого:
"МОВА І РАСА - ПЕРВИННІСТЬ ПИТАННЯ
Українському соціал-націоналізму не притаманне розбиття
національних завдань на першорядні та другосортні. Не стали б ми
цього робити і в питанні збереження і розвитку наших Раси та Мови. Однак постійні закиди нашій Організації у „вузьколобому расизмі” з
боку націонал-лібералів, висунення ними мовного питання як
ключового, нехтування расовою проблематикою – змушують нас
вказати ієрархію національних потреб.
З інтерв’ю „української зірки” Ані Лорак:
„– А как ваши родные отнеслись к Мурату[турок - коханець
співачки]?
– При первом знакомстве папа принял его не сразу, потому что он у
нас националист. И когда Мурат пробовал на ломаном русском о
чем-то с ним поговорить, папа спрашивал: „А коли ти вивчиш
українську?” И в следующий приезд Мурат уже говорил ему: „Добрий
день, як себе почуваєте? До побачення”. Папе это очень
понравилось, и вторая их встреча была уже теплее – он говорил
ему: „Сину мій”.”
На цьому потворному прикладі можна побачити як легко мовний
націоналіст може „прийняти” у свою родину і Nацію – людину іншої
крові, ментальності, культури. Змішати свої гени з генами іншої
породи людей.
Подібні приклади змушують нас задати собі питання про ієрархію
расового і мовного питань для Української Nації. І немає більш
яскравої різниці між новим соціал-націоналізмом і ліберальним
націоналізмом як у ставленні до питань Раси і Мови.
Український соціал-націоналізм вважає Українську Nацію кровно-
расовою спільнотою. Польові антропологічні дослідження професора
Дяченка показали, що українці зберігають всі основні риси
кроманьйонського населення України, тобто існують як незмінний
расовий тип щонайменше 40 тисяч років. Раса є всім для
націотворення – Раса це основа, на якій виростає надбудова у
вигляді національної культури, яка знов-таки походить від расової
природи народу, а не від мови, релігії, економіки та ін.
Будь-який етнос, який зазнав національної катастрофи (військові
жертви, епідемії, втрата державності), але зберіг свій расовий тип –
відтворював за деякий час основні риси власної національної
культури. Після великих національних катастроф: падіння Сколотської держави, знищення Антського союзу, розпаду Києво-Руської імперії – наш етнос за 200–300 років відновлював власнийсвіт у майже незмінному вигляді: все той же землеробський побуті традиції, та ж, що і за часів бронзового віку, біла мазана хата і
національний одяг, та ж військова влада виборної старшини та ідеал
озброєного народу-воїна.
Все це ставало можливим через збереження расового типу, а отже –
ментальності та архетипів національного характеру. А вже з них
виростали наново паростки культури, традиції та мови. З іншого
боку, не раз бачимо приклади коли чужорасове населення
змінювало до невпізнання автохтонні традиції, культуру, релігію і
навіть мову.
Якщо антропологічні дані беззастережно доводять незмінність
українського расового типу впродовж 40 тисяч років – то чи можемо
ми щось подібне сказати про мову? Весь цей час українська мова
розвивалася і змінювалася відповідно до історичних обставин та
української ментальності. Вона являлася одним з найкращих проявів
таланту українського расового духу, однак ніколи не була
визначальною для націотворення.
Як етнос, що зберіг свою расову природу – обов’язково відтворить
власну національну культуру, так і етнос, який зберіг мову, але
втратив расову чистоту, – перетвориться на заперечення самого
себе. Приклад давнього Ірану – арійської держави, що була одним з
центрів світової цивілізації, яка, втримавши власну мову (фарсі), не
зберегла свій расовий тип під арабською навалою і перетворилася
на другорядну замкнену мусульманську країну, – повинен стати для
нас грізним застереженням.
Зворотнім прикладом є історія з ****ами США, які, цілком втративши
власну мову, культуру, релігію та традицію, перейшовши на
англійську і спробувавши опанувати спосіб життя своїх господарів,
чомусь не перетворилися автоматично на англійців, а натомість
власним тваринним способом життя відтворюють свою расову
природу на іншому континенті в іншу історичну епоху.
Немає жодних асимілятивних здібностей Мови – є тільки асимілятивні здібності Раси. Українська Мова має для нас значення як найкращий найприродніший вияв духу Української Раси.
Якщоговорити про російськомовний Схід України, українські території в
складі Росії, то ми повинні в першу чергу пробудити їхню расову
свідомість, після чого мовними націоналістами вони стануть
автоматично. Питання ж тотальної українізації в майбутній соціал-
націоналістичній Державі буде вирішено напротязі 3–6 місяців за
допомогою жорсткої та зваженої державної політики.
Для тих же розумово обмежених „ліберал-націоналістів”, які
вважають, що не може бути українця, який не спілкується
українською, наведемо приклад бійців Ірландської Республіканської
Армії, які, вбиваючи англійських вояків, не знають ірландської і
спілкуються виключно англійською мовою окупанта. Ці англомовні
бійці ІРА роблять для своєї нації незрівнянно більше, ніж такі мовні
„націоналісти”, що рідняться з мухтарами, які вивчили з десяток
українських слів."
Андрій Білецький, 2008 р.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.